Бухгалтерський облік (1998)
А.4.1. Визначення методології бухгалтерського обліку
Зауважимо, проте, що науковий рівень пізнання визначається ' не предметом, а методом, тобто способом пізнання. А основними компонентами процесу пізнання є логіка і методологія. При цьому під логікою розуміють певний порядок руху наукового пізнання, а під методологією — вчення про методи пізнання.
Методологію будь-якої науки поділяють на дві складові: загальну та конкретну. Якщо загальна складова — це діалектика, теорія пізнання, то конкретна — це закони даної (тобто бухгалтерської) науки, особливості пізнання ЇЇ предмета, тобто — передумови, принципи тощо, які пов'язані між собою згідно з певним порядком, що дає змогу вивчати (досліджувати) предмет.
Саме конкретну складову і потрібно побудувати.
Будь-яка побудова — це насамперед структуризація, розміщення елементів системи. У даному разі елементами системи є принципи методу бухгалтерського обліку. Прийоми здійснюються в часі та просторі. Проте в усіх прийомах наявні принципи двоїстості, вартісного вимірювання та доказовості. Тому побудову загальних схем взаємозв'язку прийомів бухгалтерського обліку, які визначені певними принципами, що формують метод такого обліку, розглядатимемо в контексті доказовості.
Доказовість є вихідним, оскільки без доказовості про господарський факт — явище або процес — практично обліку не може бути. Наявність доказу є вихідним для усіх прийомів (елементів методу) бухгалтерського обліку.