library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

3. Банки та банківська система

Сутність банків.

Банки — фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей, цінних паперів та ін.

У даному разі дається комплексне визначення сутності банків, тобто з урахуванням виконуваних ними функцій. Проте ці функції банки почали виконувати не одразу. Так, поняття "банк" походить від італійського слова "Ьапса" (лавка міняли, де середньовічні міняли розміщували монети для обміну).

Уперше банки виникли за феодалізму, але зародки банківської справи наявні у рабовласницькому суспільстві. Так, у Греції функції зберігання коштовних металів виконували корпорації греків та храми.

Першими банкірами в Англії в період капіталізму були, як правило, золотарі, які приймали на зберігання цінності під розписку, що ставала при цьому депозитною квитанцією, а згодом набирала форми векселя банкіра — банківського білета.

Якщо перші банки виконували, як правило, одну, максимум дві операції, то сучасні великі комерційні банки виконують майже 300 операцій. Внаслідок цього поняття "банк" постійно наповнювалось елементами нового економічного змісту.

Основними видами сучасних банків у розвинутих країнах світу є центральний банк, комерційні банки, сільськогосподарські, кооперативні та ін. Залежно від форм власності виділяють державні, приватні (в руках окремої особи), акціонерні, кооперативні, муніципальні, змішані (державний капітал поєднується з іншими формами), міждержавні банки. Залежно від функцій та характеру виконуваних операцій — емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні та ін. Залежно від видів господарської діяльності розрізняють промислові, сільськогосподарські, торговельні, зовнішньоторговельні. Крім банків існують банківські об'єднання — банківські асоціації, картелі (або консорціуми), трести і концерни.

Банківська система.

Банківська система — сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємодії та взаємозв'язку.

До неї також входять спеціалізовані кредитно-фінансові установи, які здійснюють кредитування окремих сфер і галузей народного господарства, інвестиційні, взаємоощадні банки, кредитні союзи, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.

Основними елементами банківської системи є центральний банк, комерційні банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути.

Центральні емісійні банки — головний елемент банківської системи. Вони здійснюють керівництво і контроль за функціонуванням і розвитком усієї банківської системи країни. У США таким банком є Федеральна резервна система, в Німеччині — Бундесбанк, в Україні — Національний банк України.

Центральний банк, як правило, є власністю держави. Основними функціями центрального банку є:

випуск в обіг банкнот;

зберігання офіційних золотовалютних резервів;

здійснення кредитування комерційних банків, уряду;

акумулювання і зберігання касових резервів інших кредитних установ;

виконання для уряду розрахункових операцій;

проведення єдиної грошової, кредитної політики;

здійснення макроекономічного регулювання економіки та ін.

Комерційні банки — наступний елемент банківської системи, як правило, не є державною власністю. Наймогутніші з них — відкриті акціонерні товариства. Водночас у Франції, Італії крупні комерційні банки є власністю держави. У США налічується майже 13 тис. комерційних банків, в Україні — 200. Наймогутніший комерційний банк США мав у 1998 р. активи понад 500 млрд. дол., тоді як в Україні найкрупнішим банком був Промінвестбанк з активами понад 2 млрд. грн.

Основними функціями комерційних банків є кредитні, посередницькі, фондові (випуск цінних паперів різних компаній та їх розміщення на валютних ринках), розрахункові операції у межах всього народного господарства та ін.

Важлива функція банків за сучасних умов — посередництво у міжнародному обігу позичкових капіталів, надання дедалі більшої маси міжнародних кредитів. З цією метою створюються філії іноземних банків у розвинутих країнах світу.

Значно посилюється універсалізація банків. Крім перелічених функцій, вони виконують операції страхування, консультаційного бізнесу (надання фінансової, комерційної, ринкової, технічної інформації тощо). Швидко поширюється така форма діяльності банків, як фінансовий лізинг (фінансування банками оренди устаткування, особливо нової наукомісткої та дорогої техніки), проектне фінансування. Все це зумовлює посилення концентрації банківського капіталу та зростання масштабів привласнюваного ними прибутку. Основними джерелами цього прибутку є виконання банками розрахункових, емісійних, облікових та інших функцій, надання кредитів і встановлення при цьому вищих відсотків, ніж виплата відсотків за вкладами.

Спеціалізовані фінансово-кредитні установи. — третій важливий структурний елемент банківської системи. Вони виконують різноманітні функції. Інвестиційні банки здійснюють операції щодо випуску і розміщенню акцій, облігацій, залучаючи капітал шляхом випуску і продажу власних акцій або використовуючи кредити комерційних банків.

Взаємоощадні банки, кредитні союзи та інші ощадні установи акумулюють заощадження населення і спрямовують їх здебільшого на фінансування будівництва (житлового, комерційних установ та ін.).

Страхові компанії з метою залучення фінансових коштів продають страхові поліси, а потім вкладають їх у цінні папери компаній та держави, надають цим суб'єктам кредити.

Пенсійні фонди акумулюють кошти здебільшого із внесків працівників у фонди соціального страхування. Серед них розрізняють: 1) фонди, які не інвестують свої кошти в цінні папери (а отже виплачують пенсії лише з поточних надходжень і доходів); 2) фонди, що інвестують (і крім традиційних джерел виплати пенсій ще отримують частину коштів на ці цілі з інвестицій в цінні папери); 3) фонди, які управляються страховими компаніями або підприємствами (чи за їх дорученням банками).

Інвестиційні компанії залучають кошти шляхом випуску акцій, їх продажу дрібним акціонерам та купівлі цінних паперів промислових компаній різних галузей промисловості.

Кредит за капіталізму є формою руху позичкового капіталу, яка відображає відносини власності між кредиторами і позичальниками та забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий. Головними функціями кредиту, в яких комплексно виявляється його сутність, є акумулююча, розподільча та ін. Основними особливостями кредиту є зворотність і платність.

Ціною за тимчасове користування вільним грошовим капіталом є позичковий відсоток, а вигідність чи невигідність позики визначається нормою відсотка (відношення суми відсотка до величини позичкового капіталу).

Основними джерелами кредиту є амортизаційні відрахування, частина капіталізованої додаткової вартості, доходи і заощадження населення, частина тимчасово вільного оборотного капіталу.

Основними формами кредиту є комерційний (надається одними підприємствами іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу); банківський (надається банками у формі грошових позик фізичним та юридичним особам); споживчий (надається різними спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями фізичним особам для придбання товарів тривалого користування); іпотечний (надається під заставу нерухомості); державний (надається державі фізичними та юридичними особами у формі позик) та міжнародний.

Банківська система — сукупність різних видів банків, банківських об'єднань та спеціалізованих фінансово-кредитних установ у їх взаємодії та взаємозв'язку. Головним елементом банківської системи є центральний банк, який провадить єдину грошово-кредитну політику, здійснює кредитування уряду та комерційних банків та виконує інші важливі функції.

Основними елементами спеціалізованих фінансово-кредитних установ є інвестиційні банки, ощадні установи, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії.