Бухгалтерський облік (1998)

Активи відображаються в бухгалтерському обліку і балансі у грошовому виразі з використанням таких методів оцінки:

історична собівартість;

поточна собівартість;

вартість продажу (реалізацій);

теперішня вартість.

Оцінка за історичною собівартістю означає, що активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої на момент придбання.

При оцінці за поточною собівартістю активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі їх придбання на поточний момент.

За продажною вартістю (вартістю реалізації) актив відображається за сумою грошових коштів (або їх еквівалентів), яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу за звичайних умов.

При оцінці за теперішньою вартістю активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів.

Підприємствами для складання фінансових звітів основною оцінкою є історична собівартість. Разом з тим запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю реалізації; цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю; довгострокові зобов'язання дебіторів за їх теперішньою вартістю. Окремі підприємства використовують як основу поточну собівартість, оскільки нездатні (неготові) побудувати облікову модель історичної собівартості та відображати вплив зміни цін на немонетарні активи.