Теорія бухгалтерського обліку (2001)

Необхідною передумовою успішного здійснення виробничого процесу, як головної ланки діяльності підприємств, є наявність та раціональне використання предметів праці. Саме з них виготовляється відповідна продукція і вони, будучи її матеріальною основою, відіграють найважливішу роль у здійсненні цього процесу взагалі.

У господарській діяльності підприємств використовуються різні види предметів праці. До них належать сировина й матеріали, паливо, запасні частини, будівельні матеріали та ін. Для обліку кожного виду вказаних матеріальних цінностей відведено в плані рахунків окремий синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси». Цей рахунок є активним. На дебеті його відображають надходження матеріалів, а на кредиті — їх списання. Сальдо за цим рахунком завжди є дебетовим і показує наявність відповідних видів товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду.

Для забезпечення безперервної виробничо-господарської діяльності підприємства мусять мати відповідний (мінімальний) запас предметів праці. Тому досить часто всю їх сукупність називають виробничими запасами, підкреслюючи тим, що це предмети праці, призначені для виробничого споживання. Предмети праці, виробничі запаси або матеріали (в широкому розумінні цього слова) підприємства придбавають у відповідних постачальників. Вартість, за якою їх придбано, називається купівельною. Крім того, підприємство несе витрати для транспортування цих матеріалів, виконання вантажно-розвантажувальних та інших робіт. Ці витрати називаються транспортно-заготівельними. Якщо їх додати до купівельної вартості відповідних предметів праці, то це і буде їхня фактична вартість.

Основними завданнями обліку процесу заготівлі предметів праці є забезпечення інформації про кількість і вартість одержаних видів матеріальних цінностей, контроль за станом запасів та відповідність їх чинним нормативам, контроль за правильним зберіганням та раціональним їх використанням, за визначенням фактичної вартості придбаних та списаних виробничих запасів.

У господарській діяльності підприємств використовується досить широка номенклатура матеріалів, яка нерідко нараховує тисячі назв. За таких умов досить трудомістким є визначення фактичної вартості кожного виду матеріалів. У зв'язку з цим у поточному обліку матеріали обліковують за купівельними (оптовими) або планово-обліковими (незмінними протягом року) цінами і на окремому аналітичному рахунку до кожної групи виробничих запасів обліковують транспортно-заготівельні витрати або відхилення від облікових цін. Унаслідок цього на синтетичному рахунку виробничі запаси будуть відображені за фактичною вартістю, а в аналітичному обліку окремо за складовими частинами: купівельною вартістю і транспортно-заготівельними витратами.

Відображення цих господарських операцій здійснюється в такому порядку.

Одержано від постачальника матеріали: «А» — 3100 шт. по 5 грн. = 15 500 грн. «Б» — 2500 шт. по 8 грн. = 20 000 грн.

Усього 35 500 грн.

Цю операцію відображають на дебеті рахунка 20 «Виробничі запаси» і кредиті рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Агентом підприємства (підзвітною особою) сплачено за транспортування матеріалів та їх завантаження у вагон — 550 грн., що відображається на дебеті рахунка 20 «Виробничі запаси» і кредиті рахунка 37 (субрахунок 2 «Розрахунки з підзвітними особами»).

Належить залізниці за доставку матеріалів до станції призначення — 2 500 грн. Цю операцію слід віднести на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» і кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». В аналітичному обліку на рахунку 20 «Виробничі запаси» ці операції будуть відображені:

Як видно з наведеного прикладу, на синтетичних і аналітичних рахунках відображено повну вартість придбаних матеріалів, але на аналітичних рахунках цю вартість відображено ще й у розрізі її складових.

Оскільки в поточному обліку на аналітичних рахунках за видами матеріалів їхній рух відображається за планово-обліковими цінами, то й за каналами вибуття (відпуск на виробництво, реалізація та ін.) їх буде відображено за вказаною оцінкою. У зв'язку з цим виникає необхідність визначити та списати відповідну частку транспортно-заготівельних витрат на витрачену частину матеріалів. Завдяки цьому вказані матеріали будуть списані за їхньою фактичною вартістю згідно з вимогами чинних положень.

Для розподілу транспортно-заготівельних витрат між витраченою їхньою частиною і залишком на кінець місяця складається спеціальний розрахунок і визначається середній процент як відношення всієї суми транспортно-заготівельних витрат до загальної вартості матеріалів за планово-обліковими цінами (табл. 7.1).

Для цього до залишку на початок місяця окремо матеріалів за обліковими цінами і окремо транспортно-заготівельних витрат додають їх надходження за місяць. Суми, указані в наведеному розрахунку залишку матеріалів на початок і кінець місяця, за фактичною собівартістю матеріалів мають дорівнювати сальдо за відповідним синтетичним рахунком або субрахунком. Загальний підсумок надходження та списання матеріалів за їхньою фактичною вартістю становить відповідно дебетовий і кредитовий оборот за тим самим рахунком.

Для визначення транспортно-заготівельних витрат за кожним каналом списаних матеріалів їхню облікову вартість множать на середній процент і ділять на 100. Наприклад, на виробництво продукції «В» витрачено матеріалів за обліковими цінами на 25 500 грн., відтак на цю частину матеріалів слід віднести 3060 грн. транспортно-заготівельних витрат [(25500 х 12): 100].

Визначені суми транспортно-заготівельних витрат на списану частину матеріалів відносять (в нашому прикладі) на дебет рахунків 23 «Виробництво» — 4776 (3060 + 1716) грн., 91 «Загальновиробничі витрати» — 744 грн., 94 «Інші витрати операційної діяльності» субрахунок «Собівартість реалізованих виробничих запасів» — 1020 грн. і кредит рахунка 20 «Виробничі запаси». На аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати» відображено їхню повну вартість — 6540 грн.

Після відображення вказаних операцій списані (витрачені) матеріали буде віднесено за напрямами витрат відповідно до їхньої фактичної вартості. Так само буде відображено і залишок матеріалів на кінець місяця. Облік транспортно-заготівельних витрат ведеться за групами матеріалів у розрізі субрахунків чи синтетичних рахунків у цілому залежно від номенклатури матеріалів та конкретних умов заготівлі матеріалів даним підприємством.

На підприємствах з порівняно невеликою номенклатурою виробничих запасів, де щомісячно відбувається рух більшої їхньої частини, а також за умов досить швидкої зміни цін, поточний облік матеріалів здійснюється за фактичною вартістю. У цьому разі відпуск матеріалів оцінюється за середньозваженою вартістю, виходячи з вартості їх залишку на початок місяця та вартості матеріалів, що надійшли у звітному періоді. Це потребує щомісячного визначення вартості матеріалів за кожним їхнім найменуванням. Такий процес є досить трудомістким.

Поточний облік виробничих запасів здійснюється на кожному підприємстві виходячи з конкретних умов його функціонування.

Оскільки матеріальні витрати становлять основну частину витрат виробничих підприємств, то належна організація їх обліку та контролю за раціональним, економним їх витрачанням є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку.