library.if.ua

Фінанси підприємств

7.1. Повноваження і компетенція суб'єктів корпоративного управління фінансами

У своїй діяльності правління відкритого акціонерного товариства керується чинним законодавством України, статутом AT, положенням "Про правління відкритого акціонерного товариства" , іншими внутрішніми нормативними актами та рішеннями, прийнятими загальними зборами акціонерів AT та спостережною радою AT.

Правління обирається загальними зборами акціонерів у відповідній кількості осіб строком на зазначений термін. До складу правління входять: голова, заступники голови, члени правління, головний бухгалтер за посадою, секретар.

Рішенням голови правління члени правління можуть бути закріплені за різними напрямами діяльності (фінанси, планування, реклама, збут тощо).

Для заміщення членів правління, які вибули до закінчення строку їхніх повноважень, тимчасово відсутні або не мають можливості виконувати свої обов'язки з інших причин, загальні збори акціонерів обирають на строк повноважень правління з трьох кандидатів у члени правління. Кандидат на час фактичного виконання обов'язків члена правління користується всіма його правами.

Кандидат, що заміщує члена правління, який вибув, виконує його обов'язки до закінчення строку, на який був обраний член правління, якого він заміщує, але не більше строку, на який обраний сам кандидат.

Вакансії в правлінні AT заповнюються з числа обраних раніше кандидатів рішенням спостережної ради більшістю голосів і діють до затвердження загальними зборами.

Будь-який член правління може бути звільнений з посади загальними зборами у разі його некомпетентності, зловживання посадовим становищем, розголошення комерційної таємниці або у разі вчинення інших дій чи бездіяльності, що завдає шкоди інтересам AT в цілому або окремим акціонерам.

Питання про звільнення члена правління з посади розглядається загальними зборами акціонерів за поданням спостережної ради AT. Рішення про звільнення члена правління приймається більшістю голосів на загальних зборах акціонерів. До повноважень правління AT, зокрема, належать: затвердження поточних планів діяльності AT та заходів, необхідних для вирішення його завдань; затвердження щорічного кошторису, штатного розпису та посадових окладів співробітників AT, крім членів правління, встановлення показників, розмірів та строків їх преміювання;

затвердження договірних цін на продукцію та тарифів на послуги;

прийняття рішень про отримання довгострокових кредитів; визначення розміру, джерел утворення та порядок використання фондів AT;

утворення підрозділів, необхідних для виконання цілей та завдань AT;

розпорядження всім майном AT, включаючи грошові кошти (з урахуванням обмежень, встановлених статутом); затвердження внутрішніх нормативних актів, що визначають відносини між підрозділами AT; прийняття на роботу та звільнення з роботи співробітників AT, застосування до них заходів заохочення та накладення стягнення;

прийняття рішень про відрядження, включаючи закордонні ділові поїздки;

організація ведення бухгалтерського обліку та звітності AT; прийняття рішення про дату скликання та порядок денний загальних зборів AT;

подання на затвердження загальними зборами акціонерів річного звіту та балансу AT;

прийняття рішень з інших питань, пов'язаних з поточною діяльністю AT. Голова правління:

забезпечує виконання рішень загальних зборів акціонерів та спостережної ради AT;

розпоряджається майном AT в межах, встановлених чинним законодавством та статутом AT; без довіреності діє від імені AT, представляє його в усіх установах, на підприємствах та в організаціях в Україні і за кордоном;

здійснює різні угоди та інші юридичні акти, видає доручення, відкриває в банках поточний та інші рахунки; виконує інші функції, що випливають зі статуту AT.

Члени правління виконують свої обов'язки на підставі чинного законодавства, статуту AT, Положення "Про правління відкритого акціонерного товариства", а також рішень загальних зборів акціонерів AT і спостережної ради AT та їх інструкцій.

Члени правління несуть персональну відповідальність за виконання рішень загальних зборів акціонерів AT, якщо вони не суперечать чинному законодавству та статуту AT.

Головний бухгалтер несе персональну відповідальність за правильність та законність вирішення фінансових питань AT.

Основний обов'язок директора корпорації в розвинутих країнах (зокрема у США) - представляти в рамках закону інтереси акціонерів у тому, що стосується бізнесу та справ корпорацій. Це не означає безпосереднє керівництво повсякденною діяльністю компанії, але передбачає відповідальність за контроль та нагляд.

Директор корпорації не відповідає безпосередньо перед такими групами, як працівники, клієнти чи громадськість, з якими взаємодіє корпорація, проте директор повинен приділяти увагу соціальним нормам та бажанням громадськості. Це потребує розгляду результатів діяльності корпорації і політики цих груп з даних питань для того, щоб краще виконувати обов'язки в інтересах корпорації для блага акціонерів.

Директори корпорацій не мають особливих обов'язків перед кредиторами корпорації, крім виконання обов'язків нагляду за відповідністю зобов'язань корпорації за контрактами і юридичним обов'язком перед кредиторами, за винятком випадків неплатоспроможності корпорації або близькій до неплатоспроможності. В такому випадку директор повинен діяти таким чином, щоб не обмежувати права кредиторів.

Рада директорів зарубіжної корпорації відповідає за ефективний контроль за управлінцями для забезпечення захисту інтересів акціонерів, що включає:

захист майна корпорації та технологій; захист управлінців та працівників, а також репутації корпорації.

Рада директорів повинна регулярно оцінювати стратегію компанії та плани управлінців з реалізації інтересів акціонерів шляхом приросту цінностей акціонерів. Ці дії включають: інвестиційні рішення, придбання, відчуження, злиття, великі витрати, фінансові програми, зміни у структурі капіталу, політику визначення дивідендів, зміни та доповнення до статуту, скликання спеціальних зборів акціонерів. У найгіршому випадку вони можуть рекомендувати ліквідацію корпорації.

До обов'язків ради директорів належить обрання здібного директора, оцінка результатів його діяльності та забезпечення його правонаступника для заміни генерального директора у відповідні строки. Рада директорів обирає інших керівників корпорації та контролює результати їхньої роботи, встановлює відповідну оплату праці генеральному директору та іншим керівникам корпорації, забезпечує ефективну співпрацю між радою директорів, генеральним директором та іншими керівниками і виконавчими особами корпорації.

У світовій практиці рада директорів здійснює нагляд за ефективністю представлення інформації акціонерам та стежить за ринком, на якому обертаються цінні папери корпорації, а також за стосунками між менеджерами та радою директорів. Вона прямо чи за допомогою аудиторської комісії ради директорів рекомендує для обрання і стежить за діяльністю незалежного стороннього аудитора корпорації. Рада директорів може створювати комітети для допомоги у виконанні його функцій.

Рада директорів чи комітети можуть при необхідності залучати професійних консультантів для допомоги у питаннях, що потребують спеціальної експертизи.

Рада директорів слідкує за відповідністю діяльності управлінців законодавству, статуту корпорації та іншим внутрішнім документам, забезпечує реалізацію управлінцями чітких і всесторонніх дій; за діяльністю корпорації з дотримання стандартів якості продукції та послуг для забезпечення захисту прав клієнтів та повної відповідності всім законам та положенням. Варто зауважити, що рада директорів несе відповідальність за контроль над фінансовим управлінням корпорацією для забезпечення отримання повної та достовірної фінансової інформації акціонерами, потенційними інвесторами, державними органами, постачальниками, клієнтами, банками та іншими особами, які мають відношення до корпорації. Рада директорів виконує цей обов'язок, забезпечуючи створення та посилення фінансової політики і процедур компанії, дотримання управлінцями та працівниками цієї політики і правил, створених для забезпечення чіткості у фінансовій звітності.

Рада директорів стежить за власною діяльністю та діяльністю своїх членів для забезпечення об'єктивності і ефективності та для запобігання конфліктів, а також висуває кандидатури для заміни директорів, строки діяльності яких минули або були припинені.

Повернемося до практики корпоративного управління в Україні. Суб'єктами корпоративного управління є акціонери, які мають право:

брати участь у загальних зборах акціонерів;

вносити зміни у статут компанії;

обирати, звільняти членів спостережної ради;

обирати, звільняти членів правління;

обирати, звільняти членів ревізійної комісії;

затверджувати річний та інші звіти компанії;

затверджувати придбання компанією своїх акцій;

затверджувати умови оплати праці працівників компанії;

затверджувати контракти, вартість яких перевищує певну

суму;

затверджувати ліквідацію компанії, продаж компанії або

продаж значної частини активів, що може змінити характер бізнесу. Мета загальних зборів з точки зору акціонерів:

голосувати по кандидатурах членів спостережної ради та

з інших важливих питань;

робити власні висновки щодо якості роботи керівництва;

висловлювати зауваження з важливих питань, звертатися

за додатковою інформацією протягом часу, відведеного

на запитання і відповіді щодо:

а) питань корпоративного управління;

б) важливих стратегічних рішень;

в) питань політики компанії;

г) питань фінансових результатів діяльності;

ґ) офіційно пропонувати план дій для керівництва. Одним з важливих питань корпоративного управління фінансами є купівля власних акцій корпорацією. Отримання згоди акціонерів під час придбання корпорацією акцій необхідне для того, щоб не дозволити директорам та управлінцям платити вартість вище ринкової, щоб позбавитися "зайвого" акціонера, який не згідний з рішенням управлінця чи директора, або з мстою отримання прибутку від власних акцій, або для посилення об'єднаного контролю директорів та управлінців.

