library.if.ua

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

6.1. Контракт та його умови

Договір закупівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом.

Контракт купівлі-продажу являє собою комерційний документ, що оформляє зовнішньоторговельну операцію, у якому міститься письмова домовленість сторін про постачання товару: зобов'язання продавця передати визначене майно у власність покупця й зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього визначену грошову суму, чи зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної угоди. При висновку зовнішньоторговельної операції сторони повинні визначитися, право якої держави буде застосовуватися для регулювання форми укладання угоди і прав і обов'язків сторін.

Регулювання висновку договору закупівлі-продажу і тих прав і обов'язків продавця і покупця, що виникають з такого договору, уніфіковано в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Якщо одна зі сторін контракту знаходиться в країні, яка не приєдналася до Конвенції, то Конвенція не буде застосовна до такої угоди. За українським законодавством в наданні обов'язку сторін за зовнішньоторговельним контрактом визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні контракту чи в результаті подальшого узгодження. Якщо така угода між сторонами відсутня, до контракту застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання чи основне місце діяльності сторона, що є:

- продавцем - у контракті купівлі-продажу:

- комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації):

- довірителем - у договорі доручення:

- перевізником - у договорі перевезення.

По законодавству країн СНД право власності покупця на товар за договором купівлі-продажу виникає з моменту передачі йому товару, якщо інше не передбачено законом чи договором. Передачею визнається вручення товару набувачу, а також здача товару транспортній організації чи пошті для відправлення покупцю, якщо за договором перевезення й оплата за доставку товару покупцеві не входить в обов'язки продавця.

У міжнародній торговій практиці існують різноманітні контракти, їх зміст залежить від операції, що збираються зробити контрагенти. Але, незважаючи на всю розмаїтість видів контрактів, в основі кожного з них лежать положення класичного контракту купівлі-продажу.

Перш ніж укласти контракт, сторони ретельно погоджують усі його пункти, поки не буде досягнута повна домовленість по кожному з них. Одна сторона розробляє проект контракту, інша його вивчає, доповнює, змінює; якщо всі спірні моменти улагоджені, сторони укладають контракт, і з цього моменту виникають усі права й обов'язки сторін за контрактом.

Застосовувані в зовнішній торгівлі контракти містять різні умови, що характеризують товар, який є предметом купівлі-продажу, що визначають комерційні особливості угоди, права та обов'язки сторін, взаємні зобов'язання сторін по операціях, що забезпечує виконання контракту. Всі умови контракту можна класифікувати таким чином: з погляду їх обов'язковості для продавця і покупця; із погляду їх універсальності.

З погляду обов'язковості умови контракту поділяються на обов'язкові й додаткові. До обов'язкових умов відносяться:

- найменування сторін - учасників угоди;

- предмет контракту;

- якість і кількість;

- базисні умови поставки;

- ціна;

- умови платежу;

- санкції й рекламації (штрафи, претензії);

- юридичні адреси і підписи сторін.

Додаткові умови:

- страхування товару;

- відвантажувальні документи;

- гарантії;

- упаковка й маркірування;

- форс-мажорні обставини;

- арбітраж;

- інші умови.

Обов'язковими умови називаються тому що, якщо одна зі сторін не виконує ці умови, то інша сторона може розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові чи несуттєві умови припускають, що при порушенні однієї зі сторін несуттєвих умов інша сторона не має права розірвати угоду, а може зажадати виконання контрактних зобов'язань і стягнути штрафні санкції, якщо це передбачено умовами контракту. Сторони вирішують самі в кожному конкретному випадку, які з умов будуть суттєвими, а які несуттєвими.

З погляду універсальності умови контракту поділяються на індивідуальні й універсальні. До індивідуальних, тобто тих, що належать тільки одному конкретному контракту, відносяться:

- найменування сторін у преамбулі;

- предмет контракту;

- якість товару;

- кількість товару;

- ціна;

- терміни постачання;

- юридичні адреси і підписи сторін.

До універсальних умов відносяться:

- базисні умови постачання:

- умови платежу;

- упаковка й маркірування;

- гарантії;

- санкції й рекламації;

- форс-мажорні обставини;

- арбітраж.

При підписанні контрактів потрібно враховувати застосовувані в країні контрагента торговельні порядки, тому що вони відіграють велику роль. Під торговельним порядком розуміється сформоване в міжнародній торговій практиці однакове загальновизнане правило, що несе в собі ясне й визначене положення по питанню, до якого воно відноситься. Сформулювати всі умови договору досить повно й чітко важко. Практично, при укладанні угоди неможливо передбачити всі можливі питання, що можуть виникнути при його виконанні.