Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)
7.2. Зміст зовнішньоекономічного договору
Істотні умови (condition) контракту - це умови, без яких він не має юридичної чинності:
1) умови про предмет договору;
2) умови, що названі в законі або інших правових актах як істотні або необхідні для договорів даного виду;
3) усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін потрібно досягти згоди.
Перелік істотних умов (зокрема, умова про предмет договору для договорів міжнародної купівлі-продажу товарів) залежить від того, підпадає договір під сферу дії Віденської конвенції 1980 року чи під дію норм чинного законодавства України. Якщо договір про постачання товарів складений відповідно до чинного законодавства України, то істотними його умовами будуть:
1) умови про предмет договору (умови договору про товар - його
найменування і кількість), як і в договорі купівлі-продажу;
2) умови про період постачання, терміни постачання окремих партій товарів.
Якщо договір складено за нормами Віденської конвенції 1980 року, то
До несуттєвих (warranty) відносять умови контракту, при порушенні яких однією стороною інша сторона не має вправа на розірвання контракту, вона може тільки вимагати виконання зобов'язань і відшкодування збитків. Укладання контракту необхідно починати з указания місця і дати його підписання, найменування сторін, що укладають угоду. Найменування сторін у договорі, країни їх належності повинні бути повними і точними, без скорочень. Неприпустимо використовувати різні скорочення й абревіатури, якщо тільки це не загальновизнані найменування. При ідентифікації сторін, що домовляються, точно вказують фірмові найменування, під якими партнери зареєстровані в торговельному (державному) реєстрі країни належності - їх правове положення (організаційно-правова форма), включаючи номер і тип ліцензії на даний вид діяльності, юридичну і фактичну адреси.
У преамбулі можуть бути зазначені особи, уповноважені на підписання договору. Зазвичай контракт підписує керівник підприємства (фірми), що діє від його імені без доручення, але він може бути підписаний і іншою посадовою особою підприємства (фірми), що має спеціальні повноваження. У цьому випадку необхідна наявність завіреного нотаріусом доручення, що засвідчує повноваження на підписання даного контракту.
За загальними правилами контракт, підписаний особою, що не має повноважень на його підписання, не вступає в юридичну силу. У випадках, коли такий контракт у комерційній практиці починає здійснюватися, він може бути визнаний дійсним арбітражним судом, оскільки початок фактичного виконання контракту свідчить про те, що керівник організації згодом схвалив цю угоду і взяв на себе передбачені контрактом зобов'язання на зазначених у ньому умовах.
Структура і зміст контракту можуть бути різноманітними в залежності від характеру товару та умов угоди. Зазвичай умови контракту розташовуються по мірі їх важливості для даної угоди або виходячи з послідовності дій сторін згідно з договором.
При міжнародній купівлі або продажу товарів {purchase and sale) це - відвантаження вітчизняних товарів за кордон (експорт) чи постачання закордонних товарів в Україну (імпорт). Об'єкт контракту (object of contract) - товари, послуги, результати виробничого, а також наукового та технічного співробітництва, що при реалізації визначаються як форма товару. Об'єктом можуть виступати речі, що належать продавцю (юридичній або фізичній особі) на правах власності, або ті. що не існують на момент укладення угоди.
У тексті зовнішньоторговельного контракту необхідно конкретно зазначити точне і повне найменування і кількість товару, що продається й купується. Найменування товарів, їх перелік та кількість можна вказати в додатках (специфікаціях) до контракту, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною контракту.
Продавець продав, а Покупець купив на умовах франко-склад покупця (Дніпропетровськ, вул. Калініна, 17) («Інкотермс - 2000») товари згідно зі специфікацією, що надається до чинного Контракту і є його невід'ємною частиною.
До зобов'язань продавця входить передача покупцю товару, вільного від будь-яких прав третіх осіб (за винятком випадків погодження покупця вийняти товар, обтяжений правами третіх осіб). Невиконання обов'язку дає
покупцю право вимагати зменшення ціпи товару або розірвання договору купівлі-продажу. На товар, обтяжений правами і вимогами третіх осіб, покупець може знизити ціпу або ж відмовитися від його прийняття і вимагати відшкодування всіх збитків, за винятком втраченої вигоди (ст. 41-44 Віденської конвенції 1980 року).
Передача товарів продавцем (виробником) покупцю повинна здійснюватися в обумовлений договором термін або терміни. Так, сторони можуть передбачити постачання товарів протягом терміну дії договору окремими партіями. Тоді повинні бути визначені терміни постачань окремих партій товарів. Якщо періоди постачань у договорі не обговорені, товари постачають рівномірними партіями щомісяця (якщо інше не передбачене правовими актами або звичаями ділового обороту). У договорі постачання може бути встановлено і графік постачання товарів (декадний, добовий, годинний). Самі терміни постачання можуть бути зазначені непрямо.
У договорі обов'язково слід визначити порядок виконання постачальником своїх обов'язків з постачання товарів покупцю шляхом їх відвантаження згідно з договором. При цьому може бути передбачене право покупця давати постачальнику вказівки про відвантаження товарів одержувачам (рознарядки), зміст яких визначається договором. Частіше це дата перетинання кордону та документи, що підтверджують факт постачання (залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, поштова квитанція, акти прийому-передачі товару). Можливі терміни відвантаження:
• «негайно» — термін, необхідний для оформлення митних формальностей і транспортування, що фактично означає зобов'язання продавця поставити товар у будь-який день протягом двох тижнів;
• «якнайшвидше» - термін, протягом якого продавець зобов'язаний здійснити постачання товару в пайкоротший термін;
• «по мірі готовності»;
• «по накопиченні партії».
Дострокове постачання товарів може здійснюватися за згодою покупця (що відображається в умовах договору), як і порядок одержання продавцем дозволу покупця па дострокове постачання йому товару. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, зараховуються до кількості товарів, що підлягають постачанню в такому періоді. При разовому постачанні товару встановлюється період, протягом якого воно буде здійснюватися, або вказується конкретна дата постачання. Термін постачання може бути пов'язаний з попередньою оплатою товару покупцем. При постачанні товару партіями протягом тривалого часу складають графік виконання поставок (з указівкою кількості та періодів часу поставок). При постачанні товару до встановленої контрактом календарної дати покупець має право як відмовитися, так і прийняти його. Тому, коли вигідне довгострокове постачання товару, в умовах контракту слід передбачити право продавця на постачання товару до встановленого терміну.
Іноді у пункт договору про терміни постачання включають умови про правила визначення дати постачання.
Датою постачання вважається дата товарно-транспортної накладної, виписаної на ім'я Покупця. Вона повинна містити: помер контракту, вартість вантажу, дату відправлення, адресу регіональної митниці, адресу покупця, номери телефонів тощо.
Якщо в контракті (додатку, специфікації) не встановлено термін постачання і не зроблено вказівок, яким чином він повинен бути визначений, сторони керуються загальними положеннями. За загальними правилами такий контракт не втрачає юридичної чинності, бо буде кваліфікований як договір купівлі-продажу, тому сторони повинні виконати прийняті ними зобов'язання. Передача товарів покупцю в даному випадку визначається законами чи звичаями країни, право якої застосовується до чинного контракту. Коли зобов'язання не передбачає термін виконання і не містить умов, що дозволяють визначити цей термін, воно повинно бути виконане в розумний термін після виникнення зобов'язання (ст. 33 Віденської Конвенції). При відсутності в контракті умови про терміни постачання, за законодавством деяких країн продавець може його здійснити негайно, а покупець вправі вимагати негайного постачання замовленого ним товару. У практиці міжнародної торгівлі термін «негайне постачання» розуміють як постачання протягом 14 календарних діб від дати підписання контракту; «розумний термін» визначається, виходячи з конкретних умов контракту.
Строки постачання згідно із зовнішньоекономічним контрактом можуть визначатися в такий спосіб:
Постачання товару, вказаного в п.1 дійсного Контракту, буде здійснено протягом трьох місяців з дня отримання авансового платежу, згідно з п.7 дійсного Контракту.
Санкції за порушення терміну постачання товару в контракті передбачаються
умовами про відповідальність.
Умови про якість товару, що постачається, об'єднані в спеціальний розділ чи входять до розділу «Предмет контракту». Якість товару повинна відповідати укладеному договору. За умов відсутності
1) непридатний для тих цілей, для яких він зазвичай використовується;
2) непридатний для будь-якої конкретної мети, сповіщений покупцем під час укладення договору;
3) не має відповідної якості, яку було обговорено під час демонстрації зразка або моделі.
Запис умов про якість товару може мати такий вигляд:
обумовленім якості, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний для заданих
цілей використання. Якщо у встановленому законом порядку передбачені обов'язкові вимоги
до якості товару, то продавець зобов'язаний передати покупцю товар, що відповідає цим
обов'язковим вимогам. Якість товару в контрактах визначається прийнятими
стандартами або передбачена в специфікації
зафіксовано індивідуальні властивості певного товару). Для характеристики якості застосовують такі спеціальні поняття, як:
• кондиція (quality requirements);
• звичайна експортна якість (shipping quality).
про яку продавець був
Якість устаткування повинна цілком відповідати технічним характеристикам, зазначеним фірмами-виготовлювачами устаткування, а також умовам дійсного Контракту.
Повне найменування необхідних технічних документів, які визначають якість даного товару, слід зазначити в тексті контракту, якщо товар має складні технічні характеристики (бо відповідна документація є невід'ємною його частиною). У тексті контракту можуть бути відповідні умови про постачання товару в комплекті.
Тобто вони визначають основу (.базис) ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні. Узгодження умов постачання є для контрагентів важливим чинником ефективності зовнішньоторговельної операції і застосовується в контракті при транспортуванні товару будь-яким видом транспорту та при змішаних перевезеннях. За умов розбіжності змісту умов контракту і положень «Інкотермс» пріоритет мають умови контракту.
Базисні умови зовнішньоторговельного контракту визначають момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, отже, і ризику його випадкової втрати. Тому в комерційних операціях франко-умови є тими умовами постачання товарів (продукції), відповідно до яких покупець звільняється від витрат за доставку товару в зв'язку з їх включениям у його ціну.
В останній редакції «Інкотермс-2000» встановлено чотири принципово різні групи термінів:
Перша група має усього один термін, що описує ситуацію, коли продавець передає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях (терміни групи «Е» - відправлення вантажу -Etenn-EX Works) - франко-підприємство.
Так, умова: Франко-підприсмство EXW (EX-Works) містить у собі єдину умову - «із заводу». Нею обов'язки продавця зведені до мінімуму і, природно, ціна товару нижча, ніж при укладенні контракту на інших базисних умовах. Продавець зобов'язаний у передбачений контрактом термін передати товар у розпорядження покупця на території (у приміщенні) підприємства-виробника. У цей момент на покупця переходить і ризик випадкової втрати товару. Продавець не відповідає за завантаження товару, за надання покупцю транспортного засобу, якщо це не обговорено контрактом. Транспортування товару й укладення у зв'язку з ним договорів забезпечуються покупцем, який несе всі витрати зі страхування товару, його завантаження і перевезення, оплачує мито.
Другу групу термінів застосовують до ситуації, коли продавець зобов'язується надати товар у розпорядження обраного перевізника (терміни групи «F» -основний вид транспортування продавцем не оплачується: FCA, FAS і FOB).
Так, умови FCA (free carrier - Франко-перевізник), FAS (free alongside ship -Вільно уздовж борта), FOB (free on board - Вільно на борту) визначають такий порядок, згідно з яким продавець повинен передати товар перевізнику відповідно до інструкцій покупця, якин, в свою чергу, укладає договір перевезення і вибирає перевізника (спеціально не формулюють, яким чином товар буде переданий продавцем перевізнику). «Перевізник» - це не тільки підприємство, що безпосередньо здійснює перевезення, але і підприємство, що бере на себе зобов'язання виступати перевізником або посередником у здійсненні перевезення і доставити товар у пункт, зазначений покупцем. «Перевізник» є юридичною або фізичною особою, відповідальною за договором перевезення.
