Антикризове управління підприємством
4.5. Методичні засади побудови та використання матриць фінансової рівноваги у процесі діагностики
Враховуючи цю обставину, інструментарій діагностики банкрутства останнім часом поповнився методами і прийомами аналізу, що грунтуються на дослідженні результатів діяльності підприємства протягом певного періоду часу. Прикладом таких розробок є методичний підхід до отримання узагальнюючої кількісної оцінки загрози банкрутства підприємства, розроблений фахівцями французької школи фінансового менеджменту Ж.Франшона та І. Романе та поширений у працях Е.О. Стоянова та О.С. Стоянової [223, 224], а також у навчально-методичних виданнях [190, с.779-787].
Діагностування фінансової рівноваги підприємства базується на використанні спеціальних узагальнюючих показників:
• результату господарської діяльності;
• результату фінансової діяльності;
• результату господарсько-фінансової діяльності.
Результат господарської діяльності являє собою суму грошових коштів підприємства, яка залишається в розпорядженні підприємства після фінансування його виробничого розвитку.
Кількісно результат господарської діяльності визначається за формулою:
РГД= НРЕІ - ФЕП - ВІ + РМ, (4.9)
де НРЕІ - нетто-результат експлуатації інвестицій;
Нетто-результат експлуатації інвестицій - це частина доходу підприємства, яка залишається в його розпорядженні після покриття матеріальних та інших видів виробничих витрат підприємства за винятком фінансових витрат, що пов'язані з використанням позикових ресурсів. Тобто кількісно - це прибуток підприємства, збільшений на вартість позикових ресурсів, які були залучені для виробничих потреб підприємства.
Визначення цього показника дає можливість оцінити фінансовий результат здійснення операційної діяльності підприємства без врахування впливу на нього структури капіталу та податкових платежів з прибутку.
Фінансово-експлуатаційні потреби характеризують обсяг коштів, які мають авансуватися у формування обігового капіталу підприємства для обслуговування його господарського обороту, тобто для формування товарних запасів, запасів інших матеріальних ресурсів, дебіторської заборгованості та грошових коштів, необхідних підприємству.
Приріст фінансово-експлуатаційних потреб визначається як різниця між наявністю обігових коштів на кінець періоду порівняно з початком.
Виробничі інвестиції являють собою суму коштів, які необхідні для реалізації прийнятих програм реальних інвестицій підприємства, тобто здійснення капітальних вкладень для поповнення основних фондів, на їхню модернізацію, реконструкцію і технічне переозброєння.
Виручка від реалізації майна підприємства характеризує обсяг поповнення власних фінансових ресурсів підприємства в разі реалізації майна, яке не підлягає подальшій експлуатації у зв'язку з його матеріальним або моральним старінням.
Отже, показник „результат господарської діяльності" (РГД) характеризує достатність власних коштів підприємства для фінансування його виробничих потреб у планованому періоді.
Якщо РГД>0, то підприємство забезпечує реалізацію принципу самофінансування свого розвитку. Якщо РГД< 0, то підприємство залучає для фінансування своїх виробничих потреб позикові ресурси, оскільки власних коштів для цього недостатньо.
Результат фінансової діяльності - це зміна обсягу заборгованості підприємства, скоригована на розмір фінансових витрат (відсотків за кредит), дивідендних виплат та податкових платежів.
Кількісно результат фінансової діяльності визначається за формулою:
РФД = 33 - Впоз -Див - Под, (4.10)
де 33 - зміна заборгованості підприємства, яка очікується у запланованому періоді; Впоз - відсотки по позиках, які підлягають сплаті; Див - дивіденди власникам підприємства; Под - податкові платежі з прибутку підприємства.
Якщо РФД > 0, то це свідчить про залучення додаткових джерел фінансових ресурсів, незважаючи на платність останніх. Якщо РФД <0, то підприємство планує зменшити обсяг позикових джерел фінансування, знизити ефективність політики щодо формування структури капіталу підприємства, якщо рівень залучення позикових ресурсів не є надмірним.
Результат господарсько-фінансової діяльності (РГФД) -
Якщо РГФД > 0, то в розпорядженні підприємства є вільні грошові кошти для фінансування інших напрямів діяльності підприємства, крім виробничого розвитку (соціального споживання та соціального розвитку, фінансового інвестування, створення резервних фондів).
Якщо РГФД < 0, то підприємство має нестачу вільних грошових коштів, що може призвести до ліквідних ускладнень або скорочення можливостей підприємства щодо фінансування невиробничих витрат.
Оскільки РГФД являє собою функцію від РГД та РФД і
залежить від співвідношення між ними, то точне визначення економічних наслідків результату господарсько-фінансової діяльності, який прогнозується, залежить від того, яке значення результату господарської та результату фінансової діяльності при цьому очікується.
Для оцінки фінансового стану підприємства і вірогідності його банкрутства та ліквідних ускладнень залежно від прогнозованих значень результатів господарської та фінансової діяльності використовується спеціальна матриця фінансової рівноваги, яка має такий вигляд:
Квадранти 1, 2, 3 матриці фінансової рівноваги визначають позицію рівноваги підприємства, квадранти 7, 8, 9 - позицію дефіциту ліквідних коштів, а квадранти 4, 5, 6 характеризують ситуації успіху, тобто збільшення ліквідних коштів підприємства.
Діагональ АВ проходить через квадранти матриці з нульовим результатом господарсько-фінансової діяльності (тобто квадранти рівноваги). Над діагоналлю АВ знаходиться зона успіхів, або зона створення ліквідних коштів. Значення РГФД у цих квадрантах більше нуля. Під діагоналлю АВ знаходиться зона дефіциту, або зона витрачання (зменшення) ліквідних коштів. Результат господарсько-фінансової діяльності в квадрантах цієї зони менше нуля.
Як видно з наведеної матриці, кожна розглядувана ситуація (рівновага, успіх, дефіцит) може бути обумовлена різним співвідношенням результатів господарської та фінансової діяльності.
Інформаційним забезпеченням побудови матриці фінансової рівноваги є:
1)дані управлінського обліку стосовно руху грошових коштів, використання яких дозволяє реалізовувати цей методичний прийом за будь-який звітний період ( місяць, квартал, рік); 2) форма фінансової звітності №3 „Звіт про рух грошових коштів", яка дозволяє використовувати цей методичний прийом один раз на рік. Спеціальні оціночні показники, необхідні для визначення положення підприємства, в межах матриці розраховувати за алгоритмами, наведеними в табл. 4.8.
Можливості розвитку підприємства лімітуються „вільними коштами" від господарської діяльності.
Таке підприємство має добрі перспективи розвитку. Оскільки господарська діяльність дає позитивний фінансовий результат, є можливість збільшення обсягів діяльності за рахунок зовнішнього фінансування і використання ефекту фінансового важеля. В той же час орієнтація на подальше збільшення ФЕП та ВІ може призвести до дефіциту коштів.
У квадранті 3 „Стійкарівновага" (РГД* 0, РФД* 0, РГФД* 0)
забезпечується стала фінансова стійкість підприємства. Власних коштів достатньо для виробничого фінансування розвитку. Обсяги заборгованості практично не змінюються або змінюються лише в міру фінансових витрат (відсотки за кредит, дивіденди, податки). Структура джерел фінансування оптимальна, обсяги діяльності повністю забезпечені фінансовими ресурсами.
Якщо таке підприємство планує в подальшому збільшити обсяги діяльності, необхідно порушити рівновагу та збільшити заборгованість, щоб фінансувати відповідне збільшення активів (оскільки власні можливості вже вичерпані). Якщо збільшення обсягів діяльності не прогнозується, є можливість зменшувати заборгованість.
Положення підприємства в квадранті „Нестійка рівновага" (РГД< 0, РФД> 0, РГФДа 0) забезпечує збереження платоспроможності лише за рахунок нарощування заборгованості. Для фінансування виробничого розвитку недостатньо власних джерел у зв'язку з низькою * ефективністю господарювання або різким збільшенням ФЕП та ВІ. Фінансова рівновага має нестійкий характер, назріває криза.
Нарощування заборгованості доходить до критичного рівня, посилюється ризик кредиторів підприємства. При збільшенні обсягів діяльності можуть виникнути труднощі з отриманням нових кредиторів і, як наслідок, - дефіцит джерел фінансування. Необхідно розробити заходи щодо підвищення ефективності господарювання або зниження потреби в активах.
Якщо обсяги діяльності не планується збільшувати, в подальшому фінансова рівновага поступово прийде до норми.
Подальші перспективи розвитку підприємства цілком позитивні. Вибір структури фінансування залежатиме від рівня та динаміки економічної прибутковості. За необхідності є можливість збільшення заборгованості і використання ефекту фінансового важеля. Якщо збільшення обсягів діяльності не планується, то головною проблемою стане ефективність інвестування вільних власних коштів.
Перехід до квадранта „Атака" (РГД* 0, РФД> 0, РГФД> 0)
свідчить про посилення можливості підприємства до активної експансії. Виробничі потреби підприємства повністю забезпечуються власними фінансовими ресурсами, але підприємство нарощує свою заборгованість. Можливо це пов'язано з початком політики диверсифікації або інвестиційним ривком. Можливо також, що підприємство використало можливості отримання дешевих або пільгових кредитів або ж здійснює фінансування за рахунок позикових ресурсів.
Отже, наявний фінