Фінансовий менеджмент (2005)

Процес управління фінансами базується на використанні механізмів фінансового менеджменту, складовою яких є правове і нормативне забезпечення управлінських рішень. Через розробку системи законів та інших нормативних актів держава проводить відповідну фінансову політику і здійснює регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств економічними методами.

Правові основи фінансів окремих суб'єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює у концентрованому вигляді правовий простір, в якому здійснюється розвиток підприємництва в нашій країні. Конституцією України регламентується право громадян на здійснення будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненої законом. Водночас держава забезпечує розвиток конкуренції в підприємницькій діяльності, здійснює антимонопольне, кредитне, бюджетне та податкове регулювання, захищає права споживачів, контролює якість і безпеку продукції і всіх видів послуг та робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Конституція України формує правовий простір для розвитку вільного підприємництва в країні й водночас створює передумови для використання фінансового менеджменту як системи управління фінансами суб'єктів господарювання в економіці ринкового типу.

Правовим забезпеченням фінансового менеджменту є чинні закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, накази та положення міністерств та відомств, установчі договори та статути підприємств.

У систематизованому вигляді чинне правове забезпечення фінансового менеджменту вітчизняних підприємств представлено в табл. 2.1.

В ній для кожного з основних напрямків державного регулювання фінансової діяльності підприємств, виділених відомим вітчизняним економістом І.А. Бланком, наведено основні законодавчі акти, які мають юридичну силу на момент написання навчального посібника.

Проаналізуємо зміст окремих законодавчих актів більш детально.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Згаданий вище кодекс має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Правові засади фінансово-господарської діяльності підприємств, створених у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою і повною відповідальністю регламентує Закон У країни "Про господарські товариства" від 10.09.91. Цей закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права та обов'язки учасників і засновників.

З метою залучення зовнішніх фінансових ресурсів господарські товариства можуть випускати корпоративні або боргові цінні папери. Умови такої емісії в загальному вигляді регламентуються Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.91.

Крім того, підприємства можуть здійснювати фінансові операції різного роду з цінними паперами, керуючись положенням Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.97.

Фінансово-майнові відносини підприємств регламентуються нормами цивільного права, зафіксованими у Цивільному кодексі України і Законі України "Про власність". Цей закон визначає об'єктів і суб'єктів права власності, порядок використання власником майна для здійснення підприємницької діяльності, а також визначає право приватної, колективної, державної та інтелектуальної власності.

Фінансові відносини підприємства зі своїми працівниками щодо оплати праці регламентуються Законом України "Про оплату праці". Закон визначає економічні, правові й організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємством на підставі трудового договору.

Державне регулювання фінансових аспектів зовнішньоекономічної діяльності підприємств здійснюється відповідно до правових норм, закріплених у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91. Цей закон вводить основні терміни і положення, визначає суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні, встановлює форми зовнішньоекономічних угод і договорів. У розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до умов і цін світового ринку. Особливості та сфера застосування Державного регулювання цін регламентуються Законом України "Про ціни і ціноутворення". Порядок використання іноземної валюти визначається валютним законодавством України.

На підставі Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97, підприємства мають певне коло юридичних обов'язків. Зокрема, вони зобов'язані:

вести бухгалтерський і податковий облік;

складати звітність про фінансово-господарську діяльність;

сплачувати належні суми податків та обов'язкових платежів у встановлені законодавством терміни;

допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для отримання прибутку, а також для перевірок щодо питань обчислення та сплати податків.

Порядок складання бухгалтерської звітності та подання статистичної звітності визначається Законом України "Про державну статистику" (в новій редакції від 13.07.2000) та відповідними П(С)БО. Аудиторська перевірка звітності підприємств регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 зі змінами 1997 р. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності підприємств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Фінансова політика держави у сфері оподаткування конкретизується у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств мають Бюджетний кодекс України, Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про плату за землю", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", декрети Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", "Про місцеві податки та збори" з наступними змінами та доповненнями та ін. Кожний з перелічених законодавчих актів конкретизує певні аспекти державної податкової політики. Так, сплата підприємством таких обов'язкових податків, як податок на прибуток та податок на додану вартість, регламентується окремими законодавчими актами. Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" визначають платників податку, об'єкти оподаткування, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

В цілому, характеризуючи податкове законодавство в Україні, слід відзначити його недосконалість і нестабільність, значний податковий тиск на підприємців і, у зв'язку з цим, неможливість формування власних фінансових ресурсів підприємств, достатніх для розширеного відтворення їх виробничих фондів. У ситуації, яка склалась сьогодні, навіть маючи високий рівень доступу до інформації, дуже важко прослідкувати за всіма змінами у податковому законодавстві і відреагувати на них належним чином.

