library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

3. Типи економічних циклів

Економічні (або промислові) цикли у різних країнах неоднакові. Водночас вони мають деякі спільні риси, наприклад періодичність чергування фаз циклу, постійне скорочення їх тривалості. Так, із табл. 5 видно, що друга економічна криза відбулася через 12 років після першої, третя — через 11, четверта — через 10 років тощо. Тому логічно постає запитання: чим зумовлена тривалість економічного циклу?

Вище зазначалося, що засоби праці (верстати, машини, устаткування та ін.) поступово зношуються. Верстат міг в одну зміну працювати кілька десятків років, але за гострої конкурентної боротьби фабрики і заводи працювали у три зміни. Тому терміни зношування верстатів становили в середньому 10—12 років. Коли настав час їх масової заміни, це було основою піднесення — однієї із фаз економічного циклу. Така ситуація була типовою в XIX ст., а існуючі тоді економічні цикли називали середніми.

На початку XX ст. посилення конкурентної боротьби (всередині країни та міжнародної) й інші чинники зумовили швидке оновлення основного капіталу, а отже зменшення тривалості середніх циклів. У наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого користування (автомобілів, холодильників, телевізорів тощо), які через певний проміжок часу населення намагалося замінити на кращі моделі. Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу — масове оновлення товарів широкого вжитку, яке зумовлює малі економічні цикли тривалістю 3—4 роки. їхня заміна відбувалася швидше, ніж заміна засобів праці. Це прискорювало настання нового економічного циклу.

Крім цих двох типів економічних циклів економічна наука виділяє довгі економічні цикли тривалістю 50—60 років. їх обґрунтував російський економіст М. Кондратьев. В основі довгих циклів — період функціонування доріг, мостів, будівель та інших об'єктів інфраструктури.

Особливості сучасних економічних криз. Анти циклічне та антикризове регулювання економіки, особливості відтворення основного капіталу та інші причини зумовили несхожість сучасних економічних криз із кризами XIX — початку XX ст. Так, економічний цикл став коротшим, а кризи — менш глибокими, але частішими.

Замість надвиробництва товарів спостерігається надвиробництво основного капіталу (коли виробничі потужності навіть у безкризовий період завантажені на 75—80%), немає різкого зниження цін, зростає період піднесення тощо. Ось чому під час кризи 1990—1992 pp. падіння промислового виробництва становило 1,9%, а тривалість кризи — 10 місяців.

Еволюція основної суперечності капіталізму. Важливою причиною зміни економічного циклу є модифікація основної суперечності капіталізму. Так, у процесі еволюції економічної системи певних кількісно-якісних змін зазнає і основна суперечність капіталізму. Наприклад, з виникненням і широким розвитком акціонерної власності, крім приватнокапіталістичного привласнення, формується колективне капіталістичне, частково трудове колективне привласнення, кооперативне та інші форми привласнення створеного національного доходу.

У більшості країн зростає частка державної власності, в якій поєднуються приватні, колективні та суспільні інтереси. Так, з метою виходу з кризи 1929—1933 pp. і наступного послаблення її держава почала широко впроваджувати громадські роботи (будівництво доріг, комунікацій тощо), встановила мінімальний рівень заробітної плати та ін., що підвищило платоспроможний попит населення. Цьому сприяли і виступи трудящих за збільшення заробітної плати. Завдяки таким заходам була послаблена суперечність між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг, між виробництвом і розподілом. Це зменшило глибину економічних криз. Важливих змін зазнають похідні форми основної суперечності. Так, планомірність, яка була обмежена масштабами окремих підприємств, розвинулась згодом у межах гігантських монополістичних об'єднань, державного сектора економіки і навіть міжнародних економічних об'єднань, таких, як ЄС.