library.if.ua

Фінанси підприємств

5.6. Попередня перевірка стану розрахунків підприємств з бюджетом

Попередня (камеральна) перевірка підприємств, об'єднань та організацій з питань дотримання ними податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток здійснюється безпосередньо в податковій інспекції в присутності головного бухгалтера, який здає звіт. Перевірці підлягають такі питання:

1) повнота і своєчасність подання звіту й розрахунку податку на прибуток;

2) наявність у поданих документах усіх необхідних реквізитів;

узгодженість звітних даних;

послідовність даних у формах звітності;

відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків податку на прибуток, даним, відображеним у звітності;

правильність складання розрахунку податку, визначення сум і строків сплати або повернення з бюджету належних сум.

При перевірці повноти і своєчасності подання звіту й розрахунку податку на прибуток необхідно впевнитися, що подано всі передбачені законодавством бухгалтерські документи за встановленими формами та у встановлені строки. На кожному документі повинні бути назва підприємства (організації), його адреса, підписи керівника та головного бухгалтера, кругла печатка і штамп.

Узгодженість звітних даних перевіряється шляхом порівняння однойменних даних у різних формах звітності.

При перевірці послідовності звітних даних зіставляються показники на кінець попереднього звітного періоду і на початок теперішнього. Якщо вони збігаються, то послідовність звіту дотримується.

Перевіряючи правильність складання розрахунку податку на прибуток, необхідно звернути увагу на те, щоб дані, відображені в розрахунку, збігалися з відповідними даними, відображеними в декларації.

Якщо облік сировини й матеріалів ведеться за оптовими цінами, то перевірці підлягає правильність застосування цін і правильність розподілу та списання на виробництво транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ). Правильність застосування цін, за якими вартість сировини й матеріалів списується на виробництво, перевіряється шляхом порівняння їх із цінами придбання цих матеріалів, відображеними в договорах із постачальниками. У разі виявлення розбіжностей з'ясовуються причини й провадиться відповідне коригування валового доходу (прибутку). Так, якщо вартість матеріалів списується на виробництво за цінами, що перевищують ціни їх придбання, то на суму перевищення необхідно збільшити валовий дохід (прибуток).

Далі перевіряється правильність розподілу транспортно-заготівельних витрат. Для цього використовуються документи первинного обліку, які підтверджують, що саме такі ТЗВ мали місце в даному місяці на підприємстві. Розподіл ТЗВ провадиться пропорційно вартості списаних на виробництво протягом місяця сировини й матеріалів за оптовими цінами та їх залишку на кінець місяця. Таким чином, спочатку необхідно переконатися в достовірності даних, відображених за оборотами по дебету і кредиту матеріальних рахунків, оскільки ці дані є вихідними для обчислення суми ТЗВ, що підлягає списанню на виробництво. Для цього використовуються документи первинного й аналітичного обліку, що підтверджують надходження матеріалів на підприємство та їх відпуск у виробництво, а саме: рахунки з постачальниками, товарно-транспортні накладні, відомості складського обліку, банківські документи та ін. Якщо виявляється зайве списання вартості матеріалів, палива, запчастин на виробництво, провадиться відповідне коригування даних бухгалтерського обліку.

Перевірка правильності нарахування амортизації охоплює декілька питань:

1. Правильність застосування норм амортизаційних відрахувань. При перевірці використовуються картки або книги інвентарного обліку основних фондів і збірник установлених законодавством норм амортизаційних відрахувань.

В інвентарних картках (книгах) вказуються балансова вартість об'єкта, строк введення і період експлуатації, норма амортизації, яку застосовує підприємство, і місячна сума амортизації.

При перевірці необхідно звірити норму, за якою нараховує амортизацію підприємство, з тою, яка встановлена законодавством для даного об'єкта, й упевнитися, чи арифметично правильно визначена місячна сума амортизації. Визначаючи суму амортизації, слід пам'ятати, що вона обчислюється за балансовою вартістю основних фондів і затверджених норм, включаючи й прискорену амортизацію їх активної частини (але не більш ніж у два рази порівняно з установленими нормами), нових прогресивних видів матеріалів, приладів та устаткування, розширення експорту та в інших випадках, установлених Міністерством економіки та Міністерством фінансів України.

Правильність застосування норм амортизаційних відрахувань може перевірятися вибірково або в цілому залежно від розміру підприємства і кількості основних фондів;

2. Своєчасність нарахування амортизації на основні фонди, які щойно прибули на підприємство, і припинення нарахування на основні фонди, що вибули з підприємства.

При перевірці правильності нарахування амортизації слід також пам'ятати, що підприємства, котрі здійснюють свою діяльність на умовах оренди, нараховують амортизацію як за власними, так і за орендованими основними фондами.

Плата за оренду окремих об'єктів основних виробничих фондів відноситься на собівартість у межах норм амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення, при цьому плата за оренду нежитлових приміщень для забезпечення основної виробничої діяльності у склад витрат включається за ставками, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади. У зв'язку з цим з мстою перевірки необхідно з'ясувати, в яких фактично су-vax відносилася на собівартість плата за оренду, і якщо виявиться, що ці суми перевищують установлені норми, необхідно на суму перевищення зменшити собівартість і збільшити оподатковуваний дохід (прибуток).

При перевірці правильності віднесення на собівартість витрат на виплату процентів за кредитами слід пам'ятати, що витрати на виплату процентів за кредити, отримані для поповнення власних оборотних засобів, придбання основних фондів і нематеріальних активів, за всі види прострочених і відстрочених позик, а також за податковий кредит сплачуються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Для того, щоб переконатися, що втрати на оплату процентів за кредитами віднесено на собівартість правильно, необхідно перевірити кредитні угоди, в яких відображено умови надання кредиту, а також банківські документи, що засвідчують, у яких сумах і на які цілі були спрямовані отримані кредити.

Платник податку щоквартально подає розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій (додаток С) разом із податковою декларацією про прибуток до податкового органу за місцезнаходженням такого платника податку.

Датою збільшення валового доходу у разі здійснення товарообмінних (бартерних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку;

або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.