Фінансовий менеджмент (2005)

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. їх використання в обороті підприємства зумовлене, з одного боку, об'єктивною необхідністю, а саме: невідповідністю у часі між надходженнями коштів та витратами, сезонністю виробництва, впровадженням інвестиційних проектів, які потребують значних обсягів вкладень на декілька років. З другого боку, за допомогою позикових коштів забезпечується розширення виробничо-господарської діяльності, оновлення технічної бази, використання ефекту фінансового лівериджу і та ін.

Позиковий капітал формує зобов'язання підприємства.

Згідно з МСБО, зобов'язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

На рис. 7.7 наведений склад зобов'язань та характеристика їх елементів.

Серед зобов'язань основне місце займає позиковий капітал, тобто фінансові зобов'язання. Він включає:

довгостроковий позиковий капітал — довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти;

короткостроковий позиковий капітал — короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткострокові зобов'язання.

Довгострокові кредити банків, як правило, пов'язані з придбанням устаткування або виконанням інвестиційних проектів.

Основною рисою довгострокових кредитів є великі ризики, більш складні умови обслуговування та виконання у вигляді забезпечення. Наприклад, проектні кредити (кредити під виконання інвестиційних проектів) видаються банками на основі глибокого аналізу, бізнес-планів інвестиційних проектів та під надійне забезпечення. Це найбільш ризикові кредити. Іпотечні кредити видаються під заставу нерухомості та земельних ділянок. Іпотека є найбільш надійним видом застави.

Позикові кошти розрізняються за багатьма характеристиками. Класифікація за різними ознаками наведена на рис. 7.7.

Довгострокові кредити банків відображаються у балансі за теперішньою вартістю. При цьому для розрахунків використовується формула теперішньої вартості ануїтету:

(7.1)

де PVa — теперішня вартість довгострокового кредиту; А — щорічні виплати за кредитом; R — ставка дисконту.

Залишок непогашеного кредиту на кінець року — це є теперішня вартість довгострокової заборгованості» яка відображається в балансі. Деякі невідповідності зумовлені округленням результатів розрахунків.

Довгострокові фінансові зобов'язання включають заборгованість підприємства за випущеними довгостроковими облігаційними позиками. Випуск облігацій може здійснюватись за номінальною вартістю і за вартістю з дисконтом. У зв'язку з цим такі випуски по-різному відображаються у балансі підприємства.

Якщо довгострокові облігації викуплені зі знижкою (дисконтом), є два варіанти відображення зобов'язань у балансі. В першому варіанті балансова вартість облігацій визначається як різниця між номінальною вартістю та сумою неамортизованої знижки. У другому варіанті балансова вартість облігацій визначається дисконтуванням вартості фінансового зобов'язання за облігаціями.

Розглянемо на прикладі застосування цих двох методів.

Приклад

На 1 січня 2001 року підприємство здійснило випуск 10^відсоткових облігацій номінальною вартістю 2000 тис. грн. і продало згідно з ринковою ставкою 12% річних. Строк погашення облігацій через 3 роки.

У балансі підприємства балансова вартість облігаційної по зики на кінець 2001 року визначається як дисконтована вартість зобов'язань за формулою

(7.2)

де Н — номінальна вартість облігаційної позики, яка підлягає сплаті через 3 роки;

А — щорічні платежі за облігаціями згідно з їх дохідністю;

R — дисконт, 12%.

Таким чином, теперішня вартість облігаційної позики становить 1904 тис. грн. Вона і буде відображена в балансі на кінець року.

Незамортизована знижка становить: 2000 - 1904 = 96 тис. грн.

За рівномірної амортизації щорічна амортизація дисконту становитиме 96 : 3 = 32 тис. грн.

Щорічні витрати на відсотки включають 200 тис. грн. доходу за облігаціями і 32 тис. грн. амортизації дисконту.

Балансова вартість облігацій дорівнює балансовій вартості облігацій на кінець минулого-періоду плюс сума амортизації знижки.

В нашому прикладі 1904 + 32 = 1936 тис. грн. і т. д.

