Політична економія (1999)
1. загальна форма руху капіталу. робоча сила як товар
В умовах товарного виробництва гроші виконують п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових грошей. На певному етапі розвитку товарного виробництва та обміну гроші можуть виступати формою існування капіталу. Історично капітал у вигляді купецького та лихварського починав своє існування у формі грошей. Кожний новий капітал на товарному ринку, ринку праці та грошовому ринку також виступає у вигляді грошей, які тільки шляхом певних процесів можуть перетворитися у капітал. Збирачі скарбів знімали гроші з обігу і зберігали їх в потаємних місцях. Пригадаймо ті скарби, про які ми знаємо із кінофільмів “Острів скарбів”, "Граф Монте-Крісто" і ін. Нагромаджені таким чином гроші не були капіталом.
Гроші як гроші і гроші як капітал, зазначав К. Маркс, відрізняються одні від одних неоднаковою формулою руху. Коли гроші не є капіталом, то вони виступають посередником в обміні товарів і Здійснюють свій рух за формулою Т - Г - Т. При цій формулі продаж товару здійснюється задля купівлі іншого товару. Формула обігу грошей як капіталу має вигляд
Г-Т-Г.
Між цими формулами є певна спільність та відмінність. Спільність між ними полягає в тому, що:
кругооборот T-Г-Т і Г-Т-Г розпадаються на однакові протилежні фази - купівлю і продаж;
в цих формулах протистоять один одному однакові елементи - товар і гроші;
кожний із кругооборотів здійснюється за участю трьох осіб, одна з яких тільки продає, друга - тільки купує, а третя - то продає, то купує.
Відмінність між кругооборотами Т-Г-Т і Г-Т-Г' виражається передусім в тому, що в них зворотня послідовність одних і тих же протилежних процесів - купівлі і продажу. Це відбиває істотні відмінності у мсті та змісті кожного кругообороту. Так, у формулі Т - Г - Т рух починається з продажу товару і закінчується купівлею іншого товару; який виходить з обігу і поступає в споживання. Отже, гроші в даному випадку витрачаються їх власником остаточно. Кінцева мета даного кругообороту - задоволення потреб, споживання. Його змістом є обмін якісно різними споживними вартостями, в яких втілена суспільна праця.
В формулі Г - Т - Г' рух розпочинається з купівлі товару і закінчується продажем. Вихідний і кінцевий пункти даного процесу -гроші. Тут гроші не витрачаються, а авансуються. Рух грошей як капітал] безкінечний. Змістом кругообороту грошей як капіталу є зростання вартості, одержання з обігу більше грошей ніж було кинуто в нього. Приріст, тобто надлишок грошей над первісно авансованою сумою. К. Маркс назвав додатковою вартістю і позначив буквою т. Таким чином, капітал - це самозростаюча вартість, тобто вартість, що приносить додаткову вартість.
Формула Г - Т - Р на перший погляд суперечить закону вартості і безпосередньо не дає відповіді на запитання: де і ким створюється додаткова вартість. Як було сказано купівля товару задля його продажу відбувається у сфері товарного обігу. Але в цій сфері відбувається лише зміна форм вартості - грошова форма змінюється товарною, товарна - грошовою Виходить, що в сфері обігу не може зрости вартість, не може бути створена додаткова вартість. Звичайно, можна припустити, що в окремих актах обміну товари купуються та обмінюються за цінами, що відхиляються від вартості. Але такс припущення також не дає відповіді про джерело зростання вартості. Адже капіталіст виступає то в ролі продавця, то в ролі покупця. Якщо він виграє як продавець, то програє як покупець. Зрозуміло, що окремі капіталісти можуть наживатися в результаті нееквівалентного обміну. Але весь клас капіталістів не може нажитися за рахунок самого себе, оскільки в обігу ніякої вартості не створюється.