За умовою франко-перевізник (FCA) продавець виконує свої зобов'язання з постачання товару після передачі його перевізнику. В обов'язки продавця входить: доставити товари (які пройшли митне очищення для ввезення) у розпорядження перевізника або особи, що діє від його імені. Умови франко-перевізник поширюються на постачання товарів наземним, водним і повітряним транспортом, і ризик випадкової втрати або ушкодження товару переходить із продавця на покупця в момент передачі товару перевізнику (а не в момент перетинання товаром судна).
Базисна умова постачання франко-вагон визначається При здійсненні перевезення товару залізницею. Місце передачі товару перевізнику (визначає, як правило, покупець) спеціально повинно бути обговорене, тому що в протилежному випадку місце передачі товару перевізнику обирає продавець. Ризик випадкової втрати або ушкодження товару переходить від продавця на покупця в момент передачі товару перевізнику (якщо продавець певним чином уособив переданий перевізнику товар).
За умови FAS продавець виконує свої зобов'язання, коли товар розміщено уздовж борта судна на пристані. Право власності на товар переходить від продавця на покупця після того, як товар розміщено на пристані уздовж борта судна. Ризик випадкової втрати або ушкодження товару і всі наступні витрати переходять па покупця з моменту переходу до нього права власності на товар. Покупець здійснює очищення товару від експортних мит самостійне.
За умови FOB продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна (зафрахтованого покупцем) в узгодженому порту завантаження у встановлений термін, очистити товар від експортних мит. Покупець зафрахтовує судно і своєчасно сповіщає продавця про термін, умови і місце завантаження, назву, час прибуття судна. Право власності і ризик випадкової втрати або ушкодження товару і всі подальші витрати переходять від продавця на покупця в момент перенесення товару на борт даного судна.
Третя група термінів визначає випадки, коли продавець зобов'язується укласти договір перевезення, проте без прийняття на себе ризику випадкової втрати або ушкодження товару чи будь-яких додаткових витрат після його завантаження. Він відповідає за перевезення вантажу, але не за втрату та ушкодження і не бере на себе додаткових витрат, що виникли після відправлення товару (терміни групи «С» - основний вид транспортування продавцем не оплачується - CFR, C1F, СРТ і СІР).
Такі умови, як CFR (cost and freight - Вартість і фрахт), CIF (cost, insurance, freight - Вартість, страхування, фрахт), СІР (cost, insurance paid to...- Вартість страхування оплачено до ...), СРТ (cost paid to... - Вартість оплачена до ...) встановлюють правила, відповідно до яких продавець повинен укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій рахунок.
Тому, відповідно до термінів даної групи, потрібно обов'язково зазначити пункт, до якого продавець оплачує перевезення. Оскільки пункт розподілу витрат знаходиться в країні призначення, умови даної групи термінів часто помилково розуміють як договір прибуття (відповідно до якого продавець несе усі ризики і будь-які витрати аж до фактичного прибуття товару в узгоджений пункт). Проте ці умови передбачають виконання продавцем договірних зобов'язань у країні відвантаження товару (тобто терміни цієї групи того ж порядку, що і терміни другої групи). Контракти купівлі-продажу на умовах зазначеної групи термінів підпадають під категорію договорів відправлення. За умов групи термінів «С», продавець звільняється від будь-якого подальшого ризику випадкової втрати або ушкодження товару і витрат після того, як він належним чином виконав свої зобов'язання (уклав договір перевезення, передав вантаж перевізнику і забезпечив страхування за умовами «вартість, страхування і фрахт» та «фрахт і страхування оплачені до...»).
За умовою постачання CFR, ризик випадкової втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат переходить від продавця на покупця в момент перенесения товару на судно в порту відвантаження. Продавець бере на себе обов'язок сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення.
За умовою CIF, на продавця покладають обов'язок забезпечити страхування від ризику випадкової втрати або ушкодження товару під час перевезення. Продавець зобов'язаний зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, доставити товар у порт і завантажити його на борт судна в узгоджений термін, передати покупцю коносамент, а також укласти договір зі страховиком, виплатити страхову премію, виписати на покупця і вручити йому страховий поліс.
Четверта група термінів визначає умови проходження вантажу аж до його доставки в країну призначення, коли продавець бере на себе всі витрати і ризики до моменту доставки товару в країну призначення (група «D» -прибуття вантажу - DAF, DES, DEQ, DDU і DDP). Так, умови DAF (delivered at frontier - Постачання франко-кордон), DES (delivered at ship - Постачання франко-судно), DEQ (delivered at quay -Постачання франко-причал), DDU (delivered duty unpaid - Постачання без сплати мит), DDP (delivered duty paid - Постачання зі сплатою мит) встановлюють правила, згідно з якими продавець відповідає за прибуття товару в узгоджений пункт або порт призначення і бере на себе при цьому всі ризики й усі витрати з доставки. Терміни четвертої групи характеризують договори прибуття, тоді як терміни третьої групи - договори відправлення.
Терміни четвертої групи поділяються на дві категорії: 1) за умовами «постачання франко-кордон», «постачання франко-судно» і «постачання без сплати мит» продавець не зобов'язаний доставляти товар із здійсненням митного очищення для імпорту; 2) за умовами «постачання франко-причал» і «постачання з оплатою мит» продавець зобов'язаний доставити товар і зробити митне очищення товару.
Базисна умова постачання визначає зміст багатьох наступних умов контракту. При цьому і продавець, і покупець виходять із принципу найменших матеріальних витрат (бо часто витрати з перевезення товару досягають близько половини його вартості). У базисних умовах постачання необхідно визначати назву пункту відправлення (або призначення) товару. Щоб терміни міжнародної торгівлі тлумачились сторонами однаково, при укладенні зовнішньоторговельного контракту треба чітко визначити базисні умови постачання. Основний ооовязок продавця - доставити товар покупцю у встановлений термін і у встановлене місце (забезпечивши при цьому належну якість товару, його упакування, маркування тощо). Основний обов'язок покупця - прийняти товар і оплатити його вартість па умовах контракту. Конкретний перелік прав і обов'язків сторін зовнішньоекономічного договору залежить від базисної умови постачання, яка одночасно визначає зміст прав і обов'язків продавця і покупця. Так, при умові «фрапко-завод» цей розділ набуває такого змісту:
Пропозиції щодо переліку товарів, на які можуть розроблятися і встановлюватися індикативні ціни, вносяться в установленому порядку Управлінням ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністерства економіки України за поданням інших управлінь Міністерства та центральних органів державної виконавчої злада, які надходять в установленому порядку та формі. Перелік товарів, на які встановлюються індикативні ціни, погоджується в установленому порядку і затверджується наказом Міністерства економіки України. Згідно із затвердженим відповідно до чинного законодавства України переліком індикативних цін фахівцями Держзовнішінформу проводиться моніторинг відповідних ринків, експорту товарів українського походження. Для цього використовуються такі інформаційні джерела:
• біржові котирування;
• ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції;
• довідкові ціпи спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі відео-, комп'ютерних, електронних та інших подібних банків даних та мереж;
• статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформаційних та інших державних органів і установ та недержавних організацій України;
• комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти та каталоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівняльні індекси цін;
• звіти та довідки торговельно-скономічпих місій у складі посольств України за кордоном;
контрактна практика поставок товарів, що підлягають реєстрації у Міністерстві економіки України;
прейскуранти та відпускні ціни українських товаровиробників.
При визначенні рівнів індикативних цін беруться до уваги фактори, які можуть впливати на ціноутворення по конкретних товарах на конкретних ринках залежно від умов здійснення тієї чи іншої операції.
Контроль за дотриманням експортерами рівнів індикативних цін здійснюється таким чином:
• відповідність цін на зовнішньоекономічні товари, угоди по яких підлягають реєстрації чи потребують отримання ліцензії в Міністерстві економіки України, індикативним ціпам контролюється фахівцями управління ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністерства економіки України. Ціна товару зазначається в картці реєстрації (обліку) контракту чи ліцензії і не потребує додаткового обгрунтування експортером для митних, податкових та інших державних органів;
• відповідність цін на товари, зовнішньоекономічні угоди по яких не підлягають реєстрації чи не потребують отримання ліцензії в Міністерстві економіки України, індикативним цінам контролюється митними органами України у порядку, встановленому Держмиткомом України за погодженням із Міністерством економіки України.
