Політична економія (1999)

Виникнення феодалізму відбувалося двома шляхами: шляхом розкладу рабовласницького ладу і шляхом розкладу первіснообщинного ладу.

Економічною основою феодального способу виробництва була велика земельна власність феодалів і експлуатація селян, особливо залежних від власників землі.

На відміну від раба кріпосний селянин мав своє власне господарство, засноване на особистій праці. Господарство велося на земельних ділянках, якими землевласники-феодали наділяли своїх селян з метою прикріплення їх до земельних наділів.

Користуючись виділеною йому ділянкою землі, селянин зобов'язаний був працювати на феодала і не мав права залишати свій наділ.

Така система господарства неминуче передбачала особисту залежність селянина від поміщика, тобто позаекономічний примус.

З цього приводу В.І.Ленін зазначав, що якби поміщик не мав прямої влади над особою селянина, то він не міг би примусити працювати на себе людину, яка наділена землею і веде своє власне господарство.

Феодальне виробництво існувало в двох основних формах: в формі панщинного господарства і в формі оброчного господарства.

Для обох форм господарства спільним є те, що:

безпосередній виробник перебував в особистій залежності від феодала;

феодал був власником усієї землі, на якій велося землеробство;

безпосередній виробник-селянин мав в користуванні земельний наділ, на якому він вів своє індивідуальне господарство;

все землеробство здійснювалося працею і знаряддям праці (живим і неживим інвентарем) селян;

селяни витрачали додаткову працю і створювали додатковий продукт для поміщика в порядку позаекономічного примусу.

Проте між панщинним і оброчним господарствами існували певні відмінності. Серед них найхарактерніші такі:

при панщинному господарстві вся земля феодального маєтку ділилася на дві частини: на панську, на якій працею та інвентарем селян велося виробництво продуктів (ці продукти повністю привласнювались феодалом, і тут витрачалася додаткова праця і створювався додатковий продукт), та на селянську, надільну, на якій селянин вів господарство для себе і і таким чином створював необхідний продукт. Необхідна і додаткова праця виробника були відокремлені одна від одної в просторі і в часі;

при оброчному господарстві практично вся земля феодального маєтку передавалась селянам в наділ і сільськогосподарське виробництво здійснювалось в господарствах селян. Одна частина створеного в господарстві продукту у вигляді оброку передавалась феодалу-поміщику, а інша - залишалась у селянина. Перша - додатковий продукт, друга -Необхідний.

Додатковий продукт присвоювали власники землі у формі земельної ренти.

В залежності від основних форм, в яких велося феодальне Виробництво, феодальна земельна рента виступала у таких формах:

1) відробіткова рента. Вона існувала в умовах панщинного господарства;

2) рента продуктами (натуральний оброк). Вона існувала в умовах

оброчного господарства;

3) грошова рента. Це перетворена форма ренти продуктами. Вона існувала у більш пізньому періоді розвитку товарно-грошових відносин

Поява грошової земельної ренти ще не знаменує загибелі феодальних виробничих відносин, проте вона свідчить про визрівання в надрах феодальної економіки кризових явищ. Адже при грошовій формі феодальної ренти відбуваються такі зміни в економіці:

значно зміцнюється та розширюється власність селян на знаряддя виробництва, крім землі;

самі відносини між феодалом і залежним селянином починають поступово перетворюватися в договірні та оброчно-грошові відносини;

починає виникати ціна землі, тобто капіталізована земельна рента, і поряд з нею купівля та продаж землі;

земля починає віддаватися в оренду капіталістам, які до цього стояли за межами села;

грошова форма ренти сприяє появі поденників із числа селян, котрі розорилися. Вони наймалися на роботу за гроші.

Всі ці зміни створювали умови для виникнення капіталістичних виробничих відносин.

В дійсності ж різні форми феодальної земельної ренти нерідко існували одночасно, тільки котрась із них була провідною. В умовах феодалізму господарство в цілому носило натуральний характер.

