Політична економія (1999)

Як неодноразово проголошував Президент України, в нашій країні утверджується державно регульована, соціально спрямована ринкова економіка. І це утвердження має певні особливості. Однією з таких особливостей є те, що перехід України до ринкової економіки супроводжується руйнівною соціально-економічною кризою. Основним її проявом є спад виробництва, який не має історичних аналогів. В 1998 році валовий внутрішній продукт зменшився в порівнянні з 1990 роком майже на 60%, обсяг промислового виробництва за цей же період скоротився на 50%. Для порівняння: за період економічної кризи 1929-1933 років виробництво у США скоротилося на 46%, в Радянському Союзі за роки Великої Вітчизняної війни падіння промислового виробництва становило 30%.

Жахливо виглядають й інші показники. В кінці 90-х років продуктивність праці в Україні проти 1990 року знизилась удвічі, численність промислового персоналу скоротилась на 30%. Вдвічі зросла собівартість промислової продукції, на третину підвищилась енергоємність валового внутрішнього продукту. В країні відбувається масова деіндустріалізація, руйнування продуктивних сил з випереджаючим знищенням науково-технічного й інтелектуального потенціалів суспільства.

Економічна криза в Україні призвела до різкого зниження рівня життя народу. За даними Європейського банку реконструкції та розвитку, порівняно з 1990 роком середньомісячний доход на душу населення скоротився у 8 разів, реальна заробітна плата -у 12 разів. Заборгованість по заробітній4 платі, пенсіях, стипендіях, грошових виплатах військовослужбовцям, інших соціальних виплатах становила на початку 1999 року майже 10 млрд. грн. Нагадаємо, що до початку ринкових перетворень заборгованості в країні не існувало, як і не існувало безробіття. Сьогодні в Україні, за даними того ж таки ЄБРР, 41% населення живе нижче межі бідності.

Причому економічна криза в Україні принципово відрізняється від економічних криз надвиробництва, які є фазою промислового циклу. Економічні кризи надвиробництва притаманні нормальній ринковій економіці і є наслідком більш швидкого зростання пропозиції в порівнянні із збільшенням попиту.

Економічна криза в Україні є наслідком більш швидкого зниження попиту порівняно зі спадом виробництва В результаті ринковий попит став значно менше ринкової пропозиції. Хоча зовнішньо економічна криза в Україні має ознаки циклічної кризи (спад виробництва, безробіття, зниження життєвого рівня населення тощо), проте перша суттєво відрізняється від другої впливом на виробництво і причинами виникнення.

Циклічна криза виконує певну позитивну функцію: вона є засобом подолання диспропорції у розвитку продуктивних сил, засобом встановлення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Ця криза веде до оновлення основного капіталу без принципової зміни існуючих виробничих відносин.

Щодо причин виникнення економічної кризи в Україні, то багато хто робить спробу довести, що така криза є об'єктивно неминучою "платою за перехід до ринку", "ціною економічної свободи", "ціною демократії". Висувається також припущення, що неминучість кризи обумовлена довготривалим існуванням одночасно планових і ринкових відносин.

Однак поступове реформування економічних відносин не створює перешкод для виробництва і не призводить до виникнення економічної кризи. В той час як метод "шокової терапії", як свідчить досвід багатьох постсоціалістичних країн, неминуче породжує економічні кризи.

Економічна криза в Україні є наслідком помилкової політики по реформуванню виробничих відносин, яка проводилась згідно з рекомендаціями західних експертів та МВФ. Основними напрямками цієї політики є: суцільне роздержавлення і приватизація засобів виробництва; лібералізація цін, фінансово-кредитної системи, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності; забезпечення макроекономічної рівноваги тільки між сукупним попитом і сукупною пропозицією; використання переважно монетарних методів управління економікою; суттєве скорочення державних витратна соціальні потреби населення і т.п. Всі ці зміни впроваджуються методом "шокової терапії".

Помилковість економічної політики полягала в тому, що не розрізнялися перехідний період та сама ринкова економіка. Ринкові методи застосовувалися в умовах, коли економіка, і в першу чергу виробництво, ще не стали ринковими.

Розглянемо вплив на виробництво деяких напрямів економічної політики України в перехідний період.