При експорті товарів з території України, які підпадають під дію індикативних цін, відхилення ціни угоди від індикативної ціни може бути наслідком дії таких факторів, що безпосередньо впливають на ціну товару: вид угоди, умови поставки товару, умови оплати, відхилення показників якості товару від стандарту України, інші фактори, що мають істотний вплив на умови здійснення операцій.
З цього можна зробити висновок, що встановлення ціни зовнішньоекономічного контракту - найвідповідальніший момент здійснення зовнішньоекономічних операцій. А оплата за товар визначеної грошової суми (ціни) - основний обов'язок покупця за контрактом. Зазвичай в контракті встановлюється ціна за одиницю кількості товару і вказується загальна сума контракту. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, передбаченою договором. Ціна товару, за якою реалізується товар на зовнішньому ринку, є зовнішньоторговельною ціною {foreign trade price). Отже, ціна товару, що постачається, - істотна умова зовнішньоекономічного договору. Практика міжнародної торгівлі, норми Віденської Конвенції 1980 року (зокрема, ст. 55), цивільне законодавство України і ряду закордонних країн виходять із положення, що якщо -торони контракту не включили в його текст умови про ціну товару або не зазначили спосіб її визначення, контракт не втрачає своєї юридичної чинності. Сторони контракту купівлі-продажу мають иа увазі ціну, що зазвичай стягалася за аналогічні товари, які продавалися при подібних обставинах у відповідній сфері торгівлі. При встановленні ціни товару в контракті визначаються одиниці виміру, за якими встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни, спосіб визначення і фіксації ціни, рівень ціни.
Ціни на товари можна класифікувати за ступенем визначеності на ті, що вже визначені, і ті, що визначаються. Під уже визначеною ціною розуміють пряме встановлення ціни у вигляді твердої суми. Під ціною, що визначається, розуміють непряме посилання на умову обчислення ціни до моменту платежу. Цей спосіб характеризується вказівкою в контракті на довідкові ціни, що публікуються в періодичних виданнях, біржові котирування в центрах міжнародної торгівлі, ціни аукціонів.
За способом фіксації розрізняють тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі ціни.
Тверда ціна {firm price) встановлюється в момент підписання контракту, вона не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товару. Тверді ціни не змінюються протягом терміну дії контракту, проте вони виключають можливість наступного врахування коливань економічної кон'юнктури, що може обернутися збитками для однієї із сторін (якщо до терміну платежу ринкові ціни зміняться). Зазвичай такі ціни застосовуються в угодах із негайним постачанням товару або при постачаннях у короткі терміни.
Періодично тверді ціни (time firm price) припускають певну фіксовану суму, дійсну на певний період часу. В момент підписання контракту ціни не фіксуються, а визначаються, наприклад, перед постачанням кожної партії, на початку року.
Рухлива ціна (flexible price) - це зафіксована при укладенні контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься відповідна цінова обмовка, яка передбачає, що, якщо до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або зменшиться, відповідно повинна змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Рухливі ціни, на відміну від періодично твердих, фіксуються в контракті, але припускають перегляд цін сторонами при істотній їх зміні на ринку на певний відсоток. При цьому в контракті обов'язково повинне бути зазначене джерело, яким сторони будуть керуватися при визначенні індексу цін.
Плаваюча ц'иіа (sliding price) - це ціпа, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбуваються в період виконання контракту. Ця ціна застосовується в контрактах па товари тривалого циклу виготовлення.
Ціпа, передбачена в контракті, може корегуватися при зміні ціноутворюючих чинників (заробітної плати, вартості сировини тощо) протягом дії контракту. Одночасно обумовлюються і межі (у відсотках) відхилення фактичної ціни від контрактної. При аналізі ціни враховуються такі стратегічні моменти, як наявність конкурентоспроможного і якісного товару, товару в належній упаковці, можливість своєчасного постачання товару, ступінь конкуренції цього товару на ринку країни призначення, торговельні, політичні, ідеологічні, релігійні і багато інших умов, що впливають на кон'юнктуру ринку. Для аналізу цін залучається широке коло джерел.
