library.if.ua

Аналіз банківської діяльності (2003)

8.3. Аналіз факторингових операцій банку

Одним із найперспективніших видів банківських послуг є факторинг — ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтегрування банківських операцій, що найбільше пристосований до сучасних процесів розвитку економіки. Термін «факторинг» походить від англійського — посередник, агент.

В основі факторингових операцій лежить купівля банком розрахункових документів постачальника на відвантажену продукцію і передання постачальником банку права вимоги боргу сплатника зобов’язань щодо продукції. Тому факторингові операції називають наданням кредиту постачальникові.

Під факторингом розуміють договір фінансування під поступку грошової вимоги, за яким одна сторона (фінансовий агент) передає або зобов’язується передати іншій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), що випливає з надання клієнтом товарів, виконання ним робіт або надання послуг третій особі, а клієнт перевідступає або зобов’язується перевідступити фінансовому агенту цю грошову вимогу.

Головна мета факторингових операцій:

забезпечити постачальнику своєчасну оплату відвантажених товарів;

управління платіжною дисципліною позичальника;

підвищення ефективності розрахунків між клієнтами;

ліквідація виникнення дебіторської заборгованості у позичальника.

Облік цих кредитів здійснюється у 2-му класі Плану рахунків «Операції з клієнтами».

У процесі аналізу факторингових операцій необхідно визначити:

рівень купівлі дебіторської заборгованості;

значущість факторингу в діяльності банку;

дохідність і прибутковість факторингових операцій;

доцільність проведення.



Аналіз факторингових операцій починається з визначення їх місця та значення в загальному обсязі активних операцій банку. Ці операції відносять до високодохідних, а відповідно і до високоризикованих: ставки за ними на 2—3 відсоткових пункти вищі, ніж за кредитами, які надаються позичальникам з аналогічним фінансовим станом. Тому їх розвиток за сприятливого економічного стану в країні є позитивним фактором підвищення ефективності діяльності банку. Для оцінки загальної тенденції розвитку цих операцій аналіз проводиться за тривалий проміжок часу.

Значення факторингових операцій у діяльності комерційного банку визначається за допомогою таких показників:

питома вага факторингових операцій у загальній сумі активних операцій комерційного банку;

розмір факторингових операцій на 1 грн. капіталу;

розмір факторингових операцій на 1 грн. статутного капіталу;

рівень купівлі дебіторської заборгованості.

Для аналізу факторингової активності розраховується показник питомої ваги факторингу за такою формулою:

Чфакт = Вкладення у факторингові операції / Активи банку.

Розмір факторингових операцій на 1 грн. капіталу та 1 грн. статутного капіталу розраховується діленням залишків за рахунками 2030, 2037, 2038, 2039 на суму балансового капіталу (капіталу-брутто) за рахунками 5-го класу або на суму статутного капіталу на початок або кінець періоду.

Для визначення рівня купівлі дебіторської заборгованості необхідно суму, що перерахована фактор-банком постачальникам за торговельно-комерційними операціями, поділити на суми, первісно пред’явлені платниками, і помножити на 100 %:



Після визначення місця, яке посідають факторингові операції в банківських операціях, аналізуються їх динаміка та рух.

Аналіз динаміки проводиться за допомогою стандартних показників:

абсолютний приріст факторингових кредитів;

темп зростання факторингових операцій;

темп приросту факторингових операцій.

Аналіз руху факторингових кредитів починається з визначення співвідношення дебетових та кредитових оборотів за рахунками факторингових кредитів, тобто визначається коефіцієнт співвідношення наданих та повернутих факторингових кредитів.

Далі розраховуються коефіцієнти:

надання факторингових кредитів:



Наступний етап аналізу — структурний аналіз. Передусім необхідно визначити галузеву структуру суб’єктів факторингових операцій. Такий аналіз необхідний для диверсифікації ризику. Зосередження цих операцій серед клієнтів однієї галузі підвищує ризик неплатежів.

Крім галузевої структури, слід також розглянути операції за географічними зонами і термінами. Аналіз структури факторингових операцій за географічними зонами дає змогу визначити, як банк використовує різноманітні ринки для розширення діяльності та приваблення клієнтів. Також проводиться аналіз динаміки факторингових операцій у часі та аналіз якості цих операцій.

Якісний аналіз передбачає детальний розгляд кожного факторингового договору, строків, сум, можливих ризиків тощо. Аналіз цієї інформації дає змогу зробити висновок про якість факторингового портфеля. Знаючи його структуру за категоріями якості та визначаючи статистичним способом середній відсоток проблемних та безнадійних позик за кожною категорією, банк може вжити заходів, які спрямовані на зниження втрат за факторинговими операціями. Це можуть бути заходи щодо зниження кредитного ризику за кожною конкретною позицією та за позиками на рівні факторингового портфеля в цілому.

Факторингові операції відносять до високоризикованих активних операцій. Тому особливу увагу треба звернути на своєчасність оплати рахунків-фактур покупцями продукції. За кожною операцією треба розглянути структуру платежів, виокремити частку прострочених та проаналізувати їх за тривалістю прострочення та за отримувачами цих послуг. Такий аналіз необхідний для оцінки доцільності та ефективності проведення цих операцій у майбутньому.

Факторинг можна вважати одним із видів гарантійних операцій банку, але від банківської гарантії він відрізняється тим, що вимагає негайного погашення боргу покупця перед постачальником (інкасації), тоді як гарантія виплачується банком лише в разі несплати покупцем заборгованості перед постачальником після закінчення терміну сплати.

Під час підготовки факторингу банк здійснює повний аналіз економічного та фінансового стану клієнта. Лише після цього приймається рішення про оплату рахунків-фактур.

Важливим етапом аналізу факторингових операцій є оцінка їх ризикованості. При цьому з’ясовується достатність створених банківських резервів, а також оцінюються методи управління активними операціями. Особливостями формування резерву за факторинговими операціями є те, що враховується тільки строк погашення зобов’язання. За ступенем ризику факторингові операції відносять до трьох груп ризику:

стандартні — заборгованість, за якими строк погашення (повернення) передбачений договором, ще не настав (коефіцієнт ризику 2 %);

сумнівні — існує прострочена заборгованість за операціями терміном до 90 днів (коефіцієнт ризику 50 %);

безнадійні — термін прострочення заборгованості понад 90 днів (коефіцієнт ризику 100 %).

Оцінюючи якість портфеля факторингових кредитів з позиції ризику, використовують такі коефіцієнти:



Розраховуючи суми доходу від факторингових операцій, слід пам’ятати, що він складається з суми комісійних зборів за проведення банком цієї операції і суми процентів за наданий кредит фактор-банком. Розмір процента за кредит визначається на рівні ринкової ставки за короткостроковими позиками зі збільшенням її на кілька (2—3) пунктів. Розмір комісійної винагороди встановлюється з урахуванням набору послуг, що надаються. Їх розмір, як правило, коливається від 0,5 % до 3 % від суми куплених розрахункових документів (для зарубіжних банків).

Розрахунок рівня дохідності факторингових операцій можна здійснити за допомогою такої формули:



Вигідність (доцільність) факторингових операцій для комерційного банку визначається через зіставлення питомої ваги прибутку від факторингових операцій у загальній сумі банківського прибутку з питомою вагою факторингових операцій у загальній сумі активів банку.