library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

4. Економічні інтереси

Якщо людина усвідомила свої економічні потреби і прагне домогтися їх реалізації шляхом постановки, конкретної мети, то такі потреби виявляються як економічні інтереси. їх можна визначити з урахуванням різних суб'єктів господарської діяльності.

Економічні інтереси — усвідомлені економні потреби окремих людей, трудових колективів, соціальних верств, груп і класів.

Економічні інтереси є також формою вияву різних типів і форм відносин власності. Відповідно до їх кількості розрізняють кількість типів і форм економічних інтересів. Так, існування трьох основних типів власності (приватної, колективної та державної) зумовлює існування приватних, колективних та суспільних інтересів.

Названі типи власності існують в окремих формах. Приватна — у формі приватної трудової та приватної нетрудової (рабовласницької, феодальної та капіталістичної) власності. Тому існують економічні інтереси дрібного ремісника, фермера тощо, які є формою прояву трудової приватної власності, та інтереси капіталіста, феодала та інші, що є формою прояву нетрудової приватної власності.

Економічні інтереси більшості сучасних працівників спрямовані на отримання предметів споживання та послуг, а інтереси власників засобів виробництва — на збільшення різних видів власності (цінних паперів, нерухомого майна, коштовних металів та ін.). Тому засобом реалізації економічних інтересів працівників є отримання заробітної плати, а власників засобів виробництва — привласнення прибутків.

Останніми десятиліттями в розвинутих країнах світу через широке розповсюдження акцій, впровадження нових форм заробітної плати (наприклад, участі у прибутках) економічний інтерес деяких найбільш кваліфікованих працівників частково реалізується в отриманні частини прибутку (у формі дивідендів).

Колективні інтереси також існують у двох основних формах:

трудові колективні інтереси, тобто інтереси працівників, які викупили підприємство (таких підприємств у І США налічується до 11 тис). У Законі України "Про власність" власність трудових колективів також названа пріоритетною. Проте шляхом надмірних податків, необґрунтованої економічної політики держава унеможливлює реалізацію цієї форми власності;

колективна капіталістична власність, яка утворюється шляхом злиття капіталів кількох підприємців.

Економічні інтереси стають могутньою рушійною силою соціально-економічного прогресу, коли оптимально поєднуються особисті (в тому числі приватні), колективні та суспільні інтереси. Таке поєднання необхідне на рівні окремого підприємства, галузі та всієї держави. На рівні підприємства воно здійснюється шляхом впровадження прогресивних форм заробітної плати, раціонального розподілу прибутку на стимулювання праці, розширення масштабів виробництва та відрахувань у державний бюджет тощо. Досвід окремих країн свідчить, що оптимальне поєднання колективних і суспільних інтересів відбувається тоді, коли до державного бюджету вилучається від 35 до 40% отриманих підприємством прибутків.

Оптимальне поєднання економічних інтересів на рівні держави спостерігається тоді, коли отримані державою через механізм оподаткування кошти раціонально розподіляються на соціальні витрати (розвиток освіти, охорони здоров'я та ін.), захист довкілля, розвиток економіки, оборону тощо.

Серед різних типів економічних інтересів нині домінують колективні, насамперед трудові колективні інтереси. Це зумовлено тим, що на підприємствах, де переважає колективна праця, створюються матеріальні блага. При цьому повинні оптимально поєднуватись особисті та колективні інтереси, кожен член трудового колективу має бути впевнений, що створений спільними зусиллями дохід підприємства, в тому числі частина прибутку, будуть раціонально розподілені відповідно до кількості та якості праці.

Основні економічні моделі людини, створені: а) класичною політичною економією; б) кейнсіанським та інституційним напрямами; в) марксистською політичною економією; г) В. Вернадським, в якій людина розглядається як космічне явище.

Основним суб'єктом будь-якої економічної системи є людина економічна. її найглибшою внутрішньою сутністю є суперечлива єдність людини-працівника і людини-власника, що розкривається у дії закону єдності праці та власності. Появі нових рис людини-працівника повинен відповідати процес розвитку рис людини-власника, що зміцнює стабільність економічної системи.

Сутність людини економічної зумовлена сукупністю її економічних потреб. Вони є внутрішнім мотивом людини, який спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення добробуту власного та членів сім'ї.

Існують різні види класифікації економічних потреб, які підпорядковані закону зростання потреб і закону Енгеля. Важливу роль у пізнанні сутності людини економічної відіграють потреби людини-працівника і людини-власника.

Формами прояву економічних потреб є економічні інтереси. Це усвідомлені потреби, які людина прагне задовольнити шляхом ставлення конкретної мети і завдань. Основними типами економічних інтересів є індивідуальні, колективні та суспільні.

Якщо серед потреб людини переважають потреби у творчій праці, підвищенні освіти, збільшенні вільного часу, спорті, служінні колективу й суспільству тощо, це свідчить про домінування рис людини соціальної.