Політична економія (1999)

На рубежі 50-х - 60-х років у світі виникла низка проблем, які безпосередньо стосуються долі всього людства. Від їх своєчасного розв'язання залежить існування цивілізації на Землі.

За своїм походженням і характером глобальні проблеми можна розподілити на три групи:

проблеми, пов'язані із взаємовідносинами між державами та міждержавними угрупованнями (відвернення світової ядерної загрози та забезпечення стабільного миру, роззброєння);

проблеми у сфері взаємодії суспільства з природою (зростання народонаселення, урбанізація, комплексна охорона навколишнього середовища, подолання енергетичної та сировинної кризи, подолання голоду та бідності, освоєння Світового океану і Космосу);

проблеми, пов'язані з розвитком самої людини і забезпеченням її гідного майбутнього (подолання епідемій, збереження і примноження духовних цінностей).

Серед названих проблем найактуальнішою є проблема збереження земної цивілізації, відвернення її тотального знищення. Смертельну небезпеку для цивілізації становить гонка ядерного озброєння, яка набула в сучасних умовах небачених масштабів. Якщо в період між двома світовими війнами людство щорічно витрачало на військові цілі від 20 до 22 млрд. дол., то сьогодні - понад один трильйон доларів, тобто майже 2 млн. дол. за хвилину. У сферу воєнно-виробничої діяльності включно 50 млн. чоловік, в тому числі понад 500 тис найбільш досвідчених науковців.

Гонка озброєнь призвела до того, що сьогодні в світі нагромаджено понад 50 тис. боєзарядів, сукупна потужність яких у 1,5 мільйона разів перевищує потужність бомби, скинутої на Хіросіму.

Тому порятунок цивілізації можливий лише в результаті роззброєння. Причому роззброєння сприяло б вирішенню цілого ряду соціально-економічних проблем, зокрема таких як прискорення соціально-економічного розвитку усіх країн, зміцнення міжнародного співробітництва щодо подолання голоду і бідності, небезпечних хвороб та енергетичної кризи.

На жаль, процес роззброєння здійснюється дуже повільно, і ця повільність обумовлена низкою причин, зокрема таких: країни тривалий час недовіряли одна одній; опір військово-промислового комплексу (ВПК) кожної країни; велика складність конверсії, оскільки переведення воєнного виробництва на випуск цивільної продукції вимагає величезних фінансових затрат і може викликати руйнування виробничих потужностей як таких та погіршити соціально-економічне становище працівників ВПК. Для того, щоб здійснити конверсію свого виробництва, Україні потрібно майже ЗО млрд. дол.

Проте труднощі, пов'язані з конверсією воєнного виробництва не повинні бути перешкодою прагненню людства до припинення гонки озброєнь. В кінцевому плані конверсія сприятиме розширенню зайнятості, подоланню диспропорцій у господарстві, послабить дефіцит держбюджету й інфляційні тенденції, стимулюватиме використання науки у виробництві тощо.

Основними шляхами розв'язання екологічної, енергетичної та сировинної проблем з погляду речовинного змісту суспільного виробництва є швидкий розвиток відтоварюваної енергії, структурні зміни у використанні існуючих невідтворюваних видів енергії, збалансований розвиток сировинної бази, ширше впровадження штучних матеріалів тощо.

Вирішення глобальних проблем вимагає поєднання економічних стимулів та адміністративних важелів усіх країн світу, міжнародних фінансових, економічних та соціальних угруповань. Міжнародне співробітництво щодо розв'язання глобальних проблем може здійснюватися за такими основними напрямами:

поетапне зниження рівня ядерних і звичайних озброєнь, а потім і повне роззброєння. Формою такого співробітництва могла б бути система безпеки, яка функціонувала на базі ООН;

збереження природного середовища. Формою співробітництва в цьому напрямі могла б бути активна участь кожної країни в роботі існуючої Всесвітньої комісії ООН по навколишньому середовищу і розвитку. Під егідою цієї комісії могли б бути зосереджені зусилля всіх держав, спрямовані на пошуки і впровадження у виробництво нових безвідходних і ресурсозберігаючих технологій, пошуки засобів фінансування заходів по охороні навколишнього середовища, розроблення національних програм раціонального природокористування;

забезпечення людства сировиною та енергією. Формою співробітництва у цій сфері могли б стати багатосторонні та двосторонні угоди щодо створення нових технологій пошуку, добування і транспортування енергоносіїв та енергії;

освоєння Світового океану та Космосу. Формою співробітництва в цьому напрямі могли б бути відповідні багатосторонні та двосторонні

угоди, а також діяльність під патронатом ООН.

Тільки таким чином людське суспільство зможе забезпечити собі майбутнє.