Політична економія (1999)

1. Основні форми товарною виробництва

Історично першою серед загальних економічних форм суспільного виробництва є натуральне виробництво, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника, для вінутрішньо-господарського споживання. Натуральне господарство було панівним в докапіталістичних способах виробництва. Елементи натурального господарства можуть мати місце і при капіталізмі.

Натуральна форма виробництва ставить усі економічні процеси у вузькі рамки, не допускаючи відкриття капіталів для зв'язків із зовнішніми економічними суб'єктами. Робоча сила в умовах натурального господарства також позбавляється мобільності, а життя самих трудівників було у жорсткій залежності від примх природи. Натуральне господарство стримувало процес поділу праці та обміну

На певному етапі розвитку суспільного виробництва в надрах натурального господарства почало зароджуватися товарне господарство. Товарне виробництво являє собою таку форму організації суспільного господарства, коли продукти виробляються відособленими виробниками, які спеціалізуються на виготовленні якогось одного продукту, та коли для задоволення потреб членів суспільства потрібний обмін продуктами на ринку.

Товарне виробництво виникло ще на пізніх етапах розвитку первіснообщинного ладу і одержало розвиток в наступних способах виробництва. В первіснообщинному способі виробництва воно сприяло встановленню зв'язків між общинами.

В рабовласницькому - забезпечило піднесення латифундій (земельних господарств), розвиток ремісничих цехів та зовнішньої торгівлі.

У феодальному суспільстві товарне господарство сприяло в економічному прогресу й створило передумови для виникнення! капіталізму.

При капіталізмі товарне господарство набуває всезагального і характеру, де все продається і все купується.

При соціалізмі товарне господарство зберігається, сприяючи зростанню ефективності суспільного виробництва. Проте тут ринкові механізми поєднуються з плановими, які є панівними/При соціалізмі товарне виробництво носить обмежений характер, оскільки із сфери обігу виключені засоби виробництва, заводи, фабрики, земля і робоча сила Гроші не можуть перетворитися у капітал, тобто бути засобом | експлуатації найманої праці. При соціалізмі створюються передумови для відмирання товарної форми господарства при комунізмі.

Для докапіталістичних формацій характерне просте товарне виробництво. Особливістю, простого товарного виробництва є те, що в ролі відособлених виробників виступають дрібні товаровиробники, котрі самі працюють на власних засобах виробництва і не експлуатують праці інших осіб. Однією з історичних форм простого товарного виробництва є дрібне товарне виробництво ремісників та селян, яке виникло ще до капіталізму і зберігається у вигляді одного із укладів в розвинутому капіталі стичному суспільстві.

Капіталістичне товарне виробництво характеризується тим, що тут в ролі відособленого виробника виступає капіталіст - підприємець, який організує велике виробництво на базі експлуатації чужої праці. При цьому слід пам'ятати, що в умовах капіталізму, особливо на його імперіалістичній стадії, в ролі відособленого виробника поряд з окремим капіталістом може виступати і виступає капіталіст асоційований - колектив капіталістів в акціонерному товаристві, а також буржуазної держава.

Спільне між простим і капіталістичним виробництвом є те. що і в умовах простого товарного виробництва, і в умовах капіталістичного, товарного виробництва засоби виробництва перебувають в руках у приватних власників, а товари виробляються для суспільства, для обміну Відмінність між простим і капіталістичним товарним виробництвом І ""полягає в тому, що при простому товарному виробництві відсутні і експлуатація праці найманих робітників, а при капіталістичному товарному виробництві вона (експлуатація) існує і виступає засобом виробництва додаткової вартості.

З розвитком простого товарного виробництва відбувається і розорення виробників, що призводить до збагачення меншості і убожіння більшості населення. В суспільстві з'являються, з одного боку, власники грошей і засобів виробництва, з другого - люди, позбавлені їх і вимушені продавати свою робочу силу. Цьому процесу сприяли такі фактори:

конкуренція на ринку між виробниками, в результаті якої збагачувалися, як правило, члени цехів, майстри, котрі перетворювали своїх учнів у найманих робітників;

розвиток купецького та лихварського капіталів;

цехова спеціалізація і виникнення мануфактур;

географічні відкриття та колоніальні пограбування;

насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва шляхом зігнання їх з общинних та монастирських земель тощо.

Як наслідок, безпосередні виробники були позбавлені засобів існування і перетворилися у продавців своєї робочої сили і покупців продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів виробництва й предметів споживання виникає ринок праці. За умов, коли майже всі продукти праці виготовляються як товари і робоча сила стає товаром, товарне виробництво виступає всеохоплюючою формою прояву економічних зв'язків між людьми. Сказане зовсім не означає, що в умовах розвинутого (капіталістичного) товарного виробництва не існує дрібне товарне виробництво. Воно має місце переважно в сільському господарстві.