library.if.ua

Основи економічних знань (2001)

2. Мілітаризація економіки та шляхи роззброєння

Гонка озброєнь. Двадцяте століття пережило дві світові війни, тривалі його періоди характеризувалися міжнародною напруженістю, політикою "холодної війни". Після Другої світової війни у більш ніж 130 воєнних конфліктах загинуло понад 20 млн. осіб. З 1945 по 1983 pp. США 185 разів посилали збройні сили в різні країни світу з метою "захисту своїх економічних і політичних інтересів", що, згідно з даними органу ділових кіл США журналу "Ю.С. енд Уорлд Ріпорт", обійшлося людству в 16 млн. життів. Лише в 1994 р. США здійснили 14 агресивних вторгнень в інші країни.

Значною мірою розгортанню гонки озброєнь сприяли мілітаристські акції сталінського керівництва (дії Червоної армії в Ірані у 1946 р., у повоєнній Східній Європі), встановлення тоталітарної системи у країнах колишнього СРСР, його зовнішня політика, зокрема непродумане втягнення у війну в Афганістані.

У наш час на військові цілі щорічно витрачається майже 800 млрд. дол. Водночас на ліквідацію неписьменності дорослих у світі потрібно лише 1,2 млрд. дол., тобто дещо більше, ніж на військові витрати за один день.

У світі нагромаджено до 50 тис. ядерних боєзарядів загальною потужністю приблизно 50 тис. мегатонн, що у мільйон разів перевищує силу атомного вибуху в Хіросімі у 1945 р. Цей запас достатній для того, щоб знищити все живе на Землі. Вибух лише однієї мегатонної ядерної бомби за своєю силою перевищує сумарну силу всіх вибухів за роки Другої світової війни. Застосування зброї масового знищення має глобальний характер: воно не може бути локалізованим, не знає меж. Регіони планети, де не використовуватиметься термоядерна зброя, теж приречені.

Гонка озброєнь — величезна загроза людству не лише як небезпека виникнення термоядерної війни. На неї, як уже зазначалося, щороку витрачається майже 800 млрд. дол. А це дорівнює затратам праці в сумі приблизно 100 млн. людино-років. Під військові бази відводиться значна частина території, лише у регулярних військах зайнято до 25 млн. осіб. Виготовлення та нарощування величезних арсеналів зброї завдає непоправних збитків довкіллю. Особливо небезпечними є зберігання та захоронення ядерних відходів, відходів хімічного та бактеріологічного виробництва, аварії на військових заводах, бойових літаках з ядерними та водневими бомбами.

Крім загрози термоядерної зброї все реальнішою стає загроза екологічної зброї (провокування землетрусів, цунамі, порушення озонового шару над територією противника тощо), мілітаризація космосу. Тому першочерговим завданням є припинення гонки озброєнь. Його розв'язання вимагає демілітаризації економіки.

Демілітаризація економіки. Пошуки шляхів демілітаризації економіки залежать насамперед від позицій США та Росії, які володіють майже 90% ядерних боєголовок світу. Демілітаризація економіки передбачає, що в Росії та США залишиться по 1—2 тис. одиниць боєзарядів. Саме таку кількість вважають оптимальною більшість експертів світу, оскільки вона достатня для знищення ядерним ударом ключових цілей. Підписана колишнім президентом США Дж. Бушем і російським президентом Б. Єльциним у січні 1993 р. угода передбачає скорочення стратегічних сил обох держав наполовину. Помітний внесок у процес роззброєння зробила Україна, підписавши відповідні угоди.

Важливою проміжною ланкою у подоланні загрози термоядерної війни є конверсія, тобто перехід від процесу мілітаризації економіки до економіки роззброєння, переведення військового виробництва на випуск мирної продукції.

Попередньою умовою конверсії військового виробництва є істотна зміна пропорції розподілу фінансових, матеріальних і людських ресурсів між військовою та цивільними сферами. Наприклад, у США ВПК становить 20% в економіці країни. Щорічно лише безпосередні військові витрати цієї країни сягають майже 280 млрд. дол. Тому перерозподіл цих ресурсів на користь цивільних галузей — важлива попередня умова конверсії військового виробництва.

Конверсія — складна соціологічна проблема, яка безпосередньо стосується економічних, соціальних, політичних, юридичних, психологічних та інших сфер системи суспільних відносин. В економічному плані конверсія на перших етапах вимагає певних витрат на переоснащення специфічної військової техніки на виробництво товарів і послуг цивільного призначення. У соціальному аспекті вона стосується осіб, зайнятих військовим виробництвом, та членів їх сімей. Оскільки заробітна плата працівників у військових галузях, скажімо, у США, в середньому на 40% вища, ніж у цивільній сфері, крім втрати роботи внаслідок конверсії (це переважно психологічний момент проблеми), можливе також значне зниження їхнього життєвого рівня.

Проте у світі немає нездоланних соціально-економічних бар'єрів для конверсії військового виробництва. Щодо економіки це зумовлено тим, що у кінцевому підсумку припинення гонки озброєнь сприятиме розширенню зайнятості, подоланню гострих диспропорцій у господарстві, послабить дефіцит державного бюджету, інфляційні тенденції, стимулюватиме ширше використання науки у виробництві-тощо. Так, відносно низькі військові витрати в Японії та Скандинавських країнах є важливим чинником їх економічного процвітання.

В Україні ВПК, успадкувавши від СРСР майже 30% виробничих потужностей, виготовляв самостійно лише до 4% асортименту радянської зброї. Це разом з некерованістю конверсійними процесами було однією з вагомих причин глибокої економічної кризи, про що зазначалося вище.

Другою за значенням і гостротою глобальною проблемою людства є поглиблення екологічної кризи. Тому розглянемо найважливіші засоби її вирішення.