library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

2. Функції грошей

Міра вартості. Гроші виконують різні функції. Перша з них — міра вартості (цінності). Ця функція полягає в тому, що гроші слугують матеріалом для вимірювання вартості усіх інших товарів. Це відбувається тому, що і в товарах, і в грошах втілена уречевлена людська праця, а за допомогою грошей порівнюється їх вартість (цінність).

Ціна - вартість товару, виражена в грошах.

Функцію міри вартості (цінності) гроші виконують як уявні, в думках, або ідеальні гроші.

Масштаб цін — вагова кількість металу, прийнятого у певній країні за грошову одиницю.

За допомогою цієї суто технічної функції грошей держава у законодавчому порядку фіксує певну вагову кількість золота або срібла у вигляді грошової одиниці з поділом її на дрібніші частини: долар США — 100 центів, фунт стерлінгів — 100 пенсів тощо. З появою паперових грошей вони почали заміняти вагову кількість благородних металів.

Спершу грошові одиниці та їхні назви, як правило, були пов'язані з певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стерлінгів означав фунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але стара назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.

У 30—70-х роках XX ст. штучний характер масштабу цін постійно посилювався. Це зумовлено насамперед зростаючим відривом офіційної (встановленої державою) ціни золота від його реальної вартості. Так, у 1934 р. казначейство США визначило ціну золота: 35 дол. за одну трійську унцію (31,1 г чистого золота). Вона зберігалася до 1973 p., тоді як ринкова ціна золота сягнула майже 200 дол. за унцію у 1974 р. З 1975 р. штучний масштаб цін на золото було відмінено.

Засіб обігу. Як посередник у процесі обігу товарів гроші виконують функцію засобу обігу, є інструментом їх реалізації. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, тобто наявні золоті монети, злитки тощо або їх паперові замінники.

Спочатку золото виконувало функцію засобу обігу в злитках. Згодом невеликим злиткам надали певної форми, на них проставляли відповідний штамп, і вони стали монетами. Походження терміна "монета" зумовлено назвою храма Юнони Монети, на території якого почалося карбування монет у Давньому Римі.

В процесі обігу золото і срібло поступово зношувалися, але певний час функціонували як повноцінні монети. Держава встановлювала ступінь зношування благородного металу, перевищення якого робило його непридатним для обміну (так званий ремедіум). Згодом держава сама почала карбувати неповноцінні срібні й мідні монети як замінники, повноцінної золотої монети. Ця практика та роль благородних металів як миттєвих посередників у сфері обміну зробили можливою заміну грошового товару знаками (символами) вартості — металевими й паперовими.

Перші паперові гроші з'явилися в Китаї у XII ст., у Росії — в 1769 р. Починаючи з кризи 1929—1933 pp., у більшості країн, а в 1936 р. — у всіх капіталістичних країнах функцію засобу обігу виконували тільки грошові знаки.

Дві найважливіші функції грошей — це міра вартості та засіб обігу, інші — похідні від них. З цих двох функцій сучасні західні економісти виводять сутність грошей.

Засіб утворення скарбів та нагромадження. Оскільки благородні метали за доби золотого стандарту перетворилися на основну форму багатства, у його суспільне вираження, товар нерідко продавали з метою заволодіння цим багатством. Так гроші випадали із сфери обігу і перетворювалися на скарб. Таке накопичення грошей здійснювали й для \ того, щоб застрахувати себе від випадковостей ринку, а з появою лихварського капіталу воно стало самоціллю. Скарби утворювалися також у вигляді предметів розкоші, виготовлених із золота і срібла.

Коли зберігати скарби стало невигідно (гроші можна було надати в кредит за певну плату, використовувати для підприємницької діяльності), ця функція частково трансформувалася у функцію нагромадження. Але її погано виконують паперові гроші в період високої інфляції.

Після припинення в 30-х роках обміну банкнот на золото у багатьох країнах до другої половини 70-х років було заборонено приватне володіння золотом, що прискорило його приватну тезаврацію — нагромадження золота приватними власниками у вигляді скарбу чи страхового фонду (з 1945 по 1976 р. вона збільшилася з 6,9 до 24,9 тис. т золота). Після відміни цих обмежень значно збільшився попит на золото приватних тезавраторів, і ціни на нього зросли.

Засіб платежу. У процесі купівлі-продажу товарів і розвитку товарного обігу-з'являється такий вид торгових операцій, як купівля без попереднього продажу товарів, відстрочка оплати або якісно нова форма — реалізація товарів у кредит (кредит — лат. — довіра). Виникнення кредитних відносин між товаровиробниками означає, що гроші виступають засобом оплати боргових зобов'язань і виконують функцію засобу платежу. Один товаровиробник у цій операції стає кредитором, другий — боржником.

Отримуючи товар, боржник дає кредиторові письмове боргове зобов'язання (вексель).

Вексель — документ, в якому боржник підтверджує своє зобов'язання кредиторові в певний термін сплатити грошову суму.

Коли боржник сплатив за векселем, кредитор повертає видане зобов'язання, гроші в цьому разі виконують функцію засобу платежу. У цій функції їх використовують також при виплаті заробітної плати, позик, податків, орендної плати та ін.

Банки, які вперше виникли у середньовіччі, скуповують звичайні векселі й розраховуються банківськими векселями або банківськими банкнотами, які й є кредитними грошима.

Банкнота — вексель емісійного банку.

Розвиток кредитних відносин (разом з іншими чинниками) спричиняє також появу кредитних грошей, які нарівні з паперовими обслуговують процес обігу товарів і послуг. Такими грошима є чеки.

Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної у ньому суми грошей.

В США щоденно випускають понад 100 тис. чеків, які бувають іменними і на пред'явника.

Значного поширення у розвинутих країнах світу набули кредитні картки.

Кредитна картка - платіжно-розрахунковий документ, який видає банк своїм вкладникам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит.

Банки у цьому разі беруть на себе ризик термінової оплати, а вкладник, як правило, повертає позику протягом одного місяця. При недотриманні цієї умови нараховуються відсотки з обігу.

Кредитна картка має вигляд пластикової пластинки, на якій зазначені номер, прізвище власника, його підпис, термін дії. Сучасні кредитні картки вміщують інформацію до 8 тис. знаків, за допомогою яких заносяться дані про стан рахунку вкладника у банку, виплату податків, внески у фонд соціального страхування, стан здоров'я, група крові тощо. Приблизно кожна п'ята фінансова послуга населенню в розвинутих країнах світу оплачується кредитними картками. "

З наведеного вище випливає висновок, що сучасні гроші за своєю природою (матеріально-речовим змістом) є кредитно-паперовими. Кредитний компонент — провідний, завдяки йому ефективніше (порівняно із золотом) здійснюються взаємозв'язки між господарюючими суб'єктами, реалізуються функції грошей, прискорюється грошовий обіг. Паперовий компонент спричиняє нестабільність грошового обігу, знецінення грошей. Паперовими грошима є казначейські білети, які випускають передусім для покриття дефіцитів державних бюджетів. Важливо й те, що сучасний грошовий обіг у розвинутих країнах світу на 90% є безготівковим.

Світові гроші. З розвитком міжнародного поділу праці та міжнародного ринку гроші починають обслуговувати і міжнародну торгівлю як світові гроші. Цю функцію найкраще виконувало золото. Як відомо, в кожній країні за золотого стандарту грошова одиниця містила різну за вагою кількість золота. Так, фунт стерлінгів — 7,3224 г чистого золота, а долар — 1,5046. Тому при розрахунках між країнами необхідно було зіставляти грошові одиниці різних країн, що означало встановлення монетного паритету (7,3224:1,5046).

Із середини 70-х років через припинення обміну доларів на золото центральні банки використовують золото як світові гроші шляхом продажу його за іноземну валюту на приватних ринках золота. У другій половині XX ст. ще за золотого обігу широко застосовували кредитні засоби міжнародних розрахунків і безготівкові платежі, а золото — здебільшого для регулювання сальдо міжнародних розрахунків (для покриття дефіцитів зовнішньо-торговельних балансів). Це призводило до обмеження використання золота у світовому обігу. Нині як міжнародний платіжний і купівельний засіб використовують резервні національні валюти — американський долар, англійський фунт стерлінгів та інші конвертовані валюти, а також міжнародні розрахункові одиниці ЕКЮ, СДР (спеціальні права запозичення), євро.