Аналіз банківської діяльності (2003)

13.5. Узагальнююча оцінка фінансового стану банку

Довіра партнерів (держави, вкладників, кредиторів, клієнтів тощо) до комерційних банків базується насамперед на їхній здатності у будь-який час і в повному обсязі виконати свої зобов’язання — захищати їх інтереси. Спроможність банку своєчасно і без збитків для себе виконувати власні зобов’язання — одна з основних складових його фінансової стійкості.

У міжнародній практиці існують різні типи зведеної оцінки діяльності банків. На основі зведеної оцінки проводиться рейтинговий порівняльний аналіз надійності банку та ефективності його роботи.

Рейтинг — це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків. В економічній літературі наводяться кілька визначень рейтингу.

Під рейтингом розуміють процес кількісного вимірювання чи оцінки, що дають змогу порівняти певну виміряну кількість чи вартість з критерієм чи стандартом певного класу, розряду, або рангу. У результаті проводиться групування банків у певній послідовності у міру спадання класифікаційної ознаки. Іншими словами, рейтинг — це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.

Єдина система рейтингу дає змогу Національному банку України скласти загальне уявлення про стан та стабільність банківської системи. Така оцінка системного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду та потребу в ресурсах для здійснення належного контролю за банківською системою.

Визначення рейтингу за системою CAMEL — це стандартизований метод оцінки банків, і їх ефективності. Його достовірність залежить від кваліфікації та об’єктивності економістів банку та інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і дають оцінку банків на регулярній основі.

У рейтинговій системі використовується п’ятибальна шкала. Оцінка «1» є найвищою оцінкою рейтингової системи і відображає найменший рівень зауважень, тоді як оцінка «5» є найнижчою, найкритичнішою і являє собою найвищий рівень зауважень.

Банки, які отримали комплексний рейтинг «4» або «5», мають серйозні проблеми й вимагають ретельного нагляду та спеціальних оздоровчих заходів. Якщо загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні та спеціальні дії нагляду, не виключаючи можливості примусової реорганізації та ліквідації.

Банки, які отримали рейтинг «3», мають недоліки, і якщо ці недоліки не будуть виправлені за певний період, вони можуть призвести до значних проблем, пов’язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації Національний банк України з метою приведення діяльності банків у відповідність до норм і вимог чинного законодавства та нормативних актів має вжити відповідних заходів впливу з наданням чітких вказівок керівництву банку щодо визначення та подолання існуючих проблем.

Банки, які мають зведений рейтинг «1» або «2», є надійними за всіма показниками. Банки вважаються стабільними, такими, що мають кваліфіковане керівництво та здатними протистояти більшості економічних спадів. Ступінь нагляду за такими банками потрібен мінімальний.

Система рейтингу банків в Україні має включати визначення таких понять:



Розглянемо, чому ж саме цим показникам віддана перевага у визначенні рейтингу банку.

Достатність капіталу є одним з ключових компонентів системи «CAMEL», оскільки за рахунок капіталу можливе покриття збитків. Відповідно до цього достатність капіталу є важливим фактором, що визначає фінансовий стан та умови роботи банку.

Якість активів — основна складова рейтингової системи, оскільки рівень ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості потенційних збитків у майбутньому.

Менеджмент (управління) — визначальний момент рейтингової системи, оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність положень, механізмів та систем контролю щодо управління ризиком і, таким чином, уникнення збитків у майбутньому.

Дохідність є одним з головних факторів, що впливають на фінансовий стан банку. Рівень та якість доходів обумовлюють здатність комерційного банку виплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати достатній рівень власного капіталу.

Нарешті ліквідність є однією з ключових складових рейтингової системи, оскільки стан ліквідності банку відображає його здатність задовольняти передбачені та непередбачені потреби у фінансуванні. Будь-яке реальне чи уявне зниження рівня ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільства до банку та призвести до значного відпливу депозитів та вкладів.

В основу рейтингової оцінки фінансового стану банку покладені якісні критерії діяльності банку, які характеризують надійність, стабільність банку.

Національний банк України, реалізуючи передбачену законодавством контрольно-наглядову функцію на основі постійного аналізу діяльності комерційних банків і за допомогою встановлених економічних нормативів, контролює виконання ними своїх основних завдань, функцій та їх надійності.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк України встановив обов’язкові для всіх банків економічні нормативи.

Усі економічні нормативи поділені на три великі групи:

нормативи капіталу (рис. 13.2);

нормативи ліквідності (рис. 13.3);

нормативи ризику (рис. 13.4).





Нормативні значення окремих показників та методику їх розрахунку розглянуто у відповідних темах курсу.

Аналіз економічних нормативів здійснюється за такими напрямками:

порівняння фактичних значень показників із нормативними;

аналіз динаміки змін показників, що аналізуються;

виявлення факторів, які вплинули на показники економічних нормативів та кількісне вимірювання впливу цих факторів на розмір економічних нормативів;

аналіз заходів, що вживаються комерційним банком для дотримання економічних нормативів;

розроблення пропозицій щодо підвищення ліквідності, платос¬проможності банку та зниження рівня ризикованості його діяльності.

Аналіз економічних нормативів здійснюється за допомогою методу групувань.

Сьогодні, крім рейтингової оцінки за показниками «CAMEL», виділяються вісім самостійних рейтингових методик. У їх побудові застосовуються, як правило, змішані, адитивно-мільтиплікативні аналітичні моделі.

Одним із відомих рейтингів є система оцінок, що була запропонована групою російських дослідників під керівництвом В. С. Кромонова. Характеристика рейтингових показників цієї методики наведена в табл. 13.1.





Перед тим, як вирахувати загальний бал, кожному коефіцієнту присвоюється питома вага його значущості для клієнтів (з погляду авторів методики). Вирахування підсумкового балу надійності банку здійснюється за такою формулою:

N = 45 • К1 : 1 + 20 • К2 : 1 + 10 • К3 : 3 + +15 • К4 : 1 + 5 • К5 : 1 + 5 • К6 : 3.

Якщо отримане значення вище 40—50 балів, то банк вважають достатньо надійним, якщо нижче 25—30 балів, то надійність банку є сумнівною.

Наведемо ще одну методику рейтингової оцінки надійності банку, запропоновану О. Б. Ширінською, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики «Кредитімпекс Банку».

Зміст лімітної політики полягає в тому, що жоден банк не почне працювати зі своїм банком-контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує, на скільки банк довіряє своєму партнерові, наскільки він готовий ризикувати і розміщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів банк отримує на себе від своїх банків-колег, тим вищою вважається надійність і сталість його фінансового становища.

Характеристика методики розрахунку рейтингових показників, що застосовуються для обчислення лімітів на банки, дається у табл. 13.2.

Алгоритм цієї методики передбачає визначення 12-ти основних параметрів балансу кожного банку. Обчислюються п’ять видів диференційованих коефіцієнтів, що характеризують структуру активів і пасивів банку-контрагента, рівень його ліквідності, надійності та рентабельності. Далі визначається синтетичний коефіцієнт через систему зважених часткових коефіцієнтів за такою формулою:

Куз = Кн • 0,10 + Кл • 0,40 + Кр • 0,15 + Кка • 0,20 + + Крб • 0,15.





Як зазначалося вище, недоліком подібних методик є суб’єк¬тивне встановлення вагомості окремих показників, яке суттєво залежить від мети аналізу та користувачів інформації.
← prev content next →