library.if.ua

Фінанси підприємств

5.2. Плата за ресурси

Згідно з чинним податковим законодавством України передбачено такі платежі за ресурси дія господарюючих суб'єктів: плата (податок) за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий дохід, плата за воду, плата за корисні копалини): збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів збільшує чистий прибуток або знижує по і очні витрати господарської діяльності, що збільшує прибуток віл реалізації продукції.

Плата за землю

Плата за землю введена з метою формування ресурсів фінансування заходів з раціонального використання і охорони землі, підвищення родючості ґрунтів; відшкодування затрат власників землі і землекористувачів, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості; розвитку інфраструктури населених пунктів. Плата за землю надходить па рахунки місцевих бюджетів.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, стягується орендна плаї а.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка знаходиться у власності чи використанні (в тому числі і на умовах оренди), Платниками є власники землі і землекористувачі (в тому числі орендатори).

При стягненні плати за землю проведено таке розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні дія сільськогосподарського виробництва чи призначені для них цілей): землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених законодавством).

Ставка податку на землі населених пунктів, за якщо визначається грошова оцінка, встановлена в розмірі 1% від грошової оцінки. Якщо грошова оцінка земельних ділянок не визначена, то використовуються середні ставки земельного податку (в копійках за 1 м:). Ці ставки диференційовано залежно від чисельності населення в населеному пункті і зростають з ростом чисельності населення.

Місцеві ради можуть диференціювати і затверджувати ставки за середніми ставками залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території населеного пункту і його функціонального використання. Юридичні особи самостійно нараховують суму земельного податку щорічно станом на 1 січня і надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права власності чи права користування.

Якщо земельна ділянка, на якій розміщена будівля, знаходиться в загальній власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них, пропорційно до їх долі у власності на будівлю.

Платники земельного податку (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції, а також громадян) вносять податок щомісячно до 15 числа наступного місяця за звітним. Виробники сільськогосподарської і рибної продукції, а також громадяни вносять податок до 15 листопада поточного року.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою учасників договору - орендодавця (власника) і орендаря.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують податок на землю за рахунок свого прибутку. Одночасно включення у склад валових затрат пола псу на землю зменшує суму оподаткованого прибутку, а отже, і податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується штраф (пеня) в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожний день прострочення Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається договорі оренди, але вона не повинна перевищувати розмір те за несвоєчасну сплату податку на землю.

Податок з власників транспортних засобів

Кошти, які надійшли від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймах. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є підприємства, організації, заклади (юридичні особи) власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до законодавства об'єктами оподаткування є: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення);

колісні трактори; мотоцикли; яхти, судна парусні, шлюпки моторні і катери. Не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги і пожежні; транспортні засоби (підйомні і самохідні), які використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані; яхти, судна парусні, спортивні шлюпки.

Податок нараховується за даними про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Плата вноситься перед реєстрацією, перереєстрацією чи технічним оглядом транспортних засобів на період до наступного технічного огляду у ва;ноті України. Розраховується за валютним курсом Національного банку на перший день кварталу, в якому сплачується податок, і залишається незмінною до кінця кварталу.

При стягненні податку на транспортні засоби суб'єктів господарської діяльності існують пільги. Від сплати податку звільнені підприємства автомобільного транспорту загального користування стосовно транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, у яких законодавчо встановлено тарифи на оплату проїзду. Сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (кількість місць менше 10) в розмірі 50%.

Для підприємств встановлено достатньо високу відповідальність за сплату податку. У випадку заниження податку стягується вся сума заниженого податку і штраф у двократному розмірі від тої ж суми. При відсутності обліку об'єктів оподаткування чи веденні обліку з порушенням встановленого порядку (ненадання, порушення надання розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку) стягується штраф у розмірі 50° о від суми податку, який підлягає сплаті.

Сума податку на транспортні засоби включається в склад валових затрат платників, а отже, зменшує оподаткований прибуток і суму податку на прибуток. Джерелом сплати податку на транспортні засоби є балансовий прибуток, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства.

Аналіз механізму податку на транспортні засоби дозволяє зробити висновок, що поряд з фіскальною функцією вказаний податок виконує регулюючу функцію. Він спрямований на підвищення інтенсивності використання транспортних засобів.