Фінансовий менеджмент (2005)

Інтеграція України у світове співтовариство зумовила розробку та прийняття законодавчих актів та реформування системи бухгалтерського обліку і приведення "її до міжнародних стандартів. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 11.05.2000 № 1707-ІЇЇ сформовано законодавчу базу для фінансової звітності, яка відповідає Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (МСБО), тобто тій мові, яка зрозуміла зарубіжним партнерам.

МСВО — це зібрання норм, правил, рекомендацій, якими слід користуватися при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності тим суб'єктам, хто хоче, щоб показники їхньої звітності могли бути співставимими з показниками звітності інших підприємств. Уніфікація обліку і звітності — значне інтернаціональне досягнення.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (ПБО) 1, яке так і називається "Загальні вимоги до фінансової звітності". Цим Положенням визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Інформація, що відображає фінансовий стан, результати діяльності й грошові потоки підприємства, може бути приведена або у фінансових звітах, або у примітках до них. До форм фінансової звітності відносять:

Форма 1 "Баланс".

Форма 2 "Звіт про фінансові результати".

Форма 3 "Звіт про рух грошових коштів".

Форма 4 "Звіт про власний капітал".

Примітки до звітів.

Зміст та призначення форм фінансової звітності наведено у табл. 10.1.

Виходячи зі змісту форм фінансової звітності, інформація, яку вони містять, необхідна для обґрунтування рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі у капіталі підприємства, оцінки якості управління, кредитоспроможності, забезпеченості зобов'язань, визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу, інших рішень.

Згідно з ПБО 1 метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Основні вимоги до фінансової звітності наведено на рис. 10.3.

У процесі переходу до нової системи обліку та фінансової звітності підприємство отримує певні переваги та можливості, що пов'язані з новою якістю облікової інформації, вона більш достовірна і придатна для фінансового аналізу, підвищуються можливості співпраці з фінансового-кредитними установами та зарубіжними партнерами, підвищується якість управлінської діяльності. Але щоб повною мірою були реалізовані вказані переваги, необхідно додержуватись певних принципів формування фінансової звітності, які відображені на рис. 10.4.

Автономність підприємства означає, що воно розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності. Наприклад, такі операції, як оплата акцій, виплата дивідендів власникам, відображаються у фінансовій звітності, водночас, юридичні стягнення на особисте майно власника або отримання ним доходу з інших джерел не відображаються у звітах підприємства.

Принцип безперервності діяльності передбачає оцінку активів, зобов'язань підприємства в динаміці, виходячи з того, що воно буде функціонувати у майбутньому. Але в умовах ринкової економіки обставини можуть скластися так, що підприємство припиняє свою діяльність внаслідок банкрутства або з інших причин. У цьому випадку фінансова звітність формується за іншими принципами. Наприклад, всі активи незалежно від поділу на необоротні та оборотні оцінюються за ринковою вартістю з метою задоволення вимог кредиторів та власників. Тому і зобов'язання теж стають короткотерміновими.

Принцип періодичності передбачає складання звітності за встановленими періодами, а саме: квартальна звітність, наростаючим підсумком, річна, а для новостворених підприємств — до 15 місяців, для підприємств, що ліквідуються — до дати ліквідації.

Принцип історичної собівартості означає, що активи підприємства оцінюються, як правило, виходячи з витрат на їх придбання або виробництво. Так, підприємство придбало обладнання вартістю ЗО тис. грн. мито і митні збори склали 3 тис. грн., транспортні витрати, монтаж і установка — 2 тис. грн. У балансі вартість активу становитиме ЗО + 3 + 2 = 35 тис. грн.

Нарахування та відповідність доходів і витрат означає, що доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей. Таким чином, для визначення фінансового результату доходи і відповідні витрати зіставляються у конкретному періоді. Наприклад, підприємство створило матеріальні запаси для виробництва продукції на суму 9 тис. грн., виготовило продукції обсягом 300 шт. за ціною 50 грн/шт. із собівартістю ЗО грн/шт. Отримало аванси від споживачів на 10 тис. грн. У першому кварталі відвантажило споживачам 150 шт. виробів і передало дистриб'юторам для реалізації 150 шт.

У фінансовій звітності ці операції відображаються таким чином: дохід від реалізації в сумі 7500 грн. (150 • 50) та собівартість в сумі 4500 грн (150 • 30) будуть показані у звіті про фінансові результати.

Передача посередникам 150 шт. виробів не буде відображена як дохід, бо факт передачі власникам не стався.

Частина отриманих авансів у сумі 2,5 тис. грн. (10-7,5) буде відображена у балансі як зобов'язання, а залишок нереалізованої продукції в сумі 4,5 тис. грн (150 • ЗО) — у складі запасів.

Згідно з принципом повного висвітлення фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Крім того, в діяльності підприємства можуть відбуватися події після дати складання балансу, які впливатимуть на значення тих чи інших статей звітності. Тому згідно з ПБО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" передбачається коригування інформації і додаткове її розкриття у примітках.

Принцип послідовності передбачає постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна її має розкриватись у фінансовій звітності. Реалізація цього принципу забезпечує коректні співставлення показників за різні періоди. Тому підприємство зобов'язане висвітлювати свою облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку окремих статей. Воно також має право змінювати свою облікову політику, керуючись інтересами свого розвитку. Це питання регулюється ПБО 6.

Принцип обачності означає, що методи оцінювання, які застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань і завищенню доходів підприємства. З цією метою передбачається переоцінювати запаси і відображати в балансі за нижчою з оцінок — історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Згідно з принципом превалювання змісту над формою операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиних грошових одиницях.