Створені працею безпосередніх виробників в процесі феодального виробництва продукти споживалися, як правило, всередині самого феодального маєтку феодалами і селянами в натуральній формі.

Додатковий продукт приймав товарну форму тільки при грошовій ренті.

Необхідний продукт навіть в умовах грошової ренти, в більшості випадків, залишався в натуральній формі.

Причиною панування натурального господарства і обмеженості товарно-грошових відносин були особливості феодального способу виробництва, а саме:

порівняно низький рівень розвитку суспільного поділу праці;

панування сільського господарства;

безпосередньо споживчий характер виробництва при феодалізмі;

сама форма феодальної власності.

Основний економічний закон феодального способу виробництва – це закон виробництва додаткового продукту у формі феодальної земельної ренти шляхом примусової експлуатації особисто залежних селян.

Для основного економічного закону феодалізму обумовлювала дію основної суперечності феодального способу виробництва. Це суперечність між класом феодалів як власником землі і носієм позаекономічного примусу та класом особисто залежних селян.

Це суперечність між класом феодалів як власником землі і носієм позаекономічного примусу та класом особисто залежних селян.

В умовах феодалізму в містах виникали так звані цехи як форми організації ремісників.

В цехи входили, як правило, ремісники якоїсь однієї спеціальності. Повноправними членами цехів були тільки майстри, які мали в підпорядкуванні підмайстрів і учнів. Майстер сам працював і його високе становище в цеху ґрунтувалось не тільки на приватній власності на засоби виробництва, але й на його професійній майстерності. Майстри експлуатували учнів, які не одержували ніякої винагороди, та підмайстрів, які одержували низьку плату за свою працю.

Торгове населення, тобто купці, об'єднувалися в купецькі гільдії.

Розвиток продуктивних сил, а разом з тим і розвиток товарного виробництва призвели до прискорення розшарування дрібного ремісничого виробництва і переходу до великого капіталістичного виробництва, заснованого на експлуатації найманої праці.

В праці "Розвиток капіталізму в Росії" В.І.Ленін зазначав, що перехід від кустарного і ремісничого виробництва до капіталістичного в містах відбувався в основному двома шляхами:

шляхом перетворення майстрів у капіталістичних підприємців, а підмайстрів і учнів - у найманих робітників;

шляхом перетворення купців у промислових капіталістів, а ремісників, в яких раніше купець скуповував товари і яким раніше постачав сировину та засоби виробництва, - в найманих робітників.

Подібний процес розкладу феодальних відносин і розвитку капіталістичних відносин відбувався і на селі. Із зростанням товарного виробництва феодали все більше заміняли натуральний оброк (ренту продуктами) грошовою рентою.

Розвиток грошових відносин прискорював розшарування ■ селянства на сільських буржуа та безземельних найманих робітників (батраків).

Об'єктивний процес становлення капіталістичного способу виробництва був значно прискорений насильницькими заходами в період так званого первісного нагромадження.

В пресом утомі "Капіталу" К.Маркс писав, що так зване первісне нагромадження є ніщо інше, як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва. Він є "первісним", оскільки утворює передісторію капіталу і відповідного йому способу виробництва. Первісне нагромадження здійснювалось таким методами:

шляхом примусового зігнання селян із землі і перетворення їх в бездомних і неімущих бідняків. Захоплені землі капіталісти перетворювали в пасовища для овець. Вівці потрібні були для виробництва вовни як сировини трикотажних мануфактур;

зігнаних із земель селян насильницькими методами примушували працювати на капіталістичних підприємствах;

нагромадження великих грошових багатств шляхом колоніальної торгівлі, торгівлі рабами, міжнародної торгівлі, лихвартсва та державних позик.

Капіталістичний спосіб виробництва, незважаючи на певні суперечності і вади, відіграв позитивну роль у розвитку продуктивних сил і соціально-економічного прогресу. Про його позитивні та негативні сторони йтиме мова в наступних темах курсу.