На етапі попереднього визначення рівня цін товару орієнтуються на опубліковані ціни (published price), до яких відносяться довідкові (advertised price), біржові котирування (exchange quotation), ціни аукціонів (auction price), ціни фактичних угод (price of the actual quotation), ціни пропозицій великих фірм (price of an offer) та розрахункові ціпи (accounting price).
В якості відправної точки для проведення переговорів про ціну партнери по торговельній угоді використовують базисні ціни (base price). Базисна ціна -ціна товару, що приймається в якості відправної точки при визначенні зовнішньоторговельної ціпи даної продукції (товару), а також індексу цін у міжнародній торгівлі в цілому і за окремими видами товарів. Базисна ціна регулярно переглядається з урахуванням змін асортименту товарів у зовнішньоторговельному обміні па ринку.
У світовій торговій практиці широко застосовується система знижок. Визначення ціпи товару нерідко супроводжується включениям в контракт умов про знижки з ціни (price reduction). Застосовується декілька десятків видів знижок, але найбільш поширеними є:
• бонусні знижки (bonus rebates) надаються значним оптовим покупцям, причому не за кожну окрему партію, а за заздалегідь узгоджений річний обсяг обороту. Такі знижки, як правило, складають 7- 8% вартості обороту;
• сезонні знижки (seasonal discount) - знижки, що мають сезонний характер і застосовуються головним чином при торгівлі товарами масового попиту;
• дилерські знижки (dealer discount) - знижки, що надаються оптовим і роздрібним торговцям, агентам і посередникам. За рахунок таких знижок дилери повинні покривати свої витрати на продаж, сервіс і отримувати прибуток. Розмір дилерської знижки досягає 30% і залежить від виду товару й обсягу посередницьких послуг;
• закриті знижки (closed discount) - знижки, що використовуються в замкнутому економічному просторі і надаються на продукцію (товари) при постачаннях усередині фірми або у внутрішній торгівлі міжнародних об'єднань і груп. Закриті знижки можуть також вводитися на товари, що постачаються по деяких міжурядових угодах;
• знижки з ціни (jvice discount) - знижки, які можуть пропонуватися покупцю при збільшенні обсягу замовлення. Розмір таких знижок невеликий при постачаннях товарів масового попиту. Для товарів, вироблених малими серіями або за індивідуальними замовленнями. знижка за кількість має значення, тому що збільшення серії приводить до скорочення витрат виробництва. Знижки иа кількість складають зазвичай 10-15% вартості угоди;
• знижки, надані при кількаразовому збільшенні обсягу замовлення, називаються прогресивними (progressive discount);
• знижки «сконто» (each discount) - можуть застосовуватись, якщо платежі за контрактом здійснюються раніше терміну, зазначеного в контракті, і притому оплачуються готівкою. Такі знижки складають 3-5% вартості угоди;
• спеціальні знюіски (extra discount) - знижки, що носять конфідеиційпнй характер, являють собою комерційну таємницю і надаються партнеру, з яким фірма має особливо тривалі відносини.
Існують також інші види знижок: за постачання до певного терміну, за поліпшену якість, за серійність товару, за пробні партії.
Коли мова йде про продаж унікального товару, який раніше па рийок не постачався і який важко порівняти з іншими аналогічними товарами за його властивостями, застосовується розрахункова ціна постачальника. При цьому враховуються технічні і комерційні умови замовлення, наводиться порівняння з аналогічними товарами.
При упорядкуванні тексту зовнішньоекономічного договору рекомендується точно визначити ціпу товару, що постачається.
В умовах інфляції фіксована ціна товару, зазначена в контракті, не вигідна продавцю. Він може вимагати від покупця часткової або повної передоплати товару, який постачається, що повинно бути зафіксовано в контракті.
