library.if.ua

Фінанси підприємств

4.3. Факторний аналіз динаміки прибутковості

Аналіз критичних співвідношень або беззбитковості є методом дослідження, за допомогою якого оцінюються зусилля компанії, докладені для одержання певного прибутку. Сама собою беззбитковість не є метою фірми, котра, звичайно ж, орієнтована на прибутки. Проте дослідження беззбитковості надзвичайно корисне при визначенні політики компанії щодо досягнення бажаного результату та для оцінки її шансів при цьому.

Аналіз побудований на пошуку співвідношень між собівартістю продукції, виручкою від її реалізації та прибутком. Починається дослідження з трьох звичайних умов:

У компанії є витрати, котрі не залежать від того, наскільки успішно вона працює, наприклад орендна плата, заробітна плата. Це постійні витрати.

Зі збільшенням обсягів реалізації продукції зростають певні витрати, що прямо або опосередковано пов'язані з цим процесом. До них належать витрати на придбання та виготовлення необхідних додаткових товарів. Це змінні витрати.

За певного обсягу реалізації продукції виручка дорівнює валовим витратам (постійним та змінним). У такий момент функціонування компанії беззбиткове. Тобто немає прибутку, але відсутні й збитки (див. рис. 7).



Постійні витрати показані горизонтальною лінією. Вони підсумовуються зі змінними і відкладаються на похилій валових витрат, котра паралельна до похилої змінних витрат.

У певний момент лінія валових надходжень від реалізації перетнеться з прямою валових витрат. Наприклад, це станеться при реалізації певної кількості одиниць обсягу продукції. Тобто до того часу, поки компанія не реалізує таку кількість одиниць продукції, вона зазнаватиме збитків, оскільки її витрати не покриватимуться доходами від реалізації. Як тільки реалізація перевищить певну кількість одиниць, фірма почне одержувати прибуток.

Така схема допомагає аналітику знайти відповідь на важливі запитання: скільки зусиль і капіталу необхідно фірмі для того, щоб бути беззбитковою? Чи є необхідність збільшувати обсяг продажу для підвищення прибутковості фірми? Аналіз дає змогу побачити, наприклад, що компанія, котра одержує високі прибутки на одиницю продукції, не збільшила обсяг реалізації до безпечного рівня, тобто вище від лінії беззбитковості.

На варіюванні змінних і постійних витрат Ґрунтується концепція граничного доходу, котру частіше називають концепцією сприяння маржі, тобто сприяння доходу. Сприяння може бути визначено як величина, що залишилася після покриття змінних витрат, які сприяли оплаті постійних.

Поділ усієї сукупності операційних витрат підприємства на постійні і змінні дозволяє використовувати також механізм управління операційним прибутком, відомий як "операційний ліверидж". Дія цього механізму заснована на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їхніх видів приводить до того, що при зміні обсягу реалізації продукції, сума операційного прибутку завжди змінюється ще більш високими темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати самим фактом свого існування викликають непропорційно більш високу зміну суми операційного прибутку підприємства при будь-якій зміні обсягу реалізації продукції незалежно від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної діяльності й інших факторів.

Чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджу на підприємстві, тим більше воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку стосовно темпів приросту обсягу реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту обсягу реалізації продукції підприємство, що має більший коефіцієнт операційного лівериджу, за інших рівних умов завжди буде в більше прирощувати суму свого операційного прибутку в порівнянні з підприємством з меншим значенням цього коефіцієнта.

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми обсягу реалізації, що досягається при визначеному коефіцієнті операційного лівериджу, характеризується показником "ефект операційного лівериджу".

У зв'язку з викладеним дуже важливо визначити, які фактори вплинули на масу прибутку у звітний період порівняно з минулим і якою мірою цей вплив зумовив зміну його абсолютної величини. Економічний механізм утворення прибутку дає змогу вичленити три найважливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства або його окремої галузі: 1) обсяг реалізації; 2) рівень повної собівартості реалізованої продукції; 3) середня ціна реалізації продукції.

Кількісний вплив кожного з названих факторів на зміну прибутку можна визначити, розклавши його загальний індекс на три взаємопов'язані часткові індекси:



Перший індекс правої частини формули фіксує відносну зміну прибутку залежно від зміни обсягу реалізованої продукції, другий - від зміни середньої ціни реалізації і третій - від зміни повної собівартості продукції. Абсолютний вплив кожного фактора на зміну прибутку у звітний рік визначається відніманням знаменників індексів від їх чисельників. Чим більший загальний індекс прибутку, тим більшу масу цього ефекту одержало підприємство, і навпаки. Треба пам'ятати, о співвідношення і спрямованість дії розглянутих факторів можуть бути в кожному конкретному випадку різними. Тому потрібно з'ясувати причини, які зумовили зміни в обсязі реалізації, а також у рівнях ціни та собівартості одиниці продукції, і прийняти обґрунтоване рішення з підвищення прибутковості виробництва.