Аналіз банківської діяльності (2003)

11.1. Економічна сутність ліквідності банку та її значення в банківській діяльності

Ліквідність — одна з узагальнюючих якісних характеристик діяльності банку. Правильна оцінка ліквідності та ефективне управління нею є однією з найважливіших передумов успішної діяльності банку.

Термін «ліквідність» (від лат. liquidus — рідкий, плинний) у буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у грошові кошти.

Під ліквідністю банку розуміють його здатність швидко перетворювати свої активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою своєчасного виконання своїх зобов’язань.

Причиною надзвичайної важливості підтримання належної ліквідності комерційного банку є сама специфіка його діяльності: він оперує великою масою чужих грошей, які в будь-який момент можуть бути вилучені їх власниками.

Ліквідність банку визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів, зокрема таких, як видача кредитів та здійснення витрат.

Поняття «ліквідності» тісно пов’язане з поняттям «платоспроможності». Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності. Платоспроможність — це спроможність банку в належні терміни, а також повною мірою відповідати за своїми зобов’язаннями. Однак вона залежить не тільки від ліквідності балансу, а й від інших факторів.

Коли відсутня ліквідність, банк навряд чи може бути платоспроможним. Як показує практика, втрата банком ліквідності призводить до його неплатоспроможності, після чого, як наслідок, настає банкрутство.

Отже, в забезпеченні діяльності комерційного банку високого рівня стабільності, тривалості і надійності ліквідність первинна, платоспроможність — вторинна.

Досягнення належної ліквідності без зниження прибутковості є непростим завданням — у кожній фінансовій угоді виявляється суперечність між ліквідністю та прибутковістю. Цей конфлікт можна вважати центральною проблемою, яку розв’язує банк, розміщуючи кошти.

Отже, ліквідність банку ґрунтується на постійному підтриманні об’єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими — власним капіталом банку, залученими та розміщеними ним коштами через оперативне управління їх структурними елементами. Ураховуючи це в банківській теорії та практиці ліквідність розглядають як «запас» та як «потік», тобто в статиці та в динаміці. При цьому ліквідність як «запас» (статична ліквідність) включає в себе визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу через зміну структури активів на користь їх високоліквідних статей за рахунок наявних невикористаних резервів. Отже, ліквідність як «запас» являє собою миттєву ліквідність банку на певний момент часу. Ця ліквідність вимірюється та оцінюється за допомогою коефіцієнтів — показників ліквідності балансу.

Ліквідність як «потік» характеризується з позиції динаміки, що передбачає оцінку здатності комерційного банку протягом певного періоду поліпшувати недостатній рівень ліквідності або не допускати погіршення досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів та пасивів, залучення додат¬кових коштів, підвищення фінансової стійкості банку завдяки зростанню доходів.

Отже, кожний комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримання своєї ліквідності на певному (оптимальному) рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди, так і прогнозування результатів діяльності та проведення в майбутньому науково обґрунтованої політики у сфері формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення та резервів, залучення коштів юридичних і фізичних осіб, здійснення активних кредитних операцій. Тобто ліквідність як «потік» являє собою ліквідність банку протягом певного періоду в динаміці, тобто відбиває її зміни, напрями цих змін, тенденції подальших коливань. Про достатню ліквідність комерційного банку можна говорити лише тоді, коли є достатньою його ліквідність в динаміці, яка, у свою чергу, передбачає належний рівень статичної ліквідності в кожний момент часу.

Джерелами коштів для виконання зобов’язань банку є грошові кошти банку (готівка в касі та кошти на кореспондентських рахунках), активи, що можуть бути швидко перетворені в грошові кошти, міжбанківські кредити, які за необхідності можуть бути отримані з міжбанківського ринку чи від Центрального банку. Використання цих джерел не повинно супроводжуватися втратами для банку, тобто обертатися збитками. Наприклад, продаж цінних паперів або інших активів як джерело виникнення ліквідних коштів, повинен здійснюватися в звичайному режимі, на попередньо обговорених умовах щодо ціни та строків. Але присутність двох указаних ознак ліквідності банку (своєчасність виконання зобов’язань та без втрат) обумовлюється великою кількістю факторів внутрішнього та зовнішнього порядку, що визначають якість діяльності банку.