Ціна товару, що постачається, може бути встановлена в будь-якій іноземній валюті. Зазвичай обирають валюту, курс якої достатньо стійкий. При визначенні валюти ціни контракту (currency of price) важливо правильно вибрати стійку і зручну валюту. За таких умов у текст контракту включається валютна обмовка. Необхідні також посилання на конкретний банк і місце його знаходження, оскільки курси іноземної валюти у кожному банку свої. Крім валютних обмовок, у якості захисного засобу від знецінювання валюти застосовується індексна обмовка {indexation clause). Ціна товару, зумовлена контрактом, у цьому випадку прив'язується до індексу цін на аналогічні товари.
Умови платежу (terms of payment) - один із ключових компонентів зовнішньоекономічного договору, бо містить узгоджені сторонами умови платежів, засіб і порядок розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Умовами платежу визначаються: валюта платежу; термін платежу; засіб платежу і форма розрахунків; обмовки, спрямовані на зменшення або усунення валютного ризику.
Існує загальне правило міжнародної торгівлі, відповідно до якого:
• при відсутності в тексті контракту вказівки конкретного моменту здійснення оплати вартості товару, що постачається, таким моментом вважається саме момент передачі в розпорядження покупця товару або товаросупровідних документів;
• при відсутності в тексті контракту умов про місце оплати вартості товару, таким місцем вважається місце перебування комерційної організації продавця (місце передачі товару або товаросупровідних документів).
При укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) використовуються такі умови оплати товару:
• оплата вперед (prepayment) - покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як завдаток (deposit).
• відстрочка платежу (postponement of payment) - це особливий засіб погашення заборгованості, при якому її внесення в повній сумі переноситься на більш пізній термін ніж то передбачено договором.
• оплата на виплат (payment by installment) - це засіб оплати товарів або послуг, при якому платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а вроздріб, із розстроченням платежу.
Термін платежу (date of payment) і засіб платежу (manner of payment) сторони встановлюють досить чітко. Якщо терміни не встановлені прямо, то платіж здійснюється через певне число днів після повідомлення продавцем покупцю про те, що товар дається в його розпорядження або товар готовий до відвантаження. Засіб платежу визначає, коли повинна здійснитися оплата товару стосовно його фактичного постачання. Основними засобами платежу є наявний платіж готівкою, платіж з авансом, платіж у кредит.
Наявний платіж (cash payment) - повна або часткова оплата товару достроково або в момент переходу товару чи товаросупровідних документів у розпорядження покупця.
Платіж: з авансом (advance payment) передбачає виплату покупцем постачальнику узгоджених в контракті сум у рахунок належних за контрактом платежів до передачі товару в його розпорядження, а частіше усього до початку виконання замовлення. Авансовий платіж виконує двояку функцію: як форма кредитування покупцем продавця і як засіб забезпечення зобов'язань, прийнятих покупцем за контрактом. При відмові покупця прийняти замовлений товар постачальник має право звернути отриманий ним аванс на відшкодування збитків. Платіж у кредит {payment by installments) передбачає розрахунок за угодою на основі наданого експортером (продавцем) імпортеру (покупцю) фірмового кредиту {granted commercial credit).
Валюта контракту {currency of contract) і валюта платежу (currency of payment) - основні атрибути цього підрозділу зовнішньоекономічного контракту. При укладенні контракту встановлюється, у якій валюті буде
зроблено оплату товарів. Такою валютою може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера або третьої країни, а також СДР, ЕКЮ. Іноді в умовах контракту передбачається право імпортера на свій розсуд здійснити платежі у тій чи іншій валюті. Як правило, використовується стійка або традиційна для даного виду товарів валюта.
Валютна обмовка фіксує курс однієї валюти
щодо іншої, щоб уникнути втрат від девальвації (devaluation) або ревальвації (revaluation). Є два види валютної обмовки:
1) встановлення в угоді про ціну товару в якості валюти контракту стійкої валюти. При зниженні її курсу ціна платежу збільшується;
2) включення умов про зміну ціни товару в тій же пропорції, у якій відбудеться зміна курсу, узгодженого між сторонами валютою платежу стосовно валюти контракту.
Валютна обмовка може зас