library.if.ua

Аналіз банківської діяльності (2003)

12.2. Аналіз зовнішніх ризиків

До зовнішніх належать ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю банку. На їх рівень впливає безліч факторів: політичні, економічні, соціальні, страхові, макроекономічні, природні (стихійні лиха) тощо. Банки можуть наражатися на регіональні, районні та інші ризики, кожен із яких характеризується різним ступенем впливу перелічених вище факторів.

У міжнародній практиці ефективнішим вважають двоступеневий аналіз зовнішніх ризиків.

Спочатку оцінюють економічну ситуацію в країні, потім, обчислюють рівень сумарного ризику країни, використовуючи такі показники:

Приріст валового продукту.

Співвідношення величин інвестицій і валового доходу.

Ефективність інвестицій.

Середній рівень інфляції.

Зростання грошових надходжень.

Рівень реального внутрішнього кредиту.

Податковий баланс як відсоток від валового продукту.

Конкурентоспроможність економіки.

Торговельний баланс (експорт-імпорт).

Загальна зовнішня заборгованість.

Міжнародні резерви.

Вартість послуг щодо обслуговування зовнішньої заборгованості.

Величина політичного ризику.

Рівень безробіття.

Зростання ВНП на душу населення.

Крім аналізу ризику країни, необхідно зважати на ризики, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю. Вони можуть бути зараховані як до зовнішніх, так і до внутрішніх ризиків банку — залежно від того, які рішення прийме менеджмент банку за конкретних обставин щодо його внутрішньої діяльності.

Валютний ризик пов’язаний із невизначеністю майбутнього руху процентних ставок і ціни національної валюти відносно іноземної. Він поділяється на економічний валютний ризик, ризик переведення і ризик угод.

Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів банку в разі майбутніх змін курсу. Аналізують економічний валютний ризик за допомогою таких показників: питома вага валютних кредитів у валюті балансу банку; питома вага валютних кредитів, виражених у національній валюті і наданих за рахунок коштів, залучених у національній валюті; питома вага створених резервів за валютними кредитами, вираженими у національній валюті, в загальному обсязі резервів банку на покриття збитків за кредитами; питома вага позитивної чи негативної курсової різниці в загальному обсязі валютних операцій банку тощо.

Ризик переведення — це ризик зміни вартості активів і зобов’язань банку, пов’язаний зі зниженням курсу валюти. Потребує переоцінки активів, статутного капіталу банку, вираженого у валюті. Його аналізують та оцінюють за даними руху вартості валют і прогнозів зміни курсу.

Ризик угоди обумовлюється невизначеністю вартості в національній валюті майбутньої угоди, укладеної в іноземній валюті. Щоб оцінити цей ризик, слід проаналізувати:

частку хеджування у конверсійних угодах, валютних свопів (рівновеликі кредити з однаковими строками, сума¬ми і способами погашення, виражені в різних валютах у двох банках різних країн), угод «спот» (купівля і продаж ва¬люти в обумовлену на майбутнє дату за обумовленою став¬кою);

наявність і питому вагу взаємних заліків ризиків за активами і пасивами (визначають, віднімаючи суму валюти, яка надійшла, від усієї вивезеної валюти);

частку великих валютних угод, динаміку операційних ви¬трат за валютними операціями, швидкість розрахунків, об¬сяг угод між філіями, кількість застрахованих угод;

збалансованість активів та зобов’язань банку за видами валют і строками; частку форвардних, ф’ючерсних, опціонних операцій у зовнішньоекономічній діяльності банку.