library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

2. Праця, що створює товар

В основі кожної із сторін товару лежить відповідний вид праці. Споживну вартість створює конкретна праця, вартість — абстрактна.

Конкретна праця. Конкретна праця є передусім корисною працею, умовою існування людей, фізичною природною необхідністю. Людина, яка виконує ту чи іншу роботу, ставить перед собою певну мету, здійснює відмінні від інших працівників операції, використовує специфічні засоби і предмети праці, отримує неоднакові результати, про що йшлося в темі "Суспільне виробництво та його фактори".

Конкретних видів праці стільки, скільки існує професій, видів діяльності. Ще наприкінці 30-х років XX ст. далеко не повний список занять, ремесел, професій нараховував до 30 тис. найменувань, наприкінці 90-х — майже 8 млн.

Конкретна праця — корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці й створює споживну вартість.

Сукупність багатьох якісно різних корисних видів праці становить суспільний поділ праці.

Абстрактна праця. Щоб знайти спільне для кількох десятків тисяч видів конкретної праці, слід абстрагуватися від якісних відмінностей багатьох конкретних видів праці, від її корисних форм. Тому абстрактна праця виступає як праця взагалі, яка містить те загальне, що притаманне багатьом видам корисної праці і створює вартість.

В абстрактній праці мають значення затрати людської робочої сили з фізіологічного погляду, затрати людської енергії (м'язів, мозку, нервів). Тому працю сталевара і кравця можна порівнювати, а її кількість є однією із субстанцій (основ) вартості товару.

Абстрактна праця - праця товаровиробника, яка характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного виробництва.

Суперечність між конкретною та абстрактною працею. Те, що єдність споживної вартості й вартості та відповідних видів праці є суперечливою і навіть переростає в антагонізм, зумовлено тим, що конкретна праця виступає у вигляді безпосередньо приватної праці, тобто праці, затраченої приватним власником на приватному підприємстві, й є особистою справою товаровиробника. У разі невдачі при реалізації свого продукту товаровиробник не в змозі закупити інші товари і задовольняти свої потреби у споживанні та виробництві. Він розорюється, змушений продавати свою робочу силу. Інший товаровиробник, навпаки, реалізувавши вдало свої товари, поступово збагачується, стає капіталістом-підприємцем. Тому суперечність між приватною і суспільною працею — основна суперечність товарного виробництва. Вона проявляється у стихійному коливанні цін, розоренні одних і збагаченні інших виробників товарів.

Величина вартості товару. З кількісного боку вартість вимірюється співвідношенням індивідуальної та суспільної вартості. У кожній галузі промисловості існує, як правило, кілька підприємств, які виготовляють однорідну продукцію. На кожному з них різний рівень техніки, кваліфікації робітників, організації виробництва, продуктивності праці та ін. Тому на виготовлення одного й того самого товару на цих підприємствах витрачається неоднаковий робочий час і встановлюється різна вартість (індивідуальна вартість).

Проте вартість товару визначається не індивідуальними, а суспільно необхідними затратами праці, в основі яких — суспільно необхідний робочий час.

Суспільно необхідний робочий час — час, потрібний для створення будь-якої споживної вартості за існуючих суспільно нормальних умов виробництва, інтенсивності та продуктивності праці, середнього рівня техніки тощо.

Такі середні умови встановлюються на підприємствах, які виготовляють основну масу певної продукції. Суспільно необхідні затрати формуються в процесі конкуренції товаровиробників. Затрати, більші від суспільно необхідних, за таких умов не визнаються на ринку. Покупець не заплатить дорожче за чоботи товаровиробникові, в якого більша індивідуальна вартість (а отже, й ціна), якщо поряд продаються чоботи такої самої якості, виготовлені з меншими затратами (з нижчими вартістю й ціною).

Вплив на вартість продуктивності праці. Вартість товару залежить від багатьох чинників, передусім — від продуктивності праці.

Продуктивність праці — кількість продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу.

Із зростанням продуктивності праці у кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці. Внаслідок цього вартість одиниці продукції зменшується, а вартість всієї виробленої маси залишається незмінною. Так, на підприємстві, яке виготовляє основну масу взуття, протягом 8 годин виробляли 1 тис. пар взуття. Якщо продуктивність праці зросла вдвічі (наприклад, внаслідок впровадження нової технологічної лінії), то за 8 годин стали виготовляти 2 тис. пар взуття. Суспільно необхідний робочий час на виготовлення однієї пари скоротився вдвічі — раніше він становив 8:1000=0,008; тепер 8:2000=0,004, але час на вироблення всієї маси продукції залишився незмінним (і в першому, й в другому випадках — 8 годин).

Вплив на вартість інтенсивності праці.

Інтенсивність праці — затрати праці за одиницю часу.

Зростання інтенсивності праці рівноцінне подовженню робочого дня. Це зумовлено тим, що при зростанні інтенсивності праці вдвічі робітник за хвилину повинен робити вдвічі більше рухів (нахилятися, щоб перенести вантаж, вдвічі більше повертатися, щоб забрати деталь в іншого робітника тощо), а отже, у стільки ж разів більше витрачати фізичної, нервової енергії. Тому інтенсивніша праця створює за одиницю часу більшу вартість, ніж менш інтенсивна. Отже, вартість товару перебуває в обернено-пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо-пропорційній — від інтенсивності праці.

Вплив на вартість складної праці.

Проста праця — праця, яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації.

Така, наприклад, праця землекопа.

Складна праця — праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що, у свою чергу, передбачає потребу в здобутті освіти.

У складній праці втілена не лише праця кваліфікованого працівника, а й опосередкована праця, яка була витрачена на його підготовку (праця вчителів, майстрів, які готували майбутнього фахівця). Тому складна праця — це помножена (зведена у ступінь) проста праця, і за одиницю часу нею створюється більша вартість.

Визначення вартості товару суспільно необхідними витратами праці — це його характеристика з боку виробника. В економічній теорії такий підхід розроблений К. Марксом і отримав назву теорії трудової вартості.

Розглянемо, як оцінює вартість товару споживач. Цю теорію розробили представники австрійської школи політичної економії й підтримують прихильники неокласичного напряму.