library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

1. Значення та особливості розвитку сільського господарства

Значення сільського господарства. Для забезпечення життя населення планети загалом і кожної країни зокрема сільське господарство залишається найважливішою галуззю народного господарства. Продукція сільського господарства майже на 70% забезпечує роздрібний товарообіг країни, в Україні її частка становить майже 40% обсягу валового внутрішнього продукту. Сільське господарство є також важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості.

До того ж у цій галузі відбувається безпосередня взаємодія людини з природою, від якої значною мірою залежать здоров'я людини, її психологічний, нервовий, емоційний стан тощо.

У сільському господарстві постійно розвиваються продуктивні сили та відносини економічної власності. Найбільш швидкими темпами ці зміни відбуваються в останні два століття. Так, у середині XVIII ст. у сільському господарстві було зайнято до 80% сукупної робочої сили на планеті. На межі XIX —XX ст. у розвинутих країнах світу в цій галузі було зайнято майже 40% населення (у промисловості — 35%), наприкінці 90-х років XX ст. — приблизно 5% працездатного населення, а в США — лише 2,5%. В Україні цей показник становив наприкінці 90-х років XX ст. 17%.

Таке різке зменшення чисельності зайнятих у сільському господарстві в розвинутих країнах зумовлено значним зростанням продуктивності праці у цій галузі, що дає змогу малій кількості працівників прогодувати основну масу населення. Наприклад, у США один зайнятий у цій сфері працівник забезпечує продуктами майже 139 жителів країни, а в Україні — лише 12—13.

Незважаючи на таке значення сільського господарства, жодна інша галузь народного господарства не зазнала стількох утисків у цьому столітті. Так, сільському господарству України було завдано величезних збитків під час насильницької колективізації 1929—1932 pp., штучного голодомору, непродуманої аграрної політики за часів панування адміністративно-командної системи, ігнорування проблем села у 90-х роках. Внаслідок цього найбагатша чорноземами країна світу, яка, згідно з оцінками спеціалістів, може прогодувати не менше 500 млн. осіб, неспроможна поки що забезпечити продовольством власне населення.

Особливості розвитку галузі. Жодна галузь народного господарства не залежить такою мірою від природно-кліматичних умов, як сільське господарство. Це зумовлено насамперед використанням землі як специфічного, значною

мірою невідтворюваного засобу виробництва, її родючістю, місцем розташування. У сільському господарстві виробництво продукції рослинництва і тваринництва пов'язане з дією природних та біологічних законів. Так, терміни росту та визрівання рослин і тварин надзвичайно мало піддаються регулюванню. Частково на ці процеси впливає селекційна робота. Такі особливості вирощування сільськогосподарської продукції зумовлюють і ритм роботи підприємств переробної промисловості, які перевозять та переробляють продукцію. Специфічний характер землі як знаряддя праці полягає у тому, що вона одночасно є і предметом праці.

Специфіка сільськогосподарського виробництва вимагає значної мобілізації сил працівників села. Адже посіяти й зібрати врожай без втрат треба у дуже стислі терміни. У цій сфері існує значний розрив між робочим періодом і кінцевим результатом. Внаслідок цього "працівники села повинні бути забезпечені комплексом сільськогосподарської техніки. Щоб вона не простоювала у міжсезонний період, необхідно створювати універсальні машини (наприклад, трактори) з набором кількох десятків пристроїв. Значна залежність сільського господарства від природних умов вимагає створення страхових фондів від посухи, надмірних опадів тощо. Великий розрив між робочим періодом і кінцевими результатами значно впливає на формування доходів працівників села, оскільки остаточний розмір таких доходів стає відомим лише після реалізації сільськогосподарської продукції.

З'ясуємо, чи відповідають цим особливостям форми власності на землю.