Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю

4.4. Напрямки формування системи управління промисловою власністю

Організаційні структури органів управління промисловою власністю, які необхідно утворити уряду країни, поділяються на три категорії — (Рис. 4.22) [90, С. 445].



Відомство з управління промисловою власністю часто для стислості називають "патентним відомством", оскільки це вказує на його основну функцію, навіть якщо воно займається, крім патентів, товарними знаками та іншими ОПВ. У більшості країн світу основні функції державного патентного відомства виконує, як правило, одна організація, яка забезпечує вирішення тісно пов'язаних задач — (Рис. 4.23).

Місце патентного відомства в державному апараті як державної установи може варіюватися залежно від організаційної структури уряду певної країни. Воно може бути частиною міністерства (у світовій практиці, зазвичай, це одне з міністерств: торгівлі, економіки, промисловості або юстиції), інте-



грованою у відповідне міністерство, і, нарешті, може бути цілком самостійним.

Дослідження структурної належності патентних відомств у ряді зарубіжних країн показано у В Україні функції патентного відомства частково виконують (відповідно до їхніх установчих документів):

• Міністерство освіти і науки України — державний орган виконавчої влади;

• Департамент інтелектуальної власності — урядовий орган державного управління;



• Український інститут промислової власності (Укрпатент) — державне підприємство.

Постає питання: чи існує патентне відомство в Україні? Ймовірно, що не існує.

Найближче за покладеними функціями до патентного відомства підходить Департамент інтелектуальної власності. Одначе він намагається займатися питаннями, невластивими такому відомству, а саме: управлінням авторським і суміжними правами, вартісною оцінкою прав інтелектуальної власності і навіть судовими експертизами щодо об'єктів інтелектуальної власності, на які сам і видає охорЬнні документи.

Усталений розподіл функцій і, відповідно, кадрів гостро ставить питання про узгодженість і спільну спрямованість діяльності цих трьох юридичних осіб. На практиці це призводить до штучних перешкод і труднощів у функціонуванні органів управління промисловою власністю.

Набагато доцільнішою й ефективнішою може бути структура, що поєднує всі функції патентного відомства в межах однієї організації (юридичної особи), яка здійснює загальне керівництво та визначає напрями реалізації державної політики саме щодо охорони промислової власності. При цьому патентне відомство частково може діяти на засадах самофінансування, використовуючи кошти, які надходять у вигляді зборів за надання послуг щодо правової охорони ОПВ (за винятком державного мита).

Саме за такою схемою працюють патентні відомства багатьох країн світу. Перевагами такої структури патентного відомства є:

• концентрація й ефективне здійснення в межах однієї організації всіх функцій і досить складних технологічних процесів, пов'язаних з наданням правової охорони ОПВ;

• значне скорочення чисельності державних службовців, зайнятих у цій сфері;

• забезпечення надійного, не бюджетного джерела фінансування роботи патентного відомства, діяльність якого потребує, окрім фонду заробітної плати для кількасот працівників, чималих коштів на впровадження сучасних інформаційних технологій, створення та ведення баз даних, видавничу й інформаційну діяльність, підготовку кадрів, міжнародне співробітництво, розробку проектів нормативних актів тощо.

На законодавчому рівні діяльність патентного відомства може бути врегульовано внесенням незначних змін до чинних законів України щодо охорони промислової власності.

Патентне відомство повинно мати або власний фонд патентних документів, наукових монографій, видань, або інші способи доступу до необхідної інформації. Утворення такого фонду необхідно для того, аби мати відомості, яким є рівень техніки на час проведення патентної експертизи.

З метою сприяння соціально-економічному розвитку України і зростанню її науково-технічного й культурного потенціалу Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 р. за № 582, за нашою пропозицією, у складі Академії правових наук України утворено Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності, який має стати сполучною ланкою в системі органів управління, зокрема, і промисловою власністю.

Основні напрямки наукової діяльності Інституту показано на Рис. 4.24.

Державі мають належати права на технології та ноу-хау, створені або придбані за рахунок коштів державного бюджету України, і підлягати обліку й захисту у складі державного майна. Реалізація прав на технології та ноу-хау може здійснюватися центральними органами виконавчої влади, до сфери діяльності яких належать створені на їхній основі об'єкти.

Для реалізації робіт з науково-технічної експертизи, сертифікації, реєстрації та трансферу технологій і ноу-хау, на наш



погляд, необхідно утворити госпрозрахунковий спеціалізований Центр, підпорядкований центральному органу виконавчої влади, який функціонує у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

Основні завдання Центру можуть бути такими — (Рис. 4.25).

Здійснення цих функцій має відбуватися шляхом розробки та впровадження таких механізмів:

• інвентаризації результатів науково-технічної діяльності, отриманих за рахунок коштів державного бюджету;

• доведення до узвичаєних світових стандартів найбільш перспективних технологій;

• забезпечення ліцензійної торгівлі технологіями (у тому числі подвійного використання).