До складу довгострокових зобов'язань підприємства відносять також зобов'язання за фінансовою орендою (лізингом). Лізинг можна розглядати як складну торговельно-фінансово-кредитну операцію, яка виступає формою оренди машин і обладнання, способом фінансування інвестицій і кредитування підприємств, а також способом активізації збутової діяльності. Лізинг можна трактувати як кредит, що надається в товарній формі.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого майно, що замортизувалося не менше ніж на 60 %, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Переваги фінансового лізингу як форми кредитування визначаються тим, що він дає змогу лізингоодержувачу користуватися майном, не відволікаючи значних сум з обороту, відносити лізингові платежі на собівартість продукції, знижувати прибуток, що оподатковується. Крім того, у підприємств розширюються можливості технічного переоснащення виробництва, особливо в умовах, коли отримати довгострокову позику надзвичайно складно.

Сума плати за лізинг покриває повні витрати лізингодавця та забезпечує йому прибуток у формі комісійних. Вона може включати відшкодування вартості об'єкта лізингу, відсотки за кредит, комісійні лізингодавцю та інші платежі, якщо вони були передбачені угодою.

Актуальним є питання про розмежування понять фінансової оренди і фінансового лізингу. Об'єктом лізингу може бути тільки власне майно лізингодавця, яке було придбане ним саме з метою надання іншим особам у лізинг. Лізинг суттєво відрізняється від оренди. Так, лізингоотримувач виконує обов'язки покупця, пов'язані з правом власності — страхування майна, ремонт, технічне обслуговування, хоча власником майна залишається лізингодавець.

Враховуючи те, що існує певна невідповідність між основними положеннями Закону України "Про лізинг" і Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", розроблено новий законопроект "Про внесення змін в Закон України "Про лізинг".

У практичній діяльності при нарахуванні податків необхідно використовувати податкову трактовку оренди, а при відображенні лізингових (орендних) операцій в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності необхідно дотримуватись вимог ПБО № 14 "Оренда".

Фінансова оренда — це оренда, яка передбачає передачу орендатору всіх ризиків і вигід, пов'язаних з правом володіння і користування активом. Оренда є фінансовою за наявності хоча б однієї з перерахованих ознак:

орендатор отримує право власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

орендатор має можливість і намір купити об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справжню вартість на дату придбання;

строк оренди складає більшу частину строку корисного використання об'єкту оренди;

теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди.

У разі фінансової оренди орендований актив відображається у балансі орендаря як актив та зобов'язання за справедливою вартістю орендованого майна на початку строку оренди, або за теперішньою вартістю загальної суми мінімальних орендних платежів, якщо вона менша за його справедливу вартість.

Класичним прикладом фінансової оренди є операція, згідно з якою орендодавець купує об'єкт оренди на замовлення орендаря і передає йому цей об'єкт за ціною придбання. В цьому випадку вартість придбання об'єкта оренди не враховується у складі валових витрат орендодавця і він не має право на податковий кредит з ПДВ при купівлі об'єкта оренди. У свою чергу, орендодавець не нараховує ПДВ при передачі об'єкта в оренду, при отриманні лізингових платежів і при передачі об'єкта оренди у власність орендаря. До складу валового доходу орендодавця включається тільки сума отриманої винагороди (відсотки). Ця сама сума входить до складу валових витрат орендаря.

Приклад

Підприємство А придбало обладнання вартістю 200 тис. грн, у тому числі ПДВ 33,3 тис. грн. і передало його у фінансову оренду підприємству Б за цією ж вартістю. Строк оренди становить 3 роки і відповідає строку корисного використання обладнання. Нарахування амортизації здійснюється прямим методом. Ліквідаційна вартість становить 8 тис. грн. Винагорода орендодавцю встановлена на рівні 16%. Орендні платежі, які враховують плату за обладнання і винагороду орендодавцю, сплачуються рівними платежами (ануїтет) в кінці кожного року. Визначити суму фінансових витрат орендаря і суму фінансових доходів орендодавця та їх розподіл між звітними періодами.

Визначається сума щорічних платежів за фінансовою орендою (ануїтет):

Дисконтний множник ануїтету 2,246 визначається за допомогою фінансових таблиць, виходячи з кількості періодів (платежів) — 3 та ставки відсотку — 16%.

Сума платежів за весь строк оренди становить:

89 047-3 = 267 141грн.

У цій сумі вартість обладнання становить — 200 тис. грн., а плата за оренду — 67,141 тис. грн.

Сума відсотку за кожен рік визначається як добуток залишку зобов'язань на попередню дату і ставки відсотку:

200 000 x 0,16 = 32 000 грн.

Плата за обладнання складає різницю між сумою платежу і сумою відсотків:

89 047 - 32 000 = 57 047 грн.

