library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

4. Закон прискореного розвитку економічних систем

Якщо зіставити періоди існування економічних систем, то можна помітити, що кожна наступна система існувала значно коротший проміжок часу, ніж попередня. Це означає наявність між цими системами певного типу внутрішньо необхідних, суттєвих рис, а отже дії окремого економічного закону. Він отримав назву закону прискореного розвитку економічних систем.

Закон прискореного розвитку економічних систем —закон, який відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між зростанням потреб людини, прогресом технологічного виробництва та еволюцією форм власності, внаслідок дії яких зменшується період існування менш розвинутих економічних систем і прискорюється їх трансформування у розвинутіші економічні системи.

Так, людське суспільство виникло понад 3 млн. років тому і приблизно 95% цього часу існувало в умовах первіснообщинного ладу. Рабовласницький лад тривав майже 52 століття, феодалізм — 12, капіталізм — 5 століть. З середини 50-х років XX ст. в надрах економічної системи сучасного капіталізму зароджується соціалістичний спосіб виробництва.

Функціонування закону зумовлене дією інших економічних законів (закону зростання потреб, закону зростання продуктивності праці, закону конкуренції, закону вартості, закону концентрації виробництва та ін.), а також інтенсивнішою дією основних законів діалектики. Особливого значення набуває одна із закономірностей розвитку науки, відповідно до якої її прогрес залежить від кількості знань, успадкованих від попередніх поколінь. Постійне їх збільшення зумовлює прискорений розвиток людської цивілізації загалом і економічних систем зокрема.

У свою чергу, дія закону прискореного розвитку економічних систем відзначається певним посиленням інтенсивності з часу переходу технологічного способу виробництва, заснованого на машинній праці, до такого, що ґрунтується на автоматизованій праці. Як відомо, з часу виникнення людської цивілізації до кінця ХУШ — початку XIX ст. існував технологічний спосіб виробництва, заснований на ручній праці. За останні два століття відбулися дві революційні зміни: 1) перехід від ручного до машинного виробництва; 2) перехід від машинного до автоматизованого виробництва (у найбільш розвинутих країнах). Внаслідок цього з'явилася значна кількість моделей соціально-економічного розвитку, зросла інваріантність в еволюції економічних систем.

Дія закону прискореного розвитку економічних систем дає підставу стверджувати можливість переходу передових країн світу до найбільш справедливої форми розвитку соціально-економічної формації.

Внаслідок багатомірності економічної системи слід використовувати декілька критеріїв їх класифікації. Так, з боку процесу розвитку продуктивних сил вирізняють аграрне, індустріальне та постіндустріальне суспільства, що водночас відповідає вимогам цивілізаційного підходу.

Вирішальним критерієм класифікації економічних систем є тип економічної власності на засоби виробництва, що відповідає вимогам формаційного підходу. Відповідно до цього критерію виділяють первіснообщинний лад, рабовласницьке суспільство, феодалізм, капіталізм та соціалізм.

Основним економічним законом первіснообщинного ладу була необхідність спільними силами добувати засоби існування для виживання общини та її членів; для рабовласницького ладу — виробництво і привласнення додаткового продукту з метою паразитичного споживання шляхом позаекономічного примусу до праці рабів та економічного примусу вільних землеробів; для феодалізму — виробництво додаткового продукту у формі відробної та грошової ренти на основі позаекономічного примусу до праці та його привласнення феодалами для паразитичного споживання; для капіталізму — виробництво і привласнення додаткової вартості; для соціалізму — всебічний розвиток людини.

Найважливішими моделями економічної системи капіталізму є ринкова (ґрунтується на домінуванні приватної нетрудової власності, ринкових важелів регулювання економіки), соціально орієнтована ринкова (базується на поєднанні приватної та державної власності, за переважання приватної; ринкових і державних важелів регулювання економіки, за домінування ринкових; а також соціального захисту населення) та змішана економіка (базується на оптимальному поєднанні приватної, колективної та державної форм капіталістичної власності, певному перерозподілі національного доходу на користь найбідніших верств населення). 5. Найдосконалішою моделлю майбутнього розвитку України, на нашу думку, є народна економіка, яка ґрунтується на домінуванні трудової колективної власності, національному економічному плануванні, спрямованих передусім на всебічний розвиток людей, зайнятих суспільно необхідною працею.