library.if.ua

Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік (1998)

В. 4.3.1. Загальні питання

У разі використання методу неповних затрат виробничі підприємства будують бухгалтерський внутрішньогосподарський облік відповідно до положень про склад затрат та галузевих особливостей і методичних рекомендацій, які випливають із особливостей технології та організації виробництва.

Формування затрат на виробництво продукції здійснюється у системі рахунків, які були наведені раніше. Аналітичний облік провадиться залежно від прийнятого технічного методу та наявності технічних засобів і обчислювальної техніки. Але у будь-якому разі має бути забезпечений облік прямих затрат за видами продукції — виробами, групами виробів, замовленнями, послугами тощо та непрямих затрат за видами затрат — на утримання устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські тощо. При цьому непрямі затрати можуть бути обліковані або просто як непрямі, або поділені на дві групи за двома ознаками — непрямі змінні та непрямі сталі (незмінні). Це основна істотна відмінність в побудові бухгалтерського виробничого обліку за методами відповідно повних і неповних затрат.

Як і за методом повних затрат на виробництво у бухгалтерському виробничому обліку затрати групуються на рахунках у двох напрямах:

обов'язково за елементами затрат;

не обов'язково (але доцільно) за елементами собівартості (статтями затрат).

Загальні питання побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку виробничої діяльності за методом неповних затрат повністю вже було розглянуто. Розбіжності починаються з моменту формування собівартості продукції. Для з'ясування тотожності та відмінності між методами повних та неповних затрат розглянемо їх у повній аналогії.