Взагалі сучасна податкова система містить багато протиріч, є громіздкою і непрозорою, що у свою чергу ускладнює ведення податкового обліку і певною мірою провокує поглиблення "тінізації" національної економіки. У результаті високого податкового тиску вимиваються власні оборотні кошти, погіршується фінансовий стан підприємств, збільшується обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості, що може призвести до їх банкрутства, якщо не вжити антикризових заходів. Ці заходи, а також дії підприємства за неможливості відновлення фінансової стабільності регламентуються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прийнятим у грудні 1999 р.

Таким чином, реформування податкової системи є однією з нагальних проблем удосконалення правової бази фінансового менеджменту. Особливо актуальним для України є прийняття нового податкового кодексу, який би виправив суттєві недоліки чинного податкового законодавства, зменшив податковий тиск на суб'єктів підприємництва, врегулював кількість податків та спростив порядок їх справляння. Можливі критерії удосконалення податкової системи та формування ефективної податкової політики в Україні наведено на рис. 2.1.

Водночас, з метою підвищення дієвості податкового механізму необхідно більшою мірою задіяти стимулюючу функцію податків через систему таких пільг, як зміна об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, диференціація податкових ставок, запровадження спеціального податкового режиму тощо. У цьому випадку будуть створені правові передумови для проведення на підприємствах ефективної податкової політики, спрямованої на збільшення фінансових ресурсів суб'єктів господарювання.

Низку ефективних заходів, спрямованих на реформування податкового законодавства, вже здійснено. Так, 8 червня 1998 р. прийнято Указ Президента України "Про фіксований сільськогосподарський податок", а 3 липня 1998 р. — Указ Президента України ""Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва". Відповідно до цих нормативних актів сільськогосподарські та малі підприємства можуть сплачувати один податок, який замінює цілу низку податків, що діють сьогодні. Прийняті законодавчі акти можна розглядати як перший крок до зниження податкового тиску та спрощення порядку справляння податків. Поряд із подальшим реформуванням податкового законодавства необхідно вдосконалити взаємовідносини між суб'єктами підприємництва та органами контролю (податковими службами, митними органами, органами контрольно-ревізійної служби та ін.), а також взаємовідносини між суб'єктами підприємництва та виконавчими органами місцевого самоврядування.

Ці питання слід вирішувати на законодавчому рівні, і перш за все впорядкувати контрольно-ревізійні функції органів контролю, включаючи:

визначення граничного переліку цих функцій;

встановлення строків, періодичності та послідовності контрольних перевірок;

розроблення лінійного механізму відповідальності органів контролю та посадових осіб за допущені під час перевірок порушення;

забезпечення підприємств нормативними документами, що регламентують діяльність відповідних органів контролю.

Важливим кроком у вирішенні проблеми взаємовідносин підприємців з органами контролю стало прийняття Указу Президента України. "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (від 23.07.98). Цим законодавчим актом створені правові засади для захисту підприємців від некоординованих та незаконних дій органів контролю, набагато зменшена кількість перевірок підприємницьких структур, лібералізована діяльність суб'єктів підприємництва, що в цілому сприяє зростанню підприємницької активності та творчої ініціативи фінансових менеджерів.

Значним кроком в удосконаленні правового забезпечення фінансового менеджменту є проведена систематизації законодавства про підприємництво в Господарському кодексі України.

У цілому, характеризуючи внесені у 2004 р. зміни в чинне законодавство у сфері регулювання управління підприємницької діяльності в Україні, необхідно відзначити його значну стабілізацію, що сприятиме активізації ролі фінансових менеджерів в управлінні фінансовими процесами на підприємствах.

Отже, реформування національного законодавства безпосередньо пов'язане з вирішенням проблем організації фінансової діяльності підприємств, забезпеченням їх стійкості шляхом створення передумов для ефективного застосування концепцій фінансового менеджменту при управлінні фінансовими процесами.

Одним із головних напрямків подальшого удосконалення законодавчої бази фінансового менеджменту є приведення Ті у відповідність до швидкозмінюваних вимог ринкової економіки, ліквідація неоднозначності та суперечливості в деяких законодавчих актах, забезпечення ясності та простоти їх розуміння.

Можна погодитися з думкою багатьох науковців, які вважають за необхідне систематизувати законодавство України про підприємництво у вигляді Зводу законів про підприємництво і включити до нього норми Концепції державної політики розвитку підприємництва, норми законодавства України про місцеве самоврядування, норми Цивільного кодексу України та Законів України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інших законодавчих актів, що регулюють діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, державних органів і органів місцевого самоврядування у цій сфері.

Процес систематизації законодавства про підприємництво має здійснюватись на основі глибокого пізнання соціально-економічної сутності та закономірностей розвитку підприємництва, а також на засадах єдиного розуміння стратегії державної політики розвитку підприємництва в Україні й ринкового реформування господарського механізму. Саме такий підхід до формування законодавчої бази підприємницької діяльності сприятиме підвищенню ролі фінансових менеджерів в управлінні фінансовими процесами суб'єктів господарювання.