Сучасні економічні системи (2006)
2. Немарксистські теорії еволюції економічної системи капіталізму
Джерельну базу сучасних західних теорій еволюції економічних систем слід шукати в рамках тих шкіл і течій соціально-економічної думки, які відмовились від надбань класичної англійської політекономії, французького утопічного соціалізму та німецької філософії, стали на шлях прямої апологетики економічної системи капіталізму. Це передусім неокласицизм в особі У. Джевонса (1835-1882 pp.), К. Менгера (1840-1921 pp.), Л. Вальраса (1834-1910 pp.), інституціоналізм в особі Т. Веблена (1857-1929 pp.), консерватизм в особі Ф. Найта (1885-1972 pp.) і т. ін.
Власне теорії сучасних економічних систем виникли і отримали значне поширення після розколу світу на дві системи внаслідок перемоги Великої Жовтневої революції в Росії. На перших порах ці теорії виникли як розділ навчальних курсів буржуазної політичної економії. Як зазначає американський економіст Д Хелм, в деяких навчальних закладах США та Німеччини викладання цього розділу Здійснювалося вже у 1928 році Через десять років побачив світ навчальний посібник "Порівняльні економічні системи", автором якого був американський економіст У. Луке. У післявоєнний період в тих же США та інших розвинутих капіталістичних країнах кількість навчальної літератури з проблем економічних систем постійно зростала. Це зумовлено тим, що значно зросла чисельність студентів, котрі зобов'язані були цей курс вивчати. Якщо у довоєнний період лекції з проблем економічних систем читалися лише в деяких навчальних закладах капіталістичних країн і головним чином для студентів економічних спеціальностей та майбутніх фахівців з міжнародних відносин, то у післявоєнний період цей курс був запроваджений в усіх вузах для всіх спеціальностей. У передмові до п'ятого видання вже згадуваного навчального посібника У.Лукс писав, що якщо раніше вивчення економічних систем було бажаним, то в нових умовах воно є необхідним для кожного студента, який готується стати справжнім громадянином. З другої половини 60-х років всі підручники з політичної економії завершуються розділом "Альтернативні економічні системи".
В цей же період починають публікуватися монографії, проводитися спеціальні конференції та організовуватися дослідницькі програми з проблем співіснування (змагання) двох протилежних економічних систем. Причому всі ці заходи дуже щедро фінансувалися як монополіями, так і різноманітними фондами.
У буржуазних автори (а отже, і в буржуазній літературі) існують різні точки зору щодо самого поняття економічної системи, класифікації економічних систем, характерних рис економічної системи капіталізму та соціалізму тощо. В чому вони єдині, так це в ідеологічному захисті економічної системи капіталізму. Саме з цією метою всі буржуазні теорії економічних систем безпідставно перебільшують позитивні і приховують негативні риси економічної системи капіталізму і в той же час безпідставно перебільшують негативні та применшують (або замовчують) позитивні риси соціалізму.
Сучасні буржуазні теорії економічних систем увібрали в себе багато що із методологічного арсеналу буржуазної політекономії, спираються, як зазначалося раніше, на її розуміння предмета ' економічної теорії, а тому й виступають своєрідним підсумком пристосування буржуазної економічної теорії до нових історичних умов співіснування та ідеологічного протиборства двох світових систем господарства Буржуазні теорії економічних систем виступають зручною базою для створення цілої низки конструкцій типу "суспільства загального добробуту", "нового індустріального суспільства", "післяіндустріального суспільства", "інформаційного суспільства", 'Технотронного суспільства", ''конвергенції двох систем" тощо.
В усіх означених моделях сучасний капіталізм розглядається як удосконалена економічна система, яка нібито позбавлена тих недоліків та суперечностей, що були притаманні капіталізму минулого. Як легко помітити по самих назвах цих моделей, всі вони в тій чи іншій мірі спираються на метод технологічного детермінізму, прагнучи використати деякі аспекти сучасної науково-технічної революції. Сказане зовсім не означає, що буржуазна економічна наука при витлумачуванні економічної системи капіталізму геть зовсім відмовилася від використання методології ідеалістичної та метафізичної філософії. Адже поряд з теоріями, в яких робляться спроби поєднати традиційний ідеалізм та метафізику з методом технологічного детермінізму, є чимало концепцій, які, як і раніше, цілковито сповідують принципи ідеалізму та метафізики. Саме ці принципи дозволяють буржуазним авторам твердити про можливість вільного вибору економічної системи.
Зрозуміло, що, маючи своїм основним завданням захист (відкритий чи завуальований) державномонополістичного капіталу, приватної власності на засоби виробництва і панування монополістичного капіталізму, буржуазні теорії еволюції економічних систем особливо велику увагу приділяють капіталізму. Як визнають їх ангори, це робиться для того, аби показати, що економічна система сучасного капіталізму докорінно відрізняється від капіталізму XIX та початку XX століть.
Сама по собі постановка питання про відмінність нинішньої економічної системи капіталізму від економічної системи, скажімо, XIX століття, безумовно є продуктивною і заслуговує на увагу. Адже навіть капіталізм кінця XIX - початку XX століть, як це було показано В. І. Леніним, багато в чому був несхожий на капіталізм вільної конкуренції. Ще більше несхожим на капіталізм пори А. Сміта і Д Рікардо сучасний капіталізм - капіталізм епохи науково-технічної революції Йому дійсно притаманні нові процеси та явища, які варті того, щоб піддати їх всебічному науковому аналізу. Проте підхід західних вчених до означених процесів та явищ не завжди служить пізнанню істини.
Скажімо, щоб спробувати довести принципові зміни в суті економічної системи капіталізму, вони взяли на озброєння різноманітні теорії трансформації капіталізму. Тобто ці останні стали базою сучасних буржуазних моделей економічної системи капіталізму. Самі теорії трансформації беруть початок від творів основоположника американського інституціоналізму Т. Веблена, в яких висувалася думка про перехід економічної та політичної влади до так званих технократів. В період між двома світовими війнами ідеї трансформації" проповідували американські економісти А. Берні та Г. Мис. Вони трансформацію капіталізму пов'язували із зростанням ролі корпорацій і навіть висунули теорію "корпоративного капіталізму", згідно з якою капіталізм нібито трансформується в нове суспільство, в якому влада належатиме професіоналізм менеджерам корпорацій.
впровадження досягнень науково-технічної революції дали поштовх розвитку економіки головних капіталістичних країн, що проявився у відносно високих темпах економічного зростання, пом'якшенні економічних криз, вирішенні окремих соціальних проблем;
успіхи країн соціалістичної системи, що склалася у післявоєнний період підштовхували капіталістичні країни до впровадження соціальних програм, а західних вчених - до пошуку доказів можливості вирішення соціальних проблем не тільки в умовах соціалізму, айв умовах трансформованого капіталізму. Повній зайнятості працездатного населення, планомірному і пропорціональному розвитку економіки, високим темпам и розвитку, доступності освіти, медичної допомоги та культури в умовах соціалізму захисники капіталізму намагалися протиставити трансформований капіталізм під назвою "народного капіталізму", "змішаної економіки", "держави загального добробуту", "соціального ринкового господарства" тощо.
Всі ці теорії трансформації спираються на деякі реальні факти, що мають місце з розвитком капіталізму, але витлумачують ці процеси або вкрай поверхово, або вкрай помилкою. При цьому кожна із означених вище теорій зв'язує трансформацію капіталізму з різними чинниками. Теорія "народного капіталізму" трансформацію капіталізму в нову економічну систему вбачає в поширенні акцій серед значної частини населення. На думку авторів теорії "народного капіталізму", з поширенням акцій великих компаній серед трудящого населення відбулася нібито дифузія (розпилення) великої капіталістичної власності. Власником стає народ. Це саме пишуть і кажуть автори і прихильники роздержавлення і корпоратизації власності в Україні та інших постсоціалістичних країнах На їх думку, населення колишніх соціалістичних країн, отримавши акції того чи іншого акціонерного товариства, нібито стало реальним, справжнім власником заводів, фабрик тощо. Про те, якими саме власниками - реальними чи формальними - стали наші співвітчизники в результаті отримання кількох акцій, хай вони судять самі.
Теорія революції -менеджерів" трансформацію капіталізму пов'язує із зростанням ролі професійних менеджерів у великих корпораціях її автори вважають, що професійні менеджери у великих корпораціях метою своєї діяльності мають не отримання високих прибутків для власників контрольних пакетів акцій, а задоволення потреб суспільства
Теорії "змішаної економіки", "держави загального добробуту", "соціально-ринкового господарства" і деякі інші пов'язують "трансформацію" капіталізму з таким реальним явищем нинішнього капіталізму, як зростання державного втручання в економіку. В означених теоріях капіталістична Держава подається як фактор, який нібито докорінно змінює характер виробництва, усуває анархію та кризи, забезпечує вирішення соціальних проблем.
Таким чином, теорії еволюції економічних систем пов'язують "трансформацію капіталізму" відразу з багатьма факторами: з випуском та розповсюдженням серед населення дрібних акцій, із зростанням ролі менеджерів великих корпорацій, з державним втручанням в економіку, з реалізацією досягнень сучасної науково-технічної революції та з деякими іншими, що мають місце в сучасних капіталістичних країнах. Незалежно від того, який саме фактор покладено в основу трансформації, в кожній моделі трансформованого капіталізму зберігаються два важливих інститути: приватнокапіталістична власність на засоби виробництва і панування в економіці великих монополістичних корпорацій. Більше того, означені інститути у трансформованому капіталізмі навіть посилюють свої позиції.
Теорії трансформації прийнято поділяти на два напрямки: ортодоксальні та буржуазно-ліберальні. Ортодоксальні теорії трансформації капіталізму представлені сучасними варіантами концепцій "змішаної економіки", серед авторів яких варто виокремити передусім П Самуельсон. Другий напрям представлений різноманітними моделями, сконструйованими з врахуванням соціально-економічних наслідків науково-технічної революції. Найвидатнішим представником цього напряму є Дж. Гелбрейт.
Кожний із означених напрямків захищає економічну систему сучасного державно-монополістичного капіталізму, але робить це по-своєму, тобто за допомогою певних форм та методів. Скажімо, якщо П Самуельсон захищає економічну систему США з позицій буржуазної ортодоксії, яка виключає будь-яку критику монополістичного капіталізму і захищає кейнсіанські методи регулювання економиш і підтримки політики доходів, то Дж Гелбрейт, залишаючись ідеологом державно-монополістичного капіталізму, виступає з критикою його сучасних форм.
Певні відмінності спостерігаються і в застосовуваній методології. Прихильники ортодоксального напряму у більшості випадків є прихильниками суб'єктивної методологи" навіть тоді, коли намагаються еклектично поєднати метод суб'єктивізму і метод технологізму.
В кожного з цих напрямів своє відношення і до економічної системи соціалізму. Ортодокси не приховують свого негативного ставлення до соціалізму, виступаючи здебільшого з безпідставною критикою його. На противагу їм буржуазні ліберали більш терпимо ставляться до економічної системи соціалізму, бачать в ній окремі позитивні сторони і навіть рекомендують урядам капіталістичних країн запозичувати окремі з них для впровадження.
Якщо спробувати узагальнити основні положення буржуазних теорій щодо еволюції економічної системи капіталізму, то можна дійти висновку, що головним в них є заперечення марксового вчення про закономірну зміну економічних формацій. На думку буржуазних авторів економічних систем, зміна капіталізму соціалізмом неможлива, оскільки сучасний капіталізм виявився більш життєздатним, ніж думав К Маркс. Він нібито зумів докорінно змінитися, пристосуватися до нових умов і позбутися • багатьох недоліків. Серед таких змін автори економічних систем називають передусім наступні:
в умовах сучасного капіталізму нібито приватна власність вже не відіграє тієї ролі, яку відігравала в минулому. Економічна влада перейшла від власників засобів виробництва до менеджерів;
що завдяки державному втручанню в економіку капіталізму начебто пощастило позбутися економічних криз та безробіття і добитися високих та стійких темпів економічного зростання;
що начебто не підтвердилася дія всезагального закону капіталістичного нагромадження, відкритого К. Марксом на основі
Відзначаючи певні, реально існуючі відмінності сучасного державно-монополістичного капіталізму від капіталізму вільної конкуренції і навіть капіталізму монополістичного, теорії економічних систем ухиляються від дослідження виробничих відносин і суперечностей капіталізму. А тому вони неспроможні розкрити не тільки справжню суть тих змін, що відбуваються в умовах сучасного капіталізму, але й ті причини, що ці зміни зумовлюють. Скажімо, автори економічних систем не можуть (чи не хочуть) науково пояснити причини розвитку державного регулювання економіки. Це видно хоча б по тому, як пояснював причини державного втручання в економіку відомий англійський економіст Дж. Кейнс у книзі "Загальна теорія зайнятості процента і грошей".
Дж. Кейнс визнавав, що економічні кризи та безробіття органічно притаманні капіталізму, оскільки стихійний ринковий механізм саморегулювання неспроможний забезпечити повне використання наявної робочої сили та капіталу. Внаслідок цього і виникає стагнація виробництва та безробіття. Проте ці недоліки стихійної ринкової економіки Дж. Кейнс пояснював не дією об'єктивних економічних законів капіталізму, не суперечностями економічної системи капіталізму, а "вічними" психологічними законами. Мовляв, люди, чим більше отримують доходів, тим більше вони схильні до заощадження. А через це зменшуються інвестиції у розвиток виробництва і попит на засоби виробництва та предмети споживання. Завдання держави він вбачає в тому, щоб стимулювати інвестиції і попит на засоби виробництва та предмети споживання. Такий підхід дозволяє робити висновок про можливість усунути недоліки капіталізму при збереженні його основи - приватної власності на засоби виробництва Очевидно, саме через це підхід Дж. Кейнса до причин державного втручання в економіку був взятий на озброєння авторами економічних систем.
Своєрідне бачення причин, що зумовлюють державне втручання в економіку і в буржуазних авторів, про тяжке становище робітничого класу капіталістичних країн. Скажімо, II Кайзер, вважаючи, що однією з причин державного втручання в економіку є тяжке матеріальне становище робітничого класу, за наявність бідності та злиднів покладає на конкурентний, стихійний характер економіки в епоху домонополістичного капіталізму. Таке бачення причин бідності дозволяє робити висновок про можливість вирішення всіх соціальних проблем за допомогою державного втручання при збереженні приватнокапіталістичної власності на засоби виробництва
Ще одна причина, що зумовлює державне втручання в капіталістичну економіку, і яка знаходить відображення в теоріях економічних систем - це виникнення монополій. З переростанням капіталізму вільної конкуренції у монополістичний посилилося втручання капіталістичної держави в економіку. На думку Ф.Енгельса та В.І.Леніна, це втручання зумовлене інтересами монополій. На думку авторів буржуазних теорій економічних систем, державне регулювання здійснюється з метою зменшення засилля монополістичного капіталізму, з метою спрямування діяльності монополій в інтересах всього суспільства Кому насправді служить державне регулювання, можна судити по рекомендаціях щодо обсягу та змісту регулюючої діяльності. З одного боку, західні вчені прагнуть всіляко розвивати і пропагувати ідею державного втручання в економіку, змальовуючи державу як надкласову силу, здатну безсторонню виступати в сучасному суспільстві 3 іншого боку, в своїх рекомендаціях вони намагаються так спрямовувати регулюючу діяльність капіталістичної держави, аби юна служила інтересам монополістичного капіталу.
Як видно із викладеного, в теоріях економічних систем відсутній аналіз зв'язку еволюції економічної системи капіталізму з історичною тенденцією капіталістичного нагромадження і викликаного цим останнім загостренням основної суперечності капіталізму. Буржуазні автори нічого не говорять про це навіть тоді, коли пишуть, що висновок про неминучість зміни капіталізму соціалізмом К. Маркс виводить виключно із зростання безробіття, посилення процесу зубожіння робітничого класу та наростання нестійкості капіталістичної економіки. Адже за своєю суттю все це форми прояву основної суперечності капіталізму - суперечності між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним способом присвоєння його результатів. Цим самим автори теорій економічних систем спотворюють логіку проведеного К. Марксом дослідження капіталізму в тому числі і того факту, що централізація засобів ] виробництва та усуспільнення праці досягають такого розміру, коли стають несумісними з капіталістичною формою - капіталістичними відносинами власності