Політична економія (1999)

Важливою складовою частиною народного господарства кожної країни є агропромисловий комплекс (АПК), який становить собою сукупність галузей, зайнятих виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробленням доведенням до споживачів. Отже, організаційно-господарська структура АПК включає в себе: галузі промисловості, що постачають сільському господарству засоби виробництва, а також галузі, які зайняті виробничо-технічним обслуговуванням сільського господарства; сільське господарство; галузі, які забезпечують доставку сільськогосподарської продукції до споживачів (заготівля, переробка, зберігання, транспортування, продаж); галузі інфраструктури, які забезпечують загальні умови розвитку АПК, а також умови життєдіяльності людей (дорожньо-транспортне господарство та інше).

Завдання АПК - забезпечити населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною. Це можливо за умови ефективної роботи ланок, що входять до складу АПК. Основною ланкою АПК є сільське господарство, виробничі відносини в якому визначаються відносинами.

По-перше, вирішальним засобом сільськогосподарського виробництва виступає земля, яка не є продуктом праці і не може бути відтворена. Саме використання землі надає сільському господарству таких особливостей, яких немає у промисловості, транспорті, будівництві та інших галузях. У несільськогосподарській сфері земля є лише просторовим базисом і своєрідною коморою корисних копалин та інших ресурсів.

По-друге, залежність кінцевих результатів не лише від економічних та науково-технічних факторів, а й від природної родючості ґрунтів, кліматичних і погодніх умов. Тому однакова кількість праці може створювати різну кількість продуктів, споживних вартостей.

По-третє, сезонний характер сільськогосподарського виробництва. Це породжує серйозні проблеми щодо відтворення робочої сили, зайнятості працюючих та інше. В деяких галузях сільського господарства, передусім у землеробстві та виробництві м'яса, має місце значний розрив у часі між затратами праці і одержанням продуктів: праця витрачається на протязі року, а результати одержують періодично, або в кінці року.

По-четверте, значна частина виробничих затрат сільськогосподарських підприємств (насіння, корми, продуктивна худоба тощо) відтворюється в натуральній формі всередині даного господарства.

По-п'яте, специфічна оборотність виробничих фондів, яка проявляється у нетривалому використанні повного комплексу машин, більш повільній оборотності засобів праці порівняно з іншими галузями виробництва, відносно високій фондоємності сільськогосподарського виробництва.

Аграрні відносини тісно пов'язані з власністю на землю. Існує приватна власність на землю, має місце купівля і продаж її. Тобто вона виступає як товар. В умовах ринкових перетворень в країнах колишнього СРСР значного поширення набуло твердження, що тільки приватна власність на землю дає змогу ефективно вести сільське господарство, і здійснюється курс на перетворення землі в об'єкт купівлі-продажу/ В Україні першим кроком до цього стало паювання землі та узаконення купівлі-продажу ділянок землі, на яких облаштоване підсобне господарство, побудовані кооперативні гаражі, підприємства тощо-Якими б не були кроки земельної реформи, відправним пунктом має стати визнання соціальної спрямованості її. Введення плати за землю, можливість продажу земельних ділянок, запровадження приватної власності на товарну землю, закріплення права безстрокового володіння землею з наступним її успадкуванням, здача земельних ділянок в оренду іноземним громадянам тощо, повинні вирішуватися виважено, оскільки можуть призвести до розвалу існуючих господарств і цим самим спричинити проблеми в забезпеченні населення продовольством, а промисловості - сировиною.