library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

3. Вибір товару споживачем

Теорія граничної корисності. На думку прихильників теорії граничної корисності, споживач купує товар тому, що у ньому міститься певний корисний ефект, який він цінує. До речі, термін "вартість" точніше перекладається українською мовою як цінність. Як економічна категорія, "цінність" має лише те, що цінується в очах покупця, а отже є суб'єктивною, а не об'єктивною властивістю. Товари і послуги цінуються людьми не тому, що на них затрачений суспільно необхідний робочий час, а тому, що вони корисні. Більше того, корисність товару, згідно з теорією граничної корисності, надає витратам праці суспільно необхідного характеру. Це означає, що вартість (цінність) є передусім категорією обміну, а не безпосереднього виробництва.

Такий підхід отримав назву "суб'єктивної революції" в економічній теорії. На думку сучасного прихильника цієї теорії Ф. Хаєка, з елементарними основами теорії граничної корисності повинна бути ознайомлена кожна освічена людина. З її допомогою, зокрема, був вирішений так званий "парадокс Сміта": чому вода, настільки корисна для людини, коштує так дешево, а алмаз, користь якого для задоволення життєвих потреб набагато менша, коштує так дорого? Відповідь австрійського економіста Є. Бем-Баверка (1851 — 1914) на це запитання така: "Цінність передбачає якраз обмеженість кількості речей, відсутність цінності — їх надлишок".

Практична реалізація теорії. З'ясуємо детальніше сутність теорії граничної корисності на такому прикладі. Купивши відеомагнітофон, необхідно придбати для нього відеокасети. Потреба у першій відеокасеті буде найбільшою, тому покупець готовий платити за неї навіть спекулятивну ціну, якщо її нема у продажу. Відтак з'являється можливість переписати нові цікаві фільми, і власник відеомагнітофон а купує ще відеокасети. Але при цьому його потреба у них поступово зменшується. Відбувається ще більше насичення потреб, тому суб'єктивна оцінка покупця від придбання кожної нової відеокасети зменшується. Отже, зменшується їх гранична корисність, хоча за якістю вони нічим не відрізняються від першої. Тому, наприклад, 15-та відеокасета у цьому разі є тим "останнім екземпляром", який задовольняє "граничну потребу" і має "граничну корисність". Остання й визначає ринкову ціну відеокасети. Звідси й назва теорії "гранична корисність".

Граничну корисність розглядають як задоволення, яке отримує окрема людина від споживання однієї додаткової одиниці товару. Те саме стосується й послуг. Отже, ціна окремого товару, згідно з цією теорією, безпосередньо залежить від ступеня насиченості потреби в ньому. Таким чином, за вихідний пункт визначення вартості товару беруть суб'єктивну мотивацію, суб'єктивну оцінку економічної поведінки індивідів, а не об'єктивні фактори, тобто суспільно необхідні затрати праці.

Протиставляючи теорію граничної корисності концепції суспільно необхідних затрат, Є.Бем-Баверк писав, що токайське вино не тому дороге, що дорогі токайські виноградники, а навпаки, токайські виноградники тому дорогі, що дороге токайське вино. Так, "санкціонована" індивідом гранична корисність цінності нібито визначає витрати виробництва, а не навпаки.

Синтез двох теорій. Трудова теорія вартості та теорія граничної корисності — це дві окремі ланки економічної теорії. Тому їх не слід протиставляти, а треба взяти з них усе раціональне і поєднати в цілісну органічну концепцію вартості товарів. Необхідно зіставляти корисний ефект товарів із суспільними витратами, розглядати об'єктивність останніх разом із суб'єктивною споживною оцінкою конкретного економічного блага споживачем або створити спільну теорію результатів і витрат.

Англійський економіст А.Маршалл (1842—1924) з цього приводу зазначав, що сперечатися про те, чим регулюється вартість — корисністю чи витратами виробництва, це те саме, що сперечатися про те, розрізає папір верхнє або нижнє лезо ножиць. Він першим у світовій економічній літературі зробив спробу об'єднання двох теорій. Серед українських учених такий синтез уперше здійснив М. Туган-Барановський.

Недоліки теорії граничної корисності. Водночас концепція граничної корисності без поєднання з трудовою теорією вартості слабо узгоджується з практикою ціноутворення в розвинутих країнах. Так, відомий американський економіст та історик Б. Селігмен з цього приводу зазначав: "Звичайно використовувана техніка встановлення цін полягає в тому, що до повної величини середніх затрат додається поміркована, або традиційна, надбавка". Правильно це чи ні, але підприємець чинить саме так. Він робить висновок про те, що "маржиналістська теорія" мало придатна для практичних цілей. Важливо й те, що ціни на товари та послуги, за якими продається переважна частина економічних благ, на практиці встановлює не споживач, а виробник. Споживач впливає на встановлення цін тією мірою, якою попит вищий або нижчий за пропозицію.

Слід врахувати й те, що сучасна економічна теорія залучає до аналізу таку фундаментальну категорію, як "витрати виробництва" і розглядає три періоди (коротко-, середньо- і довготерміновий), коли попит і пропозиція перебувають у стадії відносної рівноваги. Якщо у короткотерміновий період ціна товару визначається значною мірою попитом, то у середньо- і особливо у довготерміновому вирішальну роль при визначенні ціни рівноваги відіграють витрати виробництва.