Бухгалтерський облік (1998)

Термін валюта (від італ. valuta — ціна, вартість) має кілька значень: грошова одиниця певної країни (долар, марка тощо); тип грошової системи (золота, срібна, паперова); грошові знаки іноземних держав, а також кредитні платіжні документи (векселі, чеки тощо) в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках (іноземна валюта).

Розрізняють такі поняття валюти як грошової одиниці:

тверда — тобто стала щодо власного номіналу й курсу інших валют, забезпечена золотом та іншими коштовностями; падаюча — валюта, яка знецінюється щодо власного номіналу та сталих валют інших країн; конвертована — валюта, яка може бути без перешкоди обміняна на іншу валюту.

Валютні операції — це операції з грішми, їх еквівалентами — цінними паперами, кредитними та платіжними документами. За територіальною ознакою їх поділяють на операції з власною валютою та іноземною.

Побудову бухгалтерського обліку валюти, еквівалентів та валютних операцій визначають законодавчі акти, які регламентують таке:

систему валютного регулювання та валютного контролю;

систему готівкового обігу, порядок ведення касових операцій;

систему безготівкового обігу (розрахунків): рахунки у банках, цінні папери, валютну біржу, векселі та вексельні розрахунки, кредитні операції тощо;

систему бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті.