Сучасні економічні системи (2006)
1. Економічна система вільного підприємництва - закономірний етап суспільного розвитку.
Торкалися окремих елементів економічної системи вільного підприємництва такі економісти, як А. Сміт, Д Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл та інші. Так, А. Сміт вважав економічною системою вільного підприємництва таку, в якій підприємці, купці, майстри, роботодавці виступають власниками і йдуть на певний ризик задля реалізації якоїсь комерційної ідеї та отримання прибутку. Саме з цією метою вони планують та організують використання капіталу, і праці і сировини. Тобто в економічній системі вільного підприємництва А. Сміта практично ставиться знак рівності між власниками капіталів та підприємцями - тими, хто їх застосовує з метою отримання прибутку. Але ж в ролі цих останніх можуть. виступати не тільки власники капіталу, що проявилося дещо пізніше, коли сталося відокремлення капіталу - функції від капіталу -власності. В економічній системі вільного підприємництва, вважав А. Сміт кожний має право бути власником засобів виробництва, самостійно обирати вид економічної діяльності, вільно входити на ринок товарів та послуг і так само вільно виходити з нього, самостійно здійснювати всі види зовнішньоекономічної діяльності, вільно розпоряджатися прибутком в національній та іноземній валюті, що залишається після внесення платежів. Головним механізмом, що забезпечує регулювання зв'язку між суб'єктами господарювання, в економічній системі вільного підприємництва, на думку А. Сміта, виступає "невидима рука" - конкуренція, попит і пропозиція. Роль держави в цій економічній системі зведена практично до ролі "нічного сторожа", а якщо конкретніше - до збирача податків та вартового існуючих економічних та політичних інститутів.
В поглядах Д Рікардо на економічну систему вільного підприємництва багато спільного з поглядами А. Сміта Проте Д Рікардо вважає, що економічна система вільного підприємництва, що характеризується наявністю інвесторів, тобто звичайних капіталістів, які вкладають свої капітали з метою одержання прибутку. Більше того, в його працях містяться окремі положення, з яких випливає висновок про те, що свій прибуток інвестор (капіталіст) отримує завдяки вирахуванням із заробітної плати робітника, в результаті недоплати йому зароблених ним капіталів.
Жан-Батіст Сей пов'язував економічну систему вільного підприємництва з появою прошарку людей, які на власний ризик здійснюють виробничу або комерційну діяльність у межах підприємства з метою отримання прибутку. В цій системі, твердив він, головною фігурою виступає підприємець, який здійснює постійний пошук нових можливостей збільшення прибутку, готовий задля останнього йти на обґрунтований ризик і діяти наполегливо та цілеспрямовано.
Деякі особливості щодо розуміння економічної системи вільного підприємництва зустрічаються у працях англійського економіста Альфреда Маршалла На його думку, в економічній системі вільного підприємництва, крім трьох класичних факторів виробництва - землі, капіталу та праці, — задіяний ще четвертий фактор - підприємницький талант.
Можна було б відзначити особливості у поглядах на економічну систему вільного підприємництва й інших авторів. І всі вони підтвердили б думку, що економічна система вільного підприємництва, як і будь-яка інша, становить собою досить складне утворення з відповідною сукупністю законів його функціонування та розвитку. Саме через це при класифікації економічних систем досить часто в якості вихідного критерію вважають елементи, які, хоча і важливі, але не є визначальними. Скажімо, багато хто, виходячи із рівня розвитку продуктивних сил та особливостей технологічного способу виробництва, вирізняє традиційні (аграрні), індустріальні, постіндустріальні економічні системи тощо. Проте, на думку багатьох вчених, такий підхід до класифікації однобокий, бо він враховує лише рівень розвитку матеріальної частини продуктивних сил і зовсім не враховує характер виробничих відносин і специфіку господарського механізму. З огляду на це, не можна не погодитися з авторами одного з найпопулярніших сьогодні на Заході підручників з економіки К Р. Макконнелла та С.Я. Брю, які вважають, що індустріально розвинені країни в основному розрізняються за типом власності на засоби виробництва і за способом координації та управління економічною діяльністю.
Тобто вищезазначені західні вчені дотримуються таких критеріїв визначення економічних систем, які в свій час були розроблені і застосовані до аналізу капіталізму вільної конкуренції К. Марксом та Ф. Енгельсом. Саме такий підхід до визначення економічної системи дозволяє з'ясувати суть та характерні особливості будь-якої економічної системи, в тому числі і економічної системи капіталізму вільного підприємництва Згідно з таким підходом, економічна система капіталізму вільного підприємництва це така, в якій виробництво матеріальних благ і послуг здійснюється в результаті діалектичного взаємозв'язку продуктивних сил, виробничих відносин і господарського механізму, що функціонують в умовах приватної власності на засоби виробництва, свободи підприємництва і вільної конкуренції.
Для зародження економічної системи капіталізму вільного підприємництва необхідні були певні передумови, і передусім такі: 1) поява маси людей, вільних від особистої залежності і водночас позбавлених засобів виробництва, а тому змушених продавати свою робочу силу капіталістам; 2) нагромадження грошового багатства, достатнього для організації капіталістичних підприємств.
Названі передумови склалися в ході розвитку продуктивних сил феодального суспільства, який (розвиток) обумовив активну заміну натурального господарства товарним виробництвом. З розвитком товарного виробництва, по-перше, усувалась феодальна замкнутість господарств, в ринковий оборот втягувалися господарства феодалів та селян; по-друге, формувалися та зміцнювалися місцеві, регіональні, а з часом і національний ринки; по-третє, відбувалося розорення дрібних товаровиробників і перетворення їх у пролетарів, які вимушені були продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва Більше того, буржуазія, що народжувалася, в широких масштабах використовувала насильницькі методи примусу пролетарів до роботи на капіталістичних підприємствах: державна влада приймала надзвичайні репресивні закони проти бродяг і бездомних, примушувала їх працювати на капіталістів.
Водночас в надрах феодального суспільства формувалася і друга передумова виникнення економічної системи капіталізму вільного підприємництва, тобто відбувалося нагромадження грошового багатства, достатнього для організації капіталістичних підприємств.
шляхом узурпації великими феодалами общинної землі і зігнання селян з "їхніх ділянок, на які селяни мали таке ж феодальне право, як і самі феодали;
шляхом розкрадання церковних маєтків, антизаконного дарування їх королівським фаворитам або ж продажу за безцінь спекулянтам, фермерам та городянам, які масами зганяли з них їх старих спадкових орендарів і позбавляли збіднілих землеробів права на певну частину церковної землі;
шляхом протизаконного дарування та продажу за безцінь державних земель або ж їх приєднання до приватних маєтків шляхом прямої узурпації.
Крім того, значну роль у первісному нагромадженні капіталу відіграла система колоніального грабунку, колоніальна торгівля, торгівля рабами, торгові війни, система державних позик і податків, митна політика держав.
Інакше кажучи, виникнення економічної системи капіталізму вільного підприємництва відбулося далеко не так, як пишуть ті автори, котрі намагаються цей процес прикрасити. За 5к твердженням, в умовах товарного виробництва було дві категорії людей: працьовиті та ощадливі, з яких вийшли капіталісти, і ледачі та схильні до марнотратства, з яких виникли пролетарі.
Економічна система капіталізму вільного підприємництва зі своєму розвитку пройшла три етапи, які відомі нам як капіталістична кооперація, мануфактура і машинне виробництво.
Вихідним пунктом капіталістичного виробництва була проста капіталістична кооперація. Вона становить собою елементарну форму! капіталістичного усуспільнення праці, при якій багато робітників спільно брали участь в одному й тому ж процесі, або в різних, алеї зв'язаних між собою процесах виробництва, під контролем одного й і того ж капіталіста При простій капіталістичній кооперації був І відсутній поділ праці, і кожен робітник сам виробляв продукт від | початку до кінця.
Умовами виникнення простої капіталістичної кооперації були:
наявність вільного найманого робітника, який позбавлений засобів виробництва і вимушений продавати свою робочу силу капіталісту;
зосередження в руках капіталістів засобів виробництва і життєвих засобів.
Ці умови склалися в надрах феодалізму на базі ремісничого 1 виробництва, яке являло собою об'єднання ремісників даного міста у І цехи. Всередині цеху, як і в суспільстві в цілому, існувала система 1 підлеглості і залежності. На чолі цеху стояв майстер, який мав свою і майстерню, де працювало кілька підмайстрів та учнів. Підмайстри та учні з часом стали найманими робітниками, а майстер - капіталістом.
Проста капіталістична кооперація створила передумови для закріплення функції її управління, нагляду, контролю і т. ін. за капіталістом, який сам виконує названі функції, або ж залучає для цього платних наглядачів. Проста капіталістична кооперація сприяла зростанню індуктивності праці, зменшенню вартості одиниці товару і створила передумови для переходу до наступного етапу розвитку капіталізму, який одержав назву мануфактури.
Мануфактура становить собою капіталістичне підприємство, яке базується на поділі праці і ручній ремісничій техніці. Передусім мануфактура виникла в текстильній промисловості, оскільки в той період саме тут поділ праці був найбільш розвинутий.
Розвитку мануфактури сприяли такі фактори: 1) проста капіталістична кооперація; 2) розвиток товарного виробництва і диференціація дрібних товаровиробників; 3) обезземелення селянства; 4) розвиток міжнародної торгівлі.
шляхом об'єднання під владою капіталіста кількох ремісників однієї і тієї ж спеціальності, кожен із яких в майстерні виконував постійно одну і ту ж окрему операцію;
шляхом об'єднання під владою капіталіста окремих самостійних ремісників різних спеціальностей, які послідовно брали участь у виготовленні готового продукту.
Мануфактура відіграла прогресивну роль в розвитку капіталізму. По-перше, вона підготувала умови для застосування машин, оскільки здійснила розчленування процесу виробництва на прості операції і забезпечила диференціацію робочих інструментів. По-друге, мануфактура підготувала умілих робітників, які мали технічні навички, необхідні для переходу до машинної стадії капіталістичного виробництва
Машинне виробництво становить собою історичний етап розвитку суспільного виробництва, в якому роль знарядь праці виконують машини. Становлення великого машинного виробництва відбулося завдяки створенню і впровадженню у виробництво триланкової системи машин: машини-знаряддя, машини-двигуна і передавального механізму. Організаційною формою машинного виробництва стала фабрика, яка замінила мануфактурну майстерню.
Машинне виробництво характеризується рядом особливостей. По-перше, для нього кооперативний характер процесу праці є технічною необхідністю, яка обумовлена природою самих засобів праці. Тому продукт машинного виробництва завжди є продуктом спільної, кооперативної праці всіх робітників даного
підприємства, хоча кожний окремий учасник виробничого процесу створює лише частковий продукт. По-друге, на базі машинного виробництва відбувається поглиблення поділу праці як всередині окремого підприємства, так і в масштабі всього суспільства. Поглиблення суспільного поділу праці в умовах машинного виробництва проявляється у зростанні спеціалізації і кооперації різних підприємств та галузей. По-третє, технічні умови машинного J виробництва визначають спеціалізацію робочих місць на виконанні І окремих, часткових операцій, а праця по управлінню і організації виробництва перетворюється у технічну необхідність, оскільки без підкорення дій усіх учасників машинного виробництва єдиній централізованій волі здійснення виробничого процесу на даній стадії було б неможливим.
Перехід від мануфактури до великого машинного виробництва означав собою промислову революцію, яка викликала переворот як в продуктивних силах, так і у виробничих відносинах.
Утвердження економічної системи вільного підприємництва означало зростання ролі конкуренції в розвитку суспільного виробництва. Хоча вільна конкуренція зародилася у докапіталістичний період, проте в докапіталістичних способах виробництва вона не відігравала визначальну роль в господарському житті, оскільки в той час товарне виробництво не було панівним укладом в економіці. В період переходу від феодалізму до капіталізму в суспільстві зберігались різного роду позаекономічні обмеження, монополії, закриті для конкуренції зони.
Ці та інші позаекономічні обмеження на шляху вільного руху товарів, капіталу і робочої сили були зняті тоді, коли капіталістичне товарне виробництво стало панівним укладом в економіці і коли утворився єдиний національний, а пізніше і світовий, ринок. За таких умов конкуренція стала головним важелем стихійно-ринкового регулювання капіталістичного господарства.
Залежно від режиму конкурентної боротьби розрізняють досконалу (чисту) і недосконалу конкуренцію. Досконала (чиста) конкуренція означає, що на ринку діють багато продавців та покупців і забезпечується вільний вхід на ринок та вихід з нього. Жоден продавець чи покупець за цих умов не в змозі якимось чином серйозно вплинути на ринкову ціну товару.
Недосконала конкуренція виступає у формах монополістичної та олігополістичної конкуренції. Монополістична конкуренція виникає тоді, коли застосовується широка диференціація продукту, пов'язана з його особливостями (якість, марка, упаковка), або з місцезнаходженням продавців. Олігополістична конкуренція виникає тоді, коли однорідну продукцію продають декілька продавців.
Для оптимального функціонування ринкового механізму найбільш сприятливою є досконала конкуренція. Прийнято вважати, що саме такий вид конкуренції був характерний для капіталізму вільного підприємництва Однак в дійсності досконалої конкуренції ніколи не було, оскільки навіть в умовах капіталізму вільного підприємництва мали місце певні обмеження конкуренції з боку держави, окремих торговців - закупівельників сільськогосподарської та ремісничої продукції, а також з боку окремих виробників на місцевому ринку товарів.
v Залежно від сфери розвитку конкурентної боротьби розрізняють внутрігалузеву і міжгалузеву конкуренцію.
Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція між капіталістами, які виробляють однакову продукцію. Вона ведеться за кращі умови виробництва і збуту товарів, за одержання додаткового прибутку. Як відомо, в кожній галузі є підприємства з різним технічним рівнем і різним рівнем продуктивності праці. А це означає, що індивідуальні вартості товарів, що виробляються на цих підприємствах, різні. Але вартість товару визначається затратами не індивідуальної, а суспільно необхідної праці. Саме внутрігалузева конкуренція виявляє і встановлює суспільну (ринкову) вартість товарів, яка, як правило, співпадає з індивідуальною вартістю товарів, вироблених при середніх умовах, і які становлять значну масу товарі даної галузі.
В результаті внутрігалузевої конкуренції капіталістичні підприємства з більш високим технічним рівнем і більш високою (у порівнянні з середньою) продуктивністю праці одержують додатковий прибуток, а технічно й організаційно відсталі підприємства, навпаки, втрачають частину індивідуальної] вартості товарів і розорюються.
Підбиваючи підсумок сказаному, можна зробити висновок про те, 1 що внутрігалузева конкуренція в умовах капіталізму вільного підприємництва сприяє формуванню суспільно необхідних затрат на виробництво товару, зниженню витрат виробництва і збільшенню прибутку, розвитку НІН, диференціації товаровиробників, збільшенню обсягів виробництва і наповненню ринку товарів,; виникненню криз надвиробництва
Міжгалузева конкуренція - це боротьба між капіталістами різних < галузей за більш вигідне вкладення капіталів. Вона ведеться шляхом переливу капіталу з менш прибуткової галузі у більш прибуткову галузь. Переливання капіталу у більш прибуткову галузь сприяє розширенню виробництва, збільшенню пропозиції даного товару. На цій основі відбувається зниження цін, а заодно і зниження норми прибутку.
До протилежних наслідків приводить втеча капіталів із низькоприбуткових галузей. Тут обсяг виробництва скорочується, попит на товари починає перевищувати їх пропозицію і на цій основі ціни зростають, а разом з ними зростає і норма прибутку. Таким чином, міжгалузева конкуренція об'єктивно створює деяку рівновагу, яка забезпечує одержання середнього (однакового) прибутку на рівновеликий капітал незалежно від того, в яку галузь його вклали.
В господарському механізмі капіталізму вільного підприємництва міжгалузева конкуренція виконує таку роль: 1) забезпечує утворення середньої норми прибутку; 2) сприяє формуванню пропорцій суспільного виробництва; 3) забезпечує розвиток нових галузей виробництва і НТП; 4) породжує суперечності між капіталістами різних галузей; 5) сприяє виникненню криз надвиробництва Саме в механізмі вільної конкуренції А. Сміт бачив "невидиму руку", що управляє виробництвом.
Функціонування ціни як вирішального результату всіх ринкових факторів визначається поєднанням і взаємодією конкуренції та монополії. Конкуренція втілює в себе передусім стихійно-регулюючий аспект, в той час як монополія, представлена достатньо потужними виробниками чи державою, втілює організаційно-регулюючий аспект в механізмі ціноутворення.
Аналіз місця та ролі конкуренції, попиту і пропозиції, а також ціноутворення приводить до висновку, що економічна система капіталізму вільного підприємництва відрізняється не тільки від некапіталістичних економічних систем, але й від економічних систем більш зрілого капіталістичного суспільства. Скажімо, відмінність економічної системи вільного підприємництва у порівнянні з економічною системою феодалізму чітко проявляється хоча б в тому, Що в останній відсутні свобода підприємництва та вільна конкуренція, виробництво носить переважно натуральний характер, існує позаекономічний примус до праці внаслідок особистої залежності безпосереднього виробника від власника землі. Чітко простежуються відмінності економічної системи капіталізму вільного підприємництва і відносно економічної системи соціалізму. В цій останній панує суспільна власність на засоби виробництва (державна і І кооперативна), основною формою зв'язків суб'єктів господарюванні виступає плановість, з'єднання робочої сили із засобами виробництва відбувається безпосередньо (без попереднього перетворення її в товар, без актів її купівлі та продажу), розподіл матеріальних благ здійснюється за кількістю та якістю затраченої праці тощо.
Відносно економічної системи більш зрілого капіталізму і економічна система капіталізму вільного підприємництва різниться менш помітно. І це закономірно, адже тут йдеться про економічну систему одного і того ж способу виробництва тільки на різних ступенях зрілості. Більше того, якщо економічна система капіталізму вільного підприємництва містить в собі залишки елементів феодалізму, то економічні системи монополістичного і державно-монополістичного капіталізму містять в собі елементи (і чим далі, тим більше) соціалізму. Серед цих елементів державне підприємництво, державне регулювання економіки, соціальний захист тощо.
Щоправда, ступінь поширення цих елементів в економічних системах різних капіталістичних країн неоднаковий навіть в одну і ту ж історичну епоху. Наприклад, окремі вчені виокремлюють з-поміж економічних систем сучасного капіталізму ліберальну ринкову систему, ринкову систему з державно-корпоративним регулюванням, соціальне ринкове господарство, змішані ринкові системи.
Можна було б навести й інші бачення типів економічних систем сучасного капіталізму, аналіз яких підтвердив би висновок про те, що всі вони раняться не тільки від економічної системи капіталізму вільного підприємництва, а й між собою, зокрема такими чинниками, як характер взаємодії централізованих державних регуляторів та ринкового корегування господарських процесів, методи скорочення майнової нерівності тощо. При цьому слід мати на увазі, що у чистому вигляді вищезгадані економічні системи сучасного капіталізму ніколи не існували, не існують сьогодні і не можуть існувати в майбутньому. Це пояснюється, як вже зазначалося, тим, що ринкова економіка не охоплює всю національну економіку. Економічна система кожної країни, яку традиційно називають ринковою, характеризується певною комбінацією ринкових механізмів та державного управління. Навіть економічні системи країн ЄС різняться між собою щодо застосування принципу "невидимої руки" і державного втручання в економіку.
Отже, економічна система капіталізму вільного підприємництва - це особлива, специфічна економічна система. В ній єдиним способом організації виробництва та обігу виступає ринок, заснований на використанні вартісних товарно-грошових форм зв'язку між суб'єктами економічних відносин, спрямованих на забезпечення відповідності між попитом і пропозицією. Пропозиція, як форма прояву конкретних економічних відносин продавця, представляє виробництво товарів і послуг та їх надання у певному обсязі та структурі споживачам. У свою чергу попит, як форма прояву конкретних економічних відносин покупця, представляє споживача, його платоспроможність, бажання придбати відповідні товари і послуги у певному обсязі та структурі.
В умовах капіталізму вільного підприємництва в центрі уваги суспільства перебуває організація діяльності окремої фірми (підприємства) і зумовлена ступенем ефективності її діяльності динаміка ринкових цін «та витрат на якийсь товар, тобто увага концентрується на рівні мікроекономіки. На цьому рівні забезпечується висока планомірність та раціональність, оскільки йдеться про отримання прибутку. Організація діяльності на макроекономічному рівні в умовах вільного підприємництва залишається практично поза увагою суспільства та його представника У формі уряду. Адже роль держави при капіталізмі вільного підприємництва зводиться в основному до збирання податків та охорони існуючого порядку. А такі макроекономічні процеси, як розвиток народного господарства в цілому, його темпи, пропорції та ступінь стабільності практично віддані на відкуп ринковому механізму.