library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

4. Учасники каналів збуту (або руху товарів). Перший варіант реалізації цього чинника — вплив на ціни з боку постачальників продукції, другий — з боку підприємств торгівлі.

У першому випадку автомобільному заводу, наприклад, підвищує ціну на комплектуючі вироби один або декілька постачальників (зокрема, на мотори і шини), у другому — ціни підвищує енергетична компанія для всіх учасників технологічного циклу, і кожен з них змушений також підвищувати ціни на всі деталі (у легковому автомобілі налічується до 1500 лише основних деталей). За цих умов завод може знайти іншого постачальника, підняти ціни на автомобілі залежно від зростання цін на комплектуючі або за рахунок раціоналізації власного виробництва, підвищення тривалості робочого дня тощо підняти ціни не такою мірою, як постачальники.

У другому випадку торгові підприємства можуть підняти постачальницько-збутову надбавку (ціна постачальницьких і збутових послуг та середній прибуток), що сприятиме зниженню споживчого попиту населення і негативно вплине (як і у першому випадку) на обсяги виробництва даного товару.

Спробуємо тепер оцінити механізм ціноутворення з погляду теорії трудової вартості та концепції граничної корисності. Якщо виходити з того, що основну масу товарів і послуг виготовляють крупні компанії, а принципом ціноутворення на їх продукцію є середні витрати плюс монопольно високий прибуток, то стає зрозумілою безпідставність представників теорії граничної корисності претендувати на практичне використання положень цієї" теорії.

Крім того, сам принцип встановлення цін за методом "середні витрати плюс прибуток", який використовують не лише крупні компанії, зовсім не означає, що при цьому не враховується співвідношення попиту і пропозиції.

Відомий економіст Ф. Котлер називає й інші методи розрахунку цін: 1) на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку; 2) на основі рівня поточних цін, насамперед конкурентів (використовується здебільшого дрібними підприємствами); 3) на основі закритих торгів; 4) на основі цінності товару, тобто суб'єктивної оцінки споживних благ товарів і послуг споживачами; 5) висока якість за відносно низьких цін, хоча така якість дає змогу підвищувати ціни.

Якщо продовжити оцінку значущості теорії трудової вартості та концепції граничної корисності, то висновок про переважання витрат при визначенні ціни товарів підтвердиться. Про це свідчить і той факт, що до внутрішніх чинників ціноутворення відносять витрати виробництва, а внутрішні чинники мають перевагу над зовнішніми.

Ціна в умовах простого товарного виробництва виступає грошовим виразом вартості, на нижчій стадії капіталізму — грошовим виразом цін виробництва, на вищій стадії — грошовим виразом монопольних цін виробництва, в якому відображається дія законів вартості, попиту, пропозиції та монополізації виробництва. Монопольні ціни є насамперед цінами виробництва, їх доповнює панування монополій (в тому числі олігополій) на ринку, що робить їх водночас цінами обігу (в яких враховуються попит і пропозиція). Повніше сутність ціни виражається у виконуваних нею функціях (обліковій, розподільчій і стимулюючій).

Основними видами цін, згідно з критерієм власності, є державні (або прейскурантні), кооперативні, індивідуальні та ін.; за критерієм моделей ринку — монопольні, олігопольні, ринкові; залежно від типів ринкової системи — регульовані й нерегульовані. Двома найважливішими типами цін є монопольно високі (за такими цінами продають товари і послуги монополії, в тому числі олігополії) та монопольно низькі (за якими монополії купують товари і послуги).

Зовнішніми чинниками ціноутворення є споживачі, конкуруючі фірми, уряд та учасники каналів збуту (руху товарів). Внутрішнім фактором ціноутворення є витрати виробництва. Практика встановлення цін у розвинутих країнах світу свідчить про перевагу теорії трудової вартості, яку водночас доцільно доповнювати теорією попиту та пропозиції, граничної корисності.

Втручання держави у процес ціноутворення здійснюється за допомогою встановлення фіксованих цін, їх прямого (шляхом встановлення граничного рівня цін на окремі товари, регламентації рівня рентабельності підприємств, встановлення цін на товари і послуги в державному секторі та ін.) та опосередкованого (заборона монопольного встановлення цін, цінової дискримінації, демпінгу тощо) регулювання. Вплив на ціни також відбувається з боку постачальників та споживачів.

Важливими чинниками механізму ціноутворення є виробники (постачальники) та підприємства торгівлі (посередники).