Згода акціонерів забезпечує повну ознайомленість акціонерів про заплановану угоду. Якщо вважається необхідним викуповувати акції у працівників, директорів та управлінців, які пішли з корпорації, наприклад, на пенсії, то необхідно отримати згоду акціонерів за спеціальним планом для досягнення цієї мети, включаючи формулу чи метод встановлення ціни викуповуваних акцій у кожному конкретному випадку.

Привілейовані акції відрізняються від простих акцій перевагою при виплаті дивідендів чи при отриманні майна компанії під час ліквідації. Дивіденди за привілейованими акціями встановлено у формі фіксованої суми на кожну акцію. У Сполучених Штатах Америки привілейовані акції не означають, що дивіденди за ними повинні бути сплачені так само, як борги. Рада директорів може прийняти рішення їх не сплачувати.

Привілейовані акції передбачають виплату кумулятивних, некумулятивних чи частково кумулятивних дивідендів. Якщо кумулятивні дивіденди не були сплачені за якийсь період, то їх виплата повинна бути перенесена у наступний період, і ці дивіденди повністю виплачуються разом з дивідендами поточного періоду за привілейованими акціями до оголошення і виплати будь-яких дивідендів за звичайними акціями. Некумулятивні дивіденди, не виплачені за будь-який період, не виплачуються і в інших періодах. Частково кумулятивні дивіденди можуть бути, наприклад, "кумулятивні в міру надходження", тобто привілейовані акції мають пріоритет при виплаті компанією наступних доходів, якщо до цього їх не виплатили як дивіденди за привілейованими акціями. Невиплачені кумулятивні дивіденди не є заборгованістю компанії, але мають пріоритет при наступних виплатах.

Оскільки члени ради директорів обираються власниками простих (звичайних) акцій, вони можуть відкладати виплату дивідендів за привілейованими акціями на невизначений термін, якщо бажають виплатити попередні дивіденди за простими акціями 3 цієї ж причини, звичайно, за умови існування привілейованих акцій, важливо забезпечити право власників привілейованих акцій на вибори певної кількості директорів, якщо дивіденди за привілейованими акціями не були виплачені за певний період. Різні пропозиції, які визначають права власників привілейованих акцій, як правило, вказуються в статуті компанії. Вони являють собою згоду між корпорацією і власниками привілейованих акцій та власниками інших типів цінних паперів корпорацій.

Отримання дивідендів не є питанням корпоративних прав акціонерів, за винятком тих випадків, коли привілейовані акції були випущені частково для забезпечення установленого розміру дивідендів. Як правило, в західних країнах дивіденди оголошуються радою директорів після прийняття рішення, право на яке має виключно рада директорів, а саме про те, коли дивіденди будуть виплачуватись і який їхній розмір. У новоствореному чи приватизованому підприємстві в Україні дуже важко передбачити можливість відстрочки виплати дивідендів доти, доки корпорація не вела протягом певного часу (можливо, трьох років) ефективної та прибуткової діяльності, однак це положення є предметом тільки корпоративного управління і не є нормою закону.

Правління кожної корпорації відповідає за найкращий розподіл грошових коштів, чи то програма капіталовкладення, придбання (в т.ч. - повторне) акцій, оплата праці або виплата робітникам премій, чи інші операції, чи виплата дивідендів акціонерам згідно з довгостроковим плануванням та стратегічним напрямом діяльності корпорації. Якщо в окремих корпораціях висока ділова активність та стійка економічна ситуація, то виплата значних дивідендів може бути предметом очікувань акціонерів і вважається, що директори визнають цю дійсність, в інших випадках висока ціна акцій буде найкращим аргументом для обмеження розміру дивідендів або їх невиплати.

Тендерні пропозиції - це відкрита пропозиція акціонерам продати свої акції покупцю за певною ціною. Як правило, ця ціна більш висока, ніж ринкова.

Оскільки тендерні пропозиції з'явились та діють на Заході, зокрема у США, то їхній успіх значною мірою залежав від пропозиції більш високої премії понад ринкову ціну, впливу інвестиційних фондів, що підтримували запропоновану ціну, і операцій, що активно проводились на ринках з акціями. Якщо пропозиція про придбання всіх акцій успішна, то завжди залишається кілька акціонерів, які не виставили свої акції. Якщо пропозиція зроблена тільки на частину акцій корпорації, зацікавленість меншості завжди залишається, навіть якщо пропозиція була успішною. В будь-якому випадку зацікавленість меншості залишається в корпорації, тому що покупець, який не придбав 100% акцій, можливо, побажає ліквідувати меншість акціонерів, що залишилися. Це може бути зроблено покупцем, що пропонує угоду про злиття з метою появи 100% дочірньої компанії покупця, де меншість акціонерів отримує гроші або цінні папери новосформованої компанії.