library.if.ua

Аналіз банківської діяльності (2003)

11.5. Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності

Стан ліквідності комерційного банку залежить від структури і стабільності ресурсної бази та структури і якості портфеля активів. На зміни в обсягах, структурі та стабільності ресурсної бази банку впливає комплекс чинників загальноекономічного характеру, які необхідно враховувати у процесі прогнозування. Під впливом цих чинників формуються не лише ресурси, а й активи банку, зокрема попит на кредити. Аналіз проводиться за допомогою статистичних методів на базі ретроспективної інформації. Вплив подібних чинників вивчають, розподіливши їх за групами:

трендові;

циклічні;

структурні;

сезонні;

випадкові та надзвичайні.

Крім чинників, які формують ліквідність банків на макрорівні, можна виділити такі, які безпосередньо впливають на ліквідність балансу банку.

Ліквідність банку залежить, насамперед, від стабільності ресурсної бази. Тому постійний аналіз ресурсної бази банку з погляду стабільності та ймовірності зняття коштів зі своїх рахунків розглядається як необхідний етап процесу управління банківською ліквідністю. Для оцінювання рівня стабільності ресурсної бази окремого банку використовують показники, які розглядалися в темі 3.

Аналіз цих показників проводиться в динаміці та за кожним рахунком або видом зобов’язань банку. Це дає змогу виявити загальні тенденції зміни стабільності ресурсної бази банку та точніше прогнозувати потребу в ліквідних коштах.

Стан ліквідності банку значною мірою залежить від якості активів та рівня ризику, який пов’язується з кожним конкретним видом активів. У процесі аналізу визначається ймовірність вчасного повернення коштів банку. Результати такого аналізу дають змогу оцінити безперебійність автоматичного перетворення активів у ліквідну форму у зв’язку з настанням строків погашення кредитів чи цінних паперів, сплати відсотків за наданими кредитами, повернення дебіторської заборгованості, отримання дивідендів від пайової участі в інших підприємствах тощо.

Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без істотної втрати вартості перетворюватись у грошову форму. Аналіз структури активів, згрупованих за ступенем ліквідності (високоліквідні, ліквідні, низьколіквідні), дає змогу банку оцінити наявні ліквідні кошти та виявити резерви ліквідних активів, які можуть бути у разі потреби трансформовані в гроші.

З погляду строків залучення і розміщення банківських коштів рахунки активу і пасиву класифікуються так:



Розглянемо короткий зміст кожної з наведених груп:

поточні або до запитання активи й пасиви — це кошти, які повертаються на першу вимогу кредитора;

строкові кошти. Вони можуть бути короткостроковими, середньостроковими, довгостроковими. До них відносять кошти, що акумулюються на певний строк;

квазістрокові — це кошти, які не мають визначеного строку повернення і які не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за наявності певних умов. Наприклад, кошти, заброньовані на окремих рахунках для розрахунків акредитивами, повертаються тільки за умови пред’явлення товарно-транспортних накладних, що підтверджують відвантаження товарів; кошти, заброньовані для розрахунків лімітованими чековими книжками, — тільки за умови отримання банком розрахункового чека та ін.

Загалом у процесі аналізу ліквідності активів банк має спиратися на принцип консерватизму й обережно підходити до визначення їх реальної вартості.