Політична економія (1999)

2. Концентрація та централізація капіталу і виробництва

Процес нагромадження капіталу здійснюється у двох формах: у формі концентрації капіталу та у формі централізації капіталу.

Концентрація капіталу становить собою збільшення капіталу шляхом капіталізації частини додаткової вартості, тобто це відтворення капіталу в розширених масштабах.

Однак процес нагромадження капіталу за допомогою його концентрації є процесом повільним. Суспільству довелось би довго чекати, поки розміри індивідуальних капіталів стануть достатніми дія будівництва, наприклад залізниць, каналів та інших великих підприємств і споруд.

Прискоренню зосередження суспільного капіталу в руках незначної кількості самостійно функціонуючих капіталістів служить централізація капіталу. Централізація капіталу становить собою збільшення розмірів капіталу в результаті об'єднання кількох капіталів в один, більш великий. Централізація протидіє дробленню індивідуальних капіталів. Вона стає могутньою силою завдяки двом важелям: конкуренції і кредиту. Великий капітал побиває в конкурентній боротьбі своїх суперників і поглинає підприємства, що зазнав банкрутства.

За допомогою кредиту відбувається прискорення централізації капіталу, оскільки виникає можливість створювати акціонерні товариства і таким чином стягувати в руки індивідуальних або асоційованих капіталістів розсіяні по всій країні, а то й по світу, грошові кошти-Централізація капіталістів відбувається двома шляхами. По-перше шляхом насильницького захоплення слабких підприємств сильними. По-друге, шляхом злиття багатьох індивідуальних капіталів за допомого10 утворення акціонерних товариств.

Концентрація і централізація капіталу нерозривно зв'язані концентрацією виробництва. В міру розвитку капіталізму виробництво все більше і більше зосереджується в руках незначної кількості великих підприємств. В результаті концентрації виробництва в суспільстві набувають поширення такі процеси, як виникнення монополій, прискорене розорення малих і середніх підприємств, зростання рівня усуспільнення виробництва, загострення внутрішніх суперечностей капіталізму, передусім між суспільним характером виробництва і приватно капіталістичним способом привласнення його результатів.

З нагромадженням капіталу, незалежно від того, чи воно збувається шляхом концентрації чи централізації капіталу і виробництва, зростає будова капіталу.

Оскільки капітал має речову та вартісну форми, остільки до його будови можна підходити з двох точок зору. З розвитком капіталізму, із застосуванням більш досконалих знарядь праці та методів виробництва зростає кількість машин, механічної енергії, перероблюваної сировини, що припадають на одного робітника. Цей процес означає зростання технічної будови капіталу. По-друге, до будови капіталу можна підходити із точки зору його вартісного складу. Вартість капіталу, що функціонує У виробництві, ділиться на вартість засобів виробництва (постійний капітал) і вартість робочої сили (змінний капітал). Відношення постійного капіталу до змінного капіталу прийнято називати вартісною вдовою капіталу. Вартісна будова капіталу може змінюватися, якщо відбуваються зміни у вартості постійного чи змінного капіталу. Між технічною будовою капіталу і вартісною будовою капіталу існує тісний взаємозв'язок. Як правило, зміни в технічній будові капіталу ведуть до змін у вартісній будові: Відношення між постійним та змінним капіталом F: V), тобто вартісна будова, оскільки вона визначається його технічною Вдовою і відбиває в собі зміни останньої, називають органічною вдовою капіталу.

З розвитком капіталізму, з підвищенням продуктивності праці зростає органічна будова капіталу. Тобто його постійна частина зростає швидше, ніж змінна. Хоча з нагромадженням капіталу абсолютно зростає як постійний, так і змінний капітал.