Для того, щоб знайти джерело зростання вартості, розглянемо речові елементи процесу Г - Т - Г'. Такими елементами є гроші і товар, розглядаючи їх, можна прийти до висновку, що зростання вартості виникає лише із споживної вартості товару, з його споживання. Додаткова вартість може виникнути лише тоді, коли власник грошей знайде на ринку товар, споживна вартість якого мала б оригінальну властивість, а саме: бути джерелом вартості більшої, ніж вартість самого цього товару І власник грошей знаходить такий товар. Ним є робоча сила. Робоча сила становить собою сукупність фізичних та духовних здібностей, якими володіє організм людини, і які пускаються нею в дію кожного разу коли виробляються які-небудь споживні вартості. Робоча сила як здатність людини до праці існує в будь-якому суспільстві, незалежно від його історичної форми. Але товаром вона стає лише при капіталізмі.
Для того, щоб робоча сила стала товаром, необхідні дві умови. По-перше, власник робочої сили повинен бути особисто вільним і сам розпоряджатися своєю робочою силою.
По-друге, власник робочої сили повинен бути позбавлений засобів виробництва і засобів існування. Тому він змушений буде продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва.
Оскільки робоча сила стає товаром при капіталізмі, то вона, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживну вартість. Вартість робочої сили, як і будь-якого іншого товару, визначається робочим часом, необхідним для виробництва і відтворення цього специфічного товару. Виробництво і відтворення товару робоча сила означає передусім відтворення самої людини, збереження її нормальної життєдіяльності, що можливо тільки шляхом задоволення її потреб. Життєві засоби, необхідні для задоволення потреб робітника, мають певну вартість. Отже, робочий час, необхідний для відтворення робочої сили, зводиться до робочого часу, необхідного для створення цих життєвих засобів, а вартість робочої сили є вартість засобів існування робітника і членів його сім'ї.
Причому, необхідні для відтворення робочої сили життєві засоби не обмежуються лише засобами, що задовольняють природні потреби людини в їжі, одязі, житлі, паливі тощо. До них відносяться також засоби, Що задовольняють культурні запити робітника. Обсяг і структура життєвих потреб, а також способи їх задоволення залежать від економічного та культурного рівня розвитку даної країни і в значній Мірі від того, при яких умовах і з якими життєвими запитами сформувався її робітничий клас. Як наголошував К. Маркс, на противагу іншим товарам визначення вартості робочої сили включає в себе історичний і моральний елементи. Проте для певної країни і для певного періоду обсяг і склад необхідних для робітника життєвих засобів в середньому є величина відома. Щоправда, на різних етапах розвитку в тих чи інших країнах можуть проявлятися дві протилежні тенденції в динаміці вартості робочої сили: тенденція до зростання і тенденція до зниження.
Споживна вартість товару робоча сила полягає в здатності робітника своєю працею створювати нову вартість, причому більшу, ніж вартість його робочої сили. Споживна вартість робочої сили як товару проявляється в процесі її використання, споживання. Таким чином, капіталіст на ринку праці купує товар робочу - силу дія того, щоб в процесі її споживання одержати додаткову вартість.
Використання споживної вартості робочої сили відбувається поза межами ринку, поза сферою обігу, в процесі виробництва. Саме тут капіталіст примушує робітника витрачати більш) кількість праці, ніж йому потрібно для відтворення необхідних: засобів існування. У вартості робочої сили виражаються виробничі відносини капіталістичного способу виробництва - купівля-продаж робочої сили і її використання власниками засобів виробництва для одержання додаткової вартості. Останнє відбувається в процесі споживання робочої сили, тобто в процесі праці. Споживання робочої сили капіталістом характеризується двома особливостями. По-перше, процес праці відбувається дія капіталіста і під його контролем. Капіталіст монопольно володіє засобами виробництва і протягом робочого час)' вільно розпоряджається робочою силою, яку він купив як товар. По-друге, створений у процесі виробництва продукт належить не найманому робітникові, який його створив, а капіталістові.