Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
9.4. Форми платежів.
Акредитивна форма розрахунку вигідна експортеру. Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії сплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві — також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та надання банкові документів, що засвідчують цю поставку. Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде виконано на користь експортера тільки після надання тим товарних документів, що свідчать про відвантаження товару.
Відкриття та здійснення документарних акредитивів реалізується «Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів» (Публікація Міжнародної торгової палати № 400, 1983 р )
Акредитив, який використовується під час розрахунків із зовнішньоторгових угод, незалежно від того, як він названий і позначений (документарний акредитив, акредитив, акредитивний лист і т.д.), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта - наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента за контрактом - бенефіціара (експортера). Банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), повинен або акцептувати тратти бенефіціара й вчасно сплатити їх, або уповноважити інший банк провести такі платежі, акцепт чи негоціацію тратт бенефіціара за умови надання бенефіціаром документів, передбачених у акредитиві, і при виконанні інших умов акредитиву.
Інакше кажучи, імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки після надання експортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар дійсно відвантажено відповідно до контракту.
Акредитив може бути призначений лише для розрахунків з одним постачальником. Термін дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у контракті між платником і постачальником, в якому слід указати:
найменування банку-емітента;
вид акредитиву та спосіб його здійснення;
повний перелік і точну характеристику документів, поданих постачальником для отримання коштів за акредитивом;
строки надання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення;
Акредитиви можуть бути покритими (депоновані) та непокритими (гарантовані), відкличними та безвідкличними, діленими й не діленими.
Покриті (депоновані) - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент переказує власні кошти платника чи поставлений йому кредит у розпорядження банка-постачальника на весь термін дії зобов'язань.
Під час встановлення між банками кореспондентських відносин непокритий (гарантований) акредитив може відкриватися у виконуючому банку шляхом надання йому права списувати всю суму акредитиву з відкритого у ньому рахунку банка-емітента.
Найпоширенішою формою є розрахунки покритими акредитивами.
Відкличний акредитив може бути змінений чи анульований банком-емітентом без попереднього узгодження із постачальником (наприклад, відмова банку-емітента гарантувати платежі по акредитиву) Усі розпорядження про зміну умов відкличного акредитива платник може надавати постачальнику тільки через банк-емітент, який повідомляє банк постачальника (виконуючий банк), а той в свою чергу - постачальника. Але виконуючий банк повинен оплатити документи, що відповідають умовам акредитиву, виставлені постачальником і прийняті банком постачальника до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитиву.
Безвідкличний акредитив не може бути анульований чи змінений без згоди постачальника, на користь якого він відкритий. Постачальник може достроково відмовитися від використання акредитиву, якщо це передбачено умовами акредитиву
Ділений акредитив передбачає виплату експортерові певних узгоджених у контракті сум після кожної часткової поставки.
Не ділений акредитив передбачає, що вся належна експортерові сума буде виплачена після завершення всіх поставок чи після останньої часткової поставки. Такий акредитив захищає інтереси покупця.
Для експортера найвигіднішим акредитивом є акредитив безвідкличний, підтверджений, ділений.
Відновний (револьверний) акредитив передбачає, що протягом терміну використання акредитиву його сума відновлюється, як тільки імпортер відшкодує банкові, який відкрив акредитив, здійснені за ним платежі експортеру. Такий акредитив використовується звичайно коли імпортер проводить регулярні закупівлі товарів у даного експортера чи коли реалізується періодична поставка певних партій товарів через узгоджені проміжки часу.
Акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від контракту купівлі-продажу, і банки не відповідають за порушення умов контракту якимось із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто бере на себе певні зобов'язання, на основі інструкцій імпортера - наказодавця. Ці інструкції складаються згідно з умовами контракту купівлі-продажу. Тому у контракті повно та чітко повинні бути визначені всі умови майбутнього акредитиву, зокрема:
• коли імпортер має надати своєму банкові інструкції щодо відкриття акредитиву (за стільки то днів до початку відвантаження товару (звичайно 15-45 днів), через стільки-то днів з дати підписання контракту);
• коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність товару до відвантаження;
• які банки виконуватимуть роль емітента, авізуючого, підтверджуючого та виконуючого;
• який термін дії акредитиву, тобто протягом якого часу експортер може отримувати гроші проти подання документів (звичайно від 30 до 150 днів, але не більше одного року);
• вид акредитиву;
• спосіб використання акредитиву (шляхом негайного платежу за наданням документів, платежу з розстрочкою у визначені строки, негоціації банком тратт, відновлених бенефіціаром, строком за поданням (чи в інший строк) на наказодавця акредитива, на банк-емітент чи інший банк, вказаний банком-емітентом; акцепту банком тратт, виставлених бенефіціаром на виконуючий банк, банк-емітент чи уповноважений ним банк або на наказодавця акредитиву (зі зобов'язанням банку-емітента забезпечити акцепт і платіж у термін, вказаний у траттах));
• інші умови, залежно від виду акредитиву
9.4.2. Інкасо
Документарне інкасо – це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами (рахунку, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки комерційних документів.
Інкасова операція починається в банку, куди фірма-експортер після відвантаження товару передає оформлені в відповідності з умовами контракту товарні документи з додаванням до них інкасового доручення, що містять повні й точні інструкції для банку. Банк, що одержує інкасове доручення від свого клієнта – експортера називається банком – ремітентом. Банк – ремітент спрямовує документи, що інкасувалися в інкасуючий банк країни - імпортера, що є звичайно і представляючим банком (тобто він повідомляє платника про наявних в банку неоплачених або неакцептованих документах і подає документи платнику). Інкасучий банк видає документи платнику – імпортеру, без яких він не зможе отримати товар в своє розпорядження, згідно інструкції, означеної в інкасовому дорученні.
Коли платежі по інкасо забезпечені гарантією іноземного банку, в інкасове доручення додатково включається вимога про платіж в рахунок гарантії на випадок несплати платником документів, що інкасувалися, встановлених в термін, за умови, однак, що така вимога не буде суперечити положенням виданої гарантії. Якщо банк – гарант не бере участь в інкасуванні, в інкасовому дорученні може міститися прохання до банку, що подає подати вимогу платежу в рахунок гарантії банку – гаранту.
Банк – ремітент укладає інкасове доручення банку, що інкасує, причому всі оборотні документи (тратти, коносаменти, страхові поліси) постачаються переказним надписом на користь банку, що інкасує. Це інкасове доручення відсилається банку, що інкасує заказаною авіапоштою, частина документів може рушати при супровідному листі другою поштою на наступний робочий день. Надаючий банк подає документи платнику та повинен або оплатити їх (виписати заяву на переказ або платіжне доручення), або акцептувати векселі або чеки. Акцептовані фінансові документи залишаються в банку, що інкасує до настання строку платежу або відсилаються банку – ремітенту, а після цього, на час платежу по них, банк – ремітент зворотно відсилає їх за кордон для оплати. Банки звичайно страхують документи, що відсилаються, від втрати в дорозі.
Якщо документи оплачені, інкасуючий банк кредитує рахунок банка – ремітента, а той, у свою чергу після одержання кредитового авізо або електронного сповіщання про зарахування коштів на рахунок, кредитує рахунок експортера.
Якщо платник своєчасно не оплачує акцептовані векселі, що зберігаються в інкасуючому банку, банк самостійно переказує гроші в банк – ремітент і відносить видатки по переказу на рахунок платника.
Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів, коли вони не супроводжуються комерційними документами.
9.4.3. Банківські гарантії
Метою гарантійних операцій є додаткове забезпечення фінансових інтересів сторін, що беруть участь в зовнішньоторговельних угодах. Навіть ретельно розроблений зовнішньоторговельний контракт, докладно обов'язку сторін, застосування ,що визначає різноманітні санкції за їх невиконання, порядок розгляду претензій і суперечок не є достатньою гарантією виконання контрагентами своїх зобов'язань. Деякі особливості поставки й приймання товару, впровадження платежів впливати на реалізацію зовнішньоторговельної угоди, виявляються в ході виконання контракту і не можуть бути враховані в повному обсязі заздалегідь. Навіть можливий виграш діла в суді ще не означає, що питання врегульоване. Процес розгляду претензій в суді тривалий і досить дорого коштує. При розгляді діла в суді третьої, «нейтральної» країни судові витрати, звичайно вище, ніж якщо діло розглядалося б в суді країни одного з учасників угоди. Кредитору необхідно здійснити стягнення з боржника, що не завжди можливо (наприклад, якщо останній зробився банкрутом). З урахуванням цього імпортери й експортери прагнуть до додаткового забезпечення своїх інтересів, висловленого в одержанні банківської гарантії.
Розрізняють наступні види гарантій, що можна поділити на платіжні й договірні (контрактні) гарантії. Платіжні гарантії застосовуються при розрахунку по відкритому рахунку і у формі інкасо, при розрахунку на умові комерційного кредиту. Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Договірні (контрактні) гарантії виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера. До них відносяться, передусім, гарантії повернення авансу, гарантії належного виконання контракту, гарантії участі в тендерних торгах, гарантії на тимчасовий ввіз товару.