Перехід до нових умов господарювання, ухвалення нового патентного законодавства в Україні призвели до того, що науково-технічний потенціал країни, в тому числі ОПВ, набув форми товару й опинився у власності багатьох юридичних і



фізичних осіб. Об'єктивно обумовлене ринком господарче використання цієї власності в національній економіці та зовнішньоекономічній діяльності надзвичайно гостро поставило перед вітчизняними підприємствами проблему вартісної оцінки прав на ОПВ.

На сьогодні вартісну оцінку прав на ОПВ здійснюють як безпосередньо учасники комерційних угод з передачі ОПВ, так і різноманітні посередники. Здебільшого вони не мають належних інформаційної бази, знань і досвіду для проведення розрахунків на професіональному рівні, тому ці розрахунки рясніють суттєвими недоліками та помилками.

Заради удосконалення, підвищення професіонального рівня і якості розрахунків, а також поліпшення координації діяльності широкого кола осіб і організацій щодо вартісної оцінки прав на ОПВ, вважаємо за необхідне утворити на госпрозрахункових засадах спеціалізований науково-методичний Центр оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності у складі Центрального органу виконавчої влади, який відповідає за оцінку майна, для виконання таких функцій:



В Україні відсутня спеціалізована наукова установа для проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності, здатна узагальнити наявну практику спорів щодо інтелектуальної власності, систематизувати норми, що діють у цій сфері, надати їм практичного змісту і пристосувати до поточних потреб. Численні звернення суддів з приводу відсутності нормативних актів, спрямованих на безумовне виконання керівних документів з питань забезпечення конституційних прав громадян щодо захисту їхніх прав на інтелектуальну власність, потребують термінового розв'язання цілої низки проблем, зокрема, стосовно проведення судових експертиз.

Експертиза, пов'язана з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, суттєво відрізняється від інших видів судових експертиз, оскільки інституція права цієї власності охоплює усі види людської діяльності: науку, мистецтво, економіку, техніку тощо.

Зростання ролі інтелектуальної власності в житті суспільства призводить до постійного зростання кількості конфліктних ситуацій у цій сфері, які потребують оперативного і кваліфікованого вирішення, а відсутність централізованого методологічного управління судово-експертною діяльністю фахівців у цій галузі спричиняє призначення повторних експертиз, висновки яких часто-густо є полярно протилежними.

Відтак виникає нагальна потреба утворити у складі Мін'юсту України Науково-дослідний Центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності для задоволення потреб органів дізнання, досудового слідства, судових органів, інших державних органів і надання послуг юридичним і фізичним особам із забезпечення їх незалежною, кваліфікованою, об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне застосування міжнародних конвенцій та договорів, визнаних Україною, а також чинного законодавства.

Основними завданнями Центру має стати: (Рис. 4.27)

Наявність розроблених механізмів реалізації норм законодавчих актів з промислової власності щодо судових експертиз надала б змогу більш кваліфіковано здійснювати судові провадження в цій категорії справ і розширила сферу їхнього застосування.

Перелік експертних спеціальностей, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, розроблений Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності АПрН України і затверджений Мін'юстом України, наведено у Табл. 4.11.



Реалізація наведених вище пропозицій допоможе сформувати нову структуру управління промисловою власністю в Україні, модель якої зображено на Рис. 4.28.

Нагальною потребою є також відновлення підрозділів промислової власності, так званих "патентних" підрозділів, які існували раніше на підприємствах і в установах. Передбачається, що створені чи відновлені підрозділи мають опікуватись усіма питаннями, що стосуються прав інтелектуальної власності. Основними типовими завданнями такого підрозділу щодо промислової власності, скажімо, у виробництві, можуть бути такі: (Рис. 4.29):

За порівняно незначних обсягів робіт щодо виконання цих завдань підприємство може призначити уповноваженого з питань промислової власності. Створення таких підрозділів, призначення підприємствами уповноважених та виконання ними у повному обсязі згаданих задач потребує неодмінного підвищення кваліфікації керівників і працівників, причетних до діяльності у сфері промислової власності.

Експертиза, пов'язана з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності

Види експертних спеціальностей

1. Дослідження об'єктів авторського права.

2. Дослідження об'єктів суміжних прав,

3. Дослідження, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції.

4. Дослідження, пов'язані з охороною прав на промислові зразки.

5. Дослідження, пов'язані з охороною прав на сорти рослин і породи тварин.

6. Дослідження, пов'язані з охороною прав на торгові марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування, географічні зазначення.

7. Дослідження, пов'язані з охороною прав на компонування (топографію) інтегральних мікросхем.

8. Дослідження, пов'язані з охороною прав на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю).

9. Економічні дослідження, пов'язані з використанням прав на об'єкти інтелек туальної власності.

10. Дослідження, пов'язані з використанням об'єктів інтелектуальної власності у рекламі.