Бухгалтерський облік (1998)

Бухгалтерський фінансовий облік ведуть у межах власника (підприємства), що є відособленою юридично самостійною субстанцією суспільних відносин. Власник (підприємство), як суспільне явище, юридично є самостійним, незалежним (автономним) по відношенню до його засновників. Це перший принцип побудови бухгалтерського фінансового обліку.

Другим принципом побудови бухгалтерського фінансового обліку є відображення економіко-правового стану та зміни цього стану підприємства в суспільстві як самостійної субстанції на основі теорії двоїстості (подвійності), з одного боку, як сукупності майна (активів, носіїв вартості), а з іншого — як сукупності конкретних правовласників вкладників своїх коштів (пасивів, носіїв права власності на активи).

Принцип двоїстості може бути виражений формулою:

Це означає, що у будь-який момент діяльності за даними бухгалтерського обліку можна буде визначити суспільний — економіко-правовий стан підприємства (тобто Активи мають дорівнювати Пасивам у своїй сумі), та за даними бухгалтерського обліку має бути надана можливість з'ясування зміни стану будь-якого об'єкта (активу) чи суб'єкта (пасиву) права власності за обліковий період.

Третім принципом побудови бухгалтерського обліку є вартісне вимірювання активів та пасивів за історичною собівартістю на момент оцінки в національній валюті.

Четвертий принцип бухгалтерського обліку — принцип індивідуалізації та персоніфікації господарських фактів на рахунках. Рахунок, як принцип, характеризується відображенням за всіма характеристиками, які визначені законодавчо стосовно кожного об'єкта індивідуально та кожного суб'єкта (право власника) персонально.

Бухгалтерський фінансовий облік як економіко-правові системи суспільних відносин у межах господарюючого суб'єкта, власника, будується на основі теорії двоїстості — балансового методу.

Балансова інтерпретація побудови стану об'єктів (майна — активів та правовласників суб'єктів — пасивів), зміни стану об'єктів (+ чи —) на основі операцій, які відбуваються під впливом господарських операцій у фінансовому обліку, затрат, доходів та визначення фінансових результатів, наведені відповідно на рис. Б.1.З.; Б.1.4; Б.1.5.

П'ятий принцип — принцип доказовості господарських фактів — як явищ та процесів. Сьогодні принцип доказовості за чинними в Україні законами відбувається у трьох формах та за трьома етапами.

Перший етап та форма — доказ господарського факту — явища чи процесу у формі первинного документа, який має відповідати чинному законодавству, тобто оформлений за відповідним законом (чи законами).

Другий етап та форма — доказ про стан та зміни стану кожного господарського факту — явища чи процесу у часі та просторі (хронологічно та системно). Кожний об'єкт відповідно індивідуально та кожний суб'єкт права власності персонально. Здійснюється такий доказ у формі облікового реєстру (облікових реєстрів).

Третій етап та форма — доказ нового стану господарства та фінансових його результатів за певний час (рік господарський тощо) (А.4.1).

Здійснюється такий доказ у формі бухгалтерського балансу періоду та фінансової звітності.

Шостий принцип побудови бухгалтерського обліку є принцип безперервності (історизму). Принцип вимагає реєстрацій за історичний період в хронологічному порядку всіх господарських фактів процесів у спеціальному реєстрі (рис. Б. 1.6)

Примітка. У щоденній практичній роботі колонку «Зміни економіко-правового стану (+) (—)» Актив та Пасив замінено на визначення записів на рахунках за ознаками «Дебет» та «Кредит».

Сьомий принцип побудови бухгалтерського фінансового обліку — періодизація даних. Цей принцип вимагає визначення періоду, за який повинні бути визначені кінцеві результати щодо стану майна та власності за відповідними об'єктами (активами) та суб'єктами (пасивами-правовласниками).

Таких періодів може бути чотири:

Від нуля /початку — до банкрутства.

Від нуля /початку — до кінця календарного року.

Від початку календарного періоду /року — до кінця року. Тобто від 1-го січня до 31-го грудня календарного року.

Від початку календарного року до банкрутства.

Початком може бути також поділ підприємства на частки. Аналогічно кінцем періоду може бути злиття, об'єднання тощо.

Модель побудови бухгалтерського фінансового обліку за період наведено в рис. Б. 1.7.

Крім вищенаведених в побудові бухгалтерського фінансового обліку, загальноприйнятими у міжнародній практиці є такі принципи:

Принцип історичної собівартості. В бухгалтерському обліку відображається історична собівартість (первинна, історична тощо) засобів, тобто оцінка активів здійснюється, виходячи з фактичних витрат на їх придбання або виробництво. Відображення в обліку та звітності господарських засобів за їхньою собівартістю пояснюється тим, що, по-перше, оцінка засобів за ринковою вартістю супроводжується труднощами, її визначення носить елемент суб'єктивності, тоді як собівартість є об'єктивною. По-друге, виходячи з принципу безперервності діяльності, підприємство не буде реалізувати засоби, які йому належать, а використовуватиме для забезпечення своєї поточної діяльності.

Принцип постійності означає застосування обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінки мають бути обґрунтовані і докладно описані в поясненні (примітках) до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів нематеріальних активів, малоцінних предметів, створення резервів, методів обліку затрат виробництва, методів оцінки майна тощо.

Принцип нарахування означає момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані, тобто зроблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично було отримано чи сплачено гроші. Альтернативним методом є касовий метод, за яким доходи визначаються з моменту надходження грошей, а витрати — з моменту сплати грошей.

Принцип продажу (реалізації). За цим принципом доходи від реалізації продукції, робіт, послуг обліковують, коли виконано договірні зобов'язання та надіслано рахунок клієнтові. Іншими словами, моментом реалізації та визначення доходу від реалізації є момент відвантаження продукції і переходу права власності на неї від постачальника до клієнта.

Принцип обачливості (обережності), консерватизму. За цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком визначеною подією, фактом, тоді як витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. Принцип дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов'язань і витрат. Згідно з принципом консерватизму (обережності), непередбачені потенційні збитки (сумнівна заборгованість клієнтів, знецінення активів тощо) мають бути відображені в результатах звітного періоду.

Принцип суттєвості означає, що в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські операції. Водночас незначні, несуттєві події та факти не повинні відображатися в обліку та звітності.

Принцип відповідності — це принцип розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати даного звітного періоду — це ті витрати, що пов'язані з господарською діяльністю, яка зумовила отримання доходів у даному періоді. Принцип має велике значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.