Основні види договірних гарантій:
- Гарантія пропозиції (конкурсна або тендерна гарантія) застосовується в зв'язку з міжнародними торгами;
- Гарантія авансових платежів;
- Гарантія виконання (виконання договору, контракту);
- Гарантія якості;
- Гарантія платежу;
- Гарантія забезпечення кредиту – надає можливість кредитору забезпечити собі повернення кредиту;
- Гарантія за втрачений коносамент – застосовується найчастіше в тих випадках, коли платіж забезпечується акредитивом, а товар вже знаходиться в порту призначення;
- Гарантія поставки;
- Гарантія відрахування засобів (грошей).
Розрізняють три основних види банківських гарантій за метою їх використання:
- в тендерній торгівлі. Організація, що проголосила торги, гарантує відшкодування збитків, пов'язаних з відмовою постачальника виконати її замовлення. Така гарантія складає до 10% вартості замовлення і діє до підписання контракту;
- гарантія під авансові платежі. Забезпечує покупцю повернення авансу, який він заплатив продавцю під виконання контракту, в випадку невиконання продавцем своїх зобов'язань;
- контрактні гарантії. Сума гарантій звичайно не перевищує 110% вартості контракту.
Фірмова гарантія може служити достатньо надійним засобом забезпечення платежів, якщо йдеться про солідні фірми з крупним капіталом, що мають гарну фінансову репутацію, підтверджену банками.
Особиста гарантія може бути оформлена як поручительство особи, що має солідне майно або рахунок в банках і добре відомого в ділових колах.
Урядова гарантія надається для забезпечення погашення кредиту, що надається державі і державним банкам на основі міжурядових кредитних угод.
Найбільш надійними є гарантії банків, що беруть на себе зобов'язання здійснити за покупця передбачені контрактом платежі. Покупці платять банкам вартість гарантій, що є оцінкою ризику невиконання платіжних зобов'язань продавця. Вартість банківських гарантій залежить від надійності фірми, очікуваної перспективи її фінансового стану, відношень між фірмою і банком і т. п.
9.4.4. Відкритий рахунок
Розрахунок по відкритому рахунку в міжнародній торгівлі передбачають надання експортером імпортеру товаророзпорядчих документів, минаючи банк, і оплату імпортером сум за контрактом на відкритий рахунок в терміни, встановлені по попередній угоді сторін (звичайно щомісячно, щоквартально і по півріччям). Отже, торгівля по відкритому рахунку являє собою продаж в кредит, при якому у експортера немає жодної гарантії, що покупець розрахується зі своїм боргом в погоджену дату платежу. Тому умови такої торгівлі ті ж, що і при продажу в кредит. Єдина відмінність є в тому, що покупець і продавець знаходяться в різних країнах. Можна сказати, що суттєвістю таких розрахунків є періодичність платежів на умовах наступної оплати і зарахування суми заборгованості на рахунок імпортера, а також те, що розрахунок – одна з форм комерційного кредиту.
Отже, експортер, відправляючи товар разом з відвантажувальними документами, втрачає контроль над товаром, а також своє юридичне право власності на нього. Покупець дає згоду оплатити товар в заздалегідь обговорену дату в майбутньому (через місяць, два, три і т.д.). Причому він може розпоряджатися товаром за своїм розсудом. Враховуючи той факт, що оплата може відбуватися при різноманітних засобах розрахунку, в тому числі векселями і чеками, термін реального одержання експортером грошових засобів може значно розтягнутися у часі. Тому торгівля по відкритому рахунку, як правило, відбувається: між компаніями, що перебувають в тривалих ділових взаємовідносинах і при систематичних (невеликими партіями) поставках; між материнською компанією і її дочірніми структурами і філіалами; з посередницькими фірмами, здійснюючими комісійні консигнаційні операції.
Торгівля по відкритому рахунку не забезпечує експортеру таку захищеність, як в випадку авансового платежу, і припускає наявність регулярних ділових контактів між контрагентами. Для імпортера ж такий засіб розрахунку найбільш доцільний, оскільки не вимагає мобілізацію коштів і не викликає необхідність одержання банківських кредитів для розрахунку з постачальником, позбавляє покупця від ризику втрати внаслідок оплати неодержаного і не прийнятого ще товару.
Таким чином, особливість розрахунку по відкритому рахунку в тому, що рух товару випереджає рух грошей. Окрім цього, розрахунки одірвані від товарних поставок і пов'язані з комерційним кредитом. Експортеру така форма розрахунку може бути вигідна тільки за умови взаємності, коли контрагенти поперемінно виступають в ролі покупця і продавця. При односторонніх поставках розрахунок по відкритому рахунку застосовуються вкрай рідко.
Розрахунок по відкритому рахунку проводять звичайно до уповільнення надходження валютної виручки, бо оплата за поставлений товар надходить не відразу, а після деякого часу, хоча і заздалегідь обумовленого.