Одним з головних напрямів економічної політики в перехідний період є роздержавлення та приватизація засобів виробництва. Вважається, що ринкові відносини можуть мати місце лише на основі приватної власності. Але ж, як свідчить історичний досвід, виникнення та розвиток товарних відносин обумовлюється не формою власності, а суспільним поділом праці. Тому учасниками сучасного ринку в західних країнах є акціонерні, колективні, кооперативні, державні, індивідуальні та інші економічно відокремлені підприємства. Для переходу від планової економічної системи до ринкової достатньо забезпечити необхідний ступінь економічного відокремлення існуючих підприємств без зміни їх форми власності.

Історичний досвід дає підстави стверджувати, що максимальні стимули до зростання ефективності створює не будь-яка приватна власність, а лише приватна трудова власність, де власник є безпосереднім виробником. Але така власність, тобто приватна трудова, була прогресивною лише на етапі капіталізму вільної конкуренції. В сучасних умовах вона може бути ефективною головним чином у малому бізнесі, як правило, у невиробничій сфері. У середньому, а тим більше у великому бізнесі сфера застосування навіть приватної нетрудової власності вкрай обмежена. В умовах нормальної ринкової економіки таке обмеження виникає у зв'язку з відсутністю достатніх фінансових можливостей окремого підприємця.

Негативно вплинула на виробництво і лібералізація цін на внутрішньому ринку. При її здійсненні було проігноровано той факт, що в Україні, як і в інших колишніх республіках СРСР, був дуже високий рівень концентрації виробництва, який в умовах лібералізації цін неминуче призводить до встановлення монопольних цін. Високі монопольні ціни на вироблені товари і послуги та низькі монопольні ціни на робочу силу призвели до скорочення сукупного попиту і суспільного виробництва.

Разом з тим негативно вплинула на ціни монополізація посередницької діяльності торгових підприємств. Вони штучно завищують ціни продажу продукції, забезпечуючи собі високі прибутки.

Лібералізація зовнішньої торгівлі свій негативний вплив на вітчизняне виробництво здійснює головним чином двома способами: шляхом припливу в Україну більш конкурентних імпортних товарів, що зменшує попит на вітчизняну продукцію, і шляхом неповернення в Україну виручки за експорт.

Лібералізація торгівлі і цін перетворили цю галузь у більш прибуткову порівняно з виробництвом, що призвело до перерозподілу ресурсів на користь торгових підприємств.

Негативно впливає на виробництво відмова держави від активної соціальної політики: скорочення витрат державного бюджету на соціальні потреби, затримка виплати заробітної плати, пенсій, грошових допомог та ін. Результатом такої політики є зменшення платоспроможного попиту і, як наслідок, скорочення обсягу виробництва.

Безперечно, на скорочення обсягу виробництва помітний вплив робить розрив економічних зв'язків підприємств України з традиційними постачальниками та покупцями, які в даний час знаходяться в інших державах СНД. Взявши курс на згортання економічних зв'язків з країнами СНД і посилення економічних відносин із Заходом, наша держава проігнорувала той факт, що вітчизняна економіка була складовою єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Україна одержувала з інших республік майже всі енергоносії, ліс, 80% комплектуючих вузлів та деталей для машин, майже всі кольорові метали, велику кількість сировини та напівфабрикатів. Вивозила Україна в інші республіки продукцію машинобудування, продовольство, ряд інших товарів. В Україні сконцентрований величезний потенціал підприємств оборонної промисловості, науково-дослідницьких установ та навчальних закладів. В рамках загальносоюзного поділу праці Україна щороку ввозила продукції на 10 млрд. доларів США більше, ніж вивозила.

Щоб змінити структуру економіки, тобто, щоб створити замкнений господарський комплекс, Україні потрібно інвестувати щорічно 100 млрд. дол. США, які позичити неможливо Розраховувати слід в основному на внутрішні нагромадження, але сьогодні відплив українських капіталів за кордон перевищує їх надходження. Тобто Україна сьогодні є донором економічно розвинених країн.

Як бачимо, причина економічної кризи в Україні має виключно суб'єктивний характер: помилки економічної політики перехідного періоду.