Бібліотекаекономіста

Парасій-Вергуненко «Аналіз банківської діяльності (2003)» Предмет «»

7.2. Аналіз динаміки та структури валютних операцій

Масштаби валютної діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів у загальних активах. Аналіз проводиться на основі валютного балансу. Для визначення місця, яке посідають валютні операції в діяльності банку, використовується такий показник:
Наступним кроком є структурний аналіз валютних операцій, який може проводитися шляхом розрахунку питомої ваги окремих валютних операцій банку як за залишками на валютних рахунках, так і за оборотами за ними. Аналіз структури валютних операцій дає змогу простежити тенденції зрушення в напрямах діяльності банку з валютою та оцінити ефективність стратегії керівництва банку внаслідок структурних зрушень у валютних операціях. При цьому основним критерієм оцінювання наслідків зміни структури та масштабів діяльності банку з іноземною валютою є збільшення маси прибутку.
Головним аспектом будь-якої операції з іноземною валютою є здатність визначити те, чи має банк достатні можливості для повного та адекватного зіставлення обсягу валютних операцій зі ступенем прийнятного ризику і рівня прибутковості.
Валютні кредити аналізуються за такими ж напрямами, що й гривневі кредити. Тобто визначається рівень дохідності валютних кредитів, стан їх повернення, прострочення платежів, рівень неповернення кредитів. Невід’ємною частиною аналізу є визначення рівня витратності ресурсної бази, сформованої за допомогою валютних депозитів. У разі відносно низької відсоткової ставки за валютними депозитами порівняно з депозитами у національній валюті (10 % проти 25 %) створюються позитивні передумови зниження витратності ресурсної бази банків. Тому активізація діяльності банку щодо залучення валютних депозитів є головною умовою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. При цьому важливо дотримуватися короткої відкритої валютної позиції. Одержані показники витратності ресурсів та дохідності кредитних операцій повинні порівнюватись з відповідними показниками по гривневих депозитах та кредитах. Порівняння відносних показників є критеріями вибору стратегії керівництва банку щодо напрямів діяльності з метою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. Це саме стосуються і операцій банку з цінними паперами у валюті.
Важливим напрямом аналізу є контроль за дотриманням нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов’язана з валютними ризиками, які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.
Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.
При цьому довга відкрита валютна позиція банку при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.
З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої валютної (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення суми абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами до регулятивного капіталу банку.
Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 %.
При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) — не більше 30 %; та для загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2) — не більше 5 %.
Валютна позиція уповноваженого банку визначається та контролюється щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.