library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

2. Інші макроекономічні показники

Валовий внутрішній продукт. Модифікацією ВНП є показник валового внутрішнього продукту (ВВП).

Валовий внутрішній продукт — сукупність вартостей всіх товарів і послуг (або доданих вартостей), створених всіма підприємствами в країні, без врахування продукту, створеного закордонними філіями та відділами національних фірм за кордоном.

Істотними недоліками цього показника є те, що до нього не входять доходи тіньового бізнесу, бартерний обмін та ін. Якщо врахувати, що тіньова економіка України у 1998 р. становила 60%, а бартер — майже 40%, то стає зрозумілим, наскільки викривлені макроекономічні показники в нашій державі. Крім того, він завищує обсяги виробництва на суму річних амортизаційних відрахувань і на суму непрямих податків.

Якщо ВВП зменшити на суму річних амортизаційних відрахувань, то отримаємо показник чистого національного продукту (ЧНП). Якщо із ЧНП вирахувати непрямі податки, отримаємо показник національного доходу.

Національний доход.

Національний доход, або чистий продукт, — реальний дохід, який складається з необхідного та додаткового продукту і використовується в суспільстві для особистого споживання та для розширеного відтворення.

Він є частиною ВНП, крім тих засобів праці, які витрачаються на відшкодування їх зношеної частини, непрямих податків і державних субсидій.

Розрізняють вироблений НД, який збігається з новоствореною вартістю, і використаний НД, менший за попередній показник на величину втрат (від стихійного лиха, при зберіганні та ін.) і негативного зовнішньоторговельного сальдо. Крім того, НД поділяють на фонд споживання (йде на задоволення матеріальних і духовних потреб та нагромадження) і фонд заміщення (спрямовується на відновлення зношених засобів виробництва).

Найбільш узагальненим макроекономічним показником є національне багатство.

Національне багатство.

Національне багатство — сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдаровання населення, які призначені для розширеного відтворення і досягнення основної мети суспільства.

Для такого відтворення не можуть бути використані понаднормативні запаси, які лежать без руху, неякісні товари, застаріле устаткування, хоча вони зараховані до статистики національного багатства. Розглянемо структуру національного багатства. Найважливішими складовими його у всій сукупності матеріальних благ, споживчих вартостей є:

створені й нагромаджені у країні виробничі фонди, які, у свою чергу, поділяються на основні й оборотні. Оборотні фонди становлять до 25% основних виробничих фондів;

основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері, — школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні об'єкти;

домашнє майно населення: житлові будинки, товари тривалого користування, одяг тощо;

товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резервні й страхові запаси). Резервні та страхові запаси у розвинутих країнах світу становлять майже 20% виробничого потенціалу.

Надзвичайно важливим компонентом національного багатства є залучені у процес виробництва природні ресурси: земля, ліс, води, розвідані корисні копалини, повітря.