library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

1. Економічні системи з погляду цивілізаційного підходу

Щоб упорядкувати і поглибити знання з цієї теми, необхідно вивчити закони розвитку економічних систем, з'ясувати, як люди повинні керуватися ними у своїй господарській діяльності.

Вирішити поставлену проблему можна за допомогою певних критеріїв.

Критерії оцінки економічної системи.

Критерій (від грецьк. kriterion —засіб судження, мірило) — показник, ознака, на основі якої формується оцінка якості певного економічного об'єкта або процесу, мірило такої оцінки.

Застосувати якийсь один універсальний критерій неможливо, оскільки структура економічної системи є неодномірною, а багатоплановою, складається з багатьох елементів. Виходячи з цього, для класифікації економічної системи можна обрати стільки критеріїв, скільки вона має основних елементів. Вибір головного критерію залежатиме від значущості певних елементів в економічній системі. При цьому важливо пам'ятати, що у межах економічної системи люди вступають у двоїстого характеру відносини: ставлення до природи у процесі праці та взаємини між собою щодо привласнення створених благ.

Продуктивні сили як критерій класифікації економічних систем. Ставлення людей до природи, їх взаємодія є змістом продуктивних сил. З понад трьох мільйонів років з часу виникнення первіснообщинного ладу лише приблизно 10 тис. останніх років триває активне втручання людини в природу. Це зумовлено виснаженням природних ресурсів і переходом від привласнювального (збирального) господарства (коли основним видом діяльності людини було збирання плодів, полювання на диких звірів тощо) до відтворювального господарства (або до виробничої економіки) — землеробства і скотарства. Матеріальною основою такого переходу було вдосконалення оброблених камінних знарядь праці, поява дерев'яних мотик, рала і навіть окремих мідних знарядь праці. Цей перехід отримав назву неолітичної революції, яка була першою у світі технологічною революцією, що знаменувала перехід людства від етапу варварства до етапу цивілізації (згідно з характеристикою видатного американського ученого-етнографа Л. Моргана), зокрема до аграрної цивілізації. Такий перехід означав значний "стрибок" у зростанні продуктивності праці, свідченням чого стало постійне виробництво додаткового продукту, поява постійного обміну (внаслідок першого крупного суспільного поділу праці — відокремлення скотарства від землеробства). Щодо місця людини (основної продуктивної сили) у виробництві, то вона займалася лише ручною працею.

Аграрна цивілізація існувала до кінця XVIII — початку XIX ст., тобто періоду розгортання промислової революції, яка посилила активну взаємодію людини з природою. її наслідком стала поява індустріального суспільства, матеріальною основою якого є система машин, механізація виробничих процесів. Проте на перших етапах існування індустріального суспільства ще переважала м'язова сила людини. Так, у першій половині XIX ст. на м'язову силу людини і свійських тварин припадало майже 96% усієї енергії, яка вироблялась і споживалась на Землі. На наступних стадіях розвитку індустріального суспільства, особливо на завершальній (друга половина 30-х — перша половина 50-х років XX ст.), його матеріальною основою стає комплексна механізація. Значно поглиблюється суспільний поділ праці, зростають професійно-освітній рівень працівників, їхні потреби тощо. Переважає в цей період машинна праця.

Наступним етапом розвитку економічної системи щодо критерію продуктивних сил, насамперед засобів праці, є постіндустріальне суспільство. Ця назва, як і попередня (індустріальне суспільство), введена в науковий обіг американським соціологом Д.Беллом та французьким — Р. Ароном. Початок цьому суспільству поклала науково-технічна революція, яка розгорнулась з середини 50-х років XX ст.

Його матеріальною основою є автоматизація виробництва, внаслідок якої людина виходить з безпосереднього процесу виробництва і починає контролювати його, займається здебільшого творчою працею. Автомати крім суто виконавчих функцій дедалі більше виконують функції управління і контролю. Для постіндустріального суспільства характерні також радикальне зменшення кількості працездатного населення в промисловості та аграрній сфері (до 25%) і всебічний розвиток науки, сфери послуг, формування всебічно розвиненої людини (насамперед людини-працівника).

Якщо у розвинутих країнах світу активно розбудовується постіндустріальне суспільство, то в Україні переважає індустріальний тип суспільства із значною часткою аграрного сектора. Свідченням цього є те, що в народному господарстві понад 40% працівників зайнято ручною працею.

Наведена класифікація економічних систем відповідає вимогам цивілізаційного підходу в економічній теорії.

З'ясуємо, чи може бути критерій класифікації економічних систем на основі продуктивних сил визначальним. Як зазначалося вище, визначення предмета економічної науки як організації виробництва, обміну, розподілу та споживання є поверховим, неглибоким. І хоча вибір альтернативних варіантів використання виробничих ресурсів та виробництва товаровиробником товарів і послуг управляється законами зростання потреб і спадної віддачі, ці закони лише частково розкривають взаємовідносини людей у різних сферах суспільного відтворення. Вони не з'ясовують ролі економіки у житті окремої людини й усього суспільства, не пояснюють наявності багатства і бідності в умовах аграрної цивілізації, індустріального та постіндустріального суспільства, причини та сутність інфляції, економічних криз та багатьох інших явиш і процесів. Отже, незважаючи на провідну роль продуктивних сил у межах суспільного способу виробництва, цей критерій класифікації економічних систем не може бути визначальним.

Власність як критерій класифікації економічних систем. Якщо пригадати основні положення теми "Суспільне виробництво та його чинники", то стає зрозумілим, що визначальний критерій потрібно шукати у межах виробничих відносин (відносин економічної власності). Це зумовлено такими положеннями:

1) власність як економічна категорія розкриває характер відносин, в які вступають люди у процесі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання. Йдеться про наявність експлуатування однієї людини (або соціальної групи) іншою, шляхи здійснення процесу привласнення однією людиною результатів праці іншої людини, про полюси бідності й багатства, про економічну сутність держави тощо;

від типу економічної власності (на засоби виробництва і результати праці, в тому числі й управління власністю) залежать соціально-економічний прогрес у суспільстві, розвиток продуктивних сил (кожного їх елементу), формування найпотужніших стимулів до праці;

всебічний розвиток людини означає прогрес не лише людини-працівника, а й людини-власника, а також прогрес соціальної сутності людини.

В економічній літературі часто намагаються применшити роль економічної власності у суспільстві. Це свідчить про неправильне тлумачення сутності даної категорії (дуже часто замість економічного аспекту говорять про право власності), намагання відійти від гострих проблем суспільства (зокрема нерівномірного розподілу власності, сутності, а отже й політичної влади у суспільстві, управління власністю та ін.). Підхід, за якого основою класифікації економічних систем розглядають критерій власності, називається формаційним.

Сутність формаційного підходу. Формаційний підхід пояснює перехід від менш розвинутої економічної системи до більш розвинутої насамперед економічними чинниками (розвитком продуктивних сил, взаємодією їх з виробничими відносинами, дією економічних законів, передусім законом адекватності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил) і вважає політичні, правові, національні та інші фактори другорядними. Водночас в окремий період вони (або окремий з них) можуть бути визначальними, здійснюють зворотний вплив на економіку. Цивілізаційний підхід заперечує таку роль економічних чинників, вважає їх рівнозначними політичним тощо. Недоліком цивілізаційного підходу є те, що він лише частково пояснює закономірності еволюції економічних систем з боку продуктивних сил, до того ж з часу аграрної цивілізації, що становить менше 1% від появи первісної людини. Крім того, періодизація суспільства здійснюється за суто випадковими факторами.