Залишок зобов'язань на кінець періоду визначається з розрахунку:

200 000 - 57 047 = 142 953 грн.

Обсяг відсотків на 31 грудня 2003 року визначається з урахуванням залишку заборгованості як різниця:

89 047 - 76 778 - 12 269 грн.

Серед короткострокових джерел фінансування діяльності підприємства найбільшу частку займає комерційний кредит. Інструментом комерційного кредиту є вексель, який визначає фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора. Особливістю комерційного кредиту є те, що його суб'єктами виступають підприємства, він надається в товарній формі, середня вартість комерційного кредиту нижча за середню вартість банківського кредиту. Окрім того, до переваг комерційного кредиту відносять оперативність надання, технічну нескладність оформлення угоди, можливість маневрувати оборотним капіталом. Разом із тим, необхідно враховувати, що комерційний кредит має обмежені можливості у часі та розмірах. Для кредитора він може бути надмірно ризиковим. Негативний вплив на нього можуть справляти банки через надто високі облікові ставки при обліку векселів. До основних видів ризиків, які виникають при комерційному кредитуванні відносяться: зміна цін товарів, недотримання строків оплати поставок, банкрутство покупця, можливе подорожчання кредиту.

У комерційній діяльності кожне підприємство отримує відстрочки платежів від постачальників та надає відстрочки своїм клієнтам. Завдання фінансового менеджменту — знайти оптимальне співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. За цих умов кредиторська заборгованість може стати джерелом фінансових ресурсів для підприємства.

Механізм комерційного кредитування, або, як його ще називають, спонтанного фінансування, детально розглянуто в розділі 6.

Застосування політики знижок при достроковій оплаті поставок має приносити економічні вигоди постачальнику, тобто обсяг додаткового отриманого прибутку від надання знижок має перекривати втрати від знижок. Методику обґрунтування можливостей збільшення прибутку внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок надання знижок розглянемо на конкретному прикладі.

Приклад

Підприємство у середньому за рік реалізує продукції в кредит на 3 млн. грн. Середній строк погашення дебіторської заборгованості покупців становить 2 місяці. Рентабельність продукції становить 25 %. Керівництво прийняло рішення ввести знижки з ціни за умови прискорення розрахунків на умовах 2/10. Прогнозується, що 25% клієнтів скористуються знижкою, що дасть можливість довести строк оборотності дебіторської заборгованості до 1,5 місяця.

Обґрунтуємо вигідність надання знижки.

1. Середній залишок дебіторської заборгованості:

а) до надання знижок становить:

ОРк / ОДз = 3000 / 12:2 = 500 тис. грн..

де ОРк — обсяг реалізації продукції;

Одз — оборотність дебіторської заборгованості.

б) після введення знижок:

375 тис. грн.

Зменшення заборгованості дебіторів: 500 - 375 = 125 тис. грн.

Приріст прибутку на додатково вивільнені кошти: 125 • 0,25 = 31,25 тис. грн.

Втрати від надання знижки з ціни: 3000 • 0,25 • 0,02 = 15 тис. грн.

Чистий дохід від впровадження політики знижок: 31,25 - 15 = 16,25 тис. грн.

Таким чином, спонтанне фінансування можна розглядати як спосіб кредитування діяльності підприємства, що ґрунтується на використанні системи знижок. При цьому таке кредитування не потребує забезпечення, має відносно довгий строк для пільгових розрахунків.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги визначається за формулою

КЗ = (ВТ-З) – (ВТп-З), (7.3)

де КЗ — загальна сума заборгованості постачальникам; ВТ — вартість товарів згідно з рахунком-фактурою, грн.; З — надана знижка, грн.; ВТП — вартість товарів, які повернули.

Приклад

2 березня підприємство придбало партію товарів на суму 25 000 грн. на умовах 2/10, net ЗО франко-станція призначення. Транспортні витрати постачальника склали 250 грн.

10 березня постачальнику повернули неякісний товар на суму 2000 грн., all березня оплатили рахунок за поставку.

КЗ = (25 000 - 500) - (2000 - 40) = 22 540 грн.

За умовами поставки транспортні витрати постачальника не входять до суми заборгованості.

Заборгованість підприємства за виданими векселями відображається за номінальною вартістю відсоткових векселів або у випадку безвідсоткових векселів — за номінальною вартістю з урахуванням нарахованих відсотків.