library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

3. Інтереси підприємців та суспільства

Спільність інтересів суспільства і підприємців. Ще раз згадаймо слова А. Сміта про те, що, переслідуючи свої егоїстичні інтереси, люди краще задовольняють суспільні інтереси, ніж у тому випадку, коли б вони намагалися зробити це спеціально. Підприємців англійський учений розглядав у такому самому аспекті.

Наскільки відповідає ця формула реаліям минулого і сьогодення, однозначно відповісти неможливо. Отже, найбільш загальною відповіддю на поставлене запитання буде: "так і ні". Тоді логічно постає нове запитання: коли інтереси підприємців і суспільства збігаються, а коли ні? З філософського погляду між інтересами підприємців і суспільства існує суперечлива єдність. Це означає, що за певних умов і на певному проміжку часу інтереси підприємців і суспільства збігаються; в інших випадках між ними може виникати суперечність і навіть конфлікт, здатний перерости в антагонізм.

Якщо підприємці виготовляють товари і послуги для задоволення суспільних потреб з мінімальними витратами і не встановлюють монопольно високих цін, їх інтереси збігаються з інтересами суспільства. Проте для практики трансформаційних перетворень в Україні, як і загалом для економічної теорії, важливо з'ясувати, коли інтереси підприємців і суспільства не збігаються.

Відмінність інтересів суспільства і підприємців. Оскільки підприємці є основними господарюючими суб'єктами, найактивнішими дієвими особами в реалізації цілей та найважливіших рис економічної системи капіталізму на нижчій стадії його розвитку, завдяки їх діяльності виникли і кілька століть розвивалися корінні вади ринкової економіки: економічна криза, монополістичні тенденції в економіці, масове безробіття, класова поляризація суспільства та ін. Перефразовуючи слова А. Сміта, можна сказати, що, дбаючи лише про власні інтереси, підприємці у процесі своєї діяльності завдали ринковій економічній системі, а отже і суспільству, більше втрат, ніж вони прагнули б це зробити свідомо.

За сучасних умов, ставлячи за мету привласнення максимально високих прибутків, підприємці (або частина з них) можуть досягти її різними шляхами:

виготовлення неякісних товарів, неякісне виконання

робіт і надання неякісних послуг;

встановлення завищених цін на товари, послуги і виконувані роботи і внаслідок цього привласнення максимально високих прибутків;

ухиляння від сплати податків, що є важливою ознакою тіньової економіки;

створення фіктивних фінансових трастів та інших фінансових інститутів, які "викачують" гроші значної кількості довірливих вкладників;

створення товарів та надання послуг, які загрожують життю і здоров'ю значної кількості людей (наркобізнес, торгівля зброєю та ін.), торгівля дітьми, работоргівля (перетворення повій на живий товар);

вивіз капіталів за кордон. В Україні щорічно за кордон в середині 90-х років XX ст. вивозилося до 6 млрд. дол. Відплив тіньового капіталу за кордон утричі перевищує західні кредити, всі види допомоги.

масове розкрадання державної власності в процесі її роздержавлення і приватизації. Це явище є типовим для пострадянських країн, у менших масштабах — для розвинутих країн світу;

фальсифікація торгових марок, обважування, обрахунки споживачів та інші види шахрайства;

діяльність монополій, зокрема негативні аспекти такої діяльності.

Ці та інші незаконні способи збагачення підприємців вступають в антагоністичну суперечність з інтересами суспільства, підривають його економічну могутність і суверенітет.

Підприємства повинні діяти на принципах господарського розрахунку, основними з яких є: а) отримання прибутку на основі створення необхідних суспільству товарів і послуг та підвищення ефективності виробництва; б) економічна відповідальність за невміле господарювання, неефективне використання ресурсів.

Основними функціями підприємств, що випливають із структури економічних відносин та різних аспектів власності, є: а) техніко-економічна; б) організаційно-економічна; в) функція реалізації відносин економічної власності; г) правова; г) соціальна; д) психологічна; є) національна.

Підприємництво — організаційно-господарське новаторство на основі використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, реорганізації виробництва тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети. Комплексно ця сутність розкривається у таких функціях: а) новаторська; б) організаційна; в) господарська; г) соціальна; ґ) особиста.

Основними видами підприємницької діяльності є: а) виробниче підприємництво; б) наукове підприємництво; в) комерційне підприємництво; г) фінансове підприємництво; г) страхове підприємництво.

Узгоджуючись з інтересами суспільства на певному етапі та за певних умов (зокрема, при виготовленні суспільних товарів і послуг з мінімальними витратами), інтереси підприємців вступають у конфлікт з ними при виготовленні неякісних товарів, завищенні цін, ухилянні від сплати податків, створенні фіктивних фінансових трастів, нелегальному вивозі капіталу за кордон, виготовленні та продажу товарів, які загрожують здоров'ю і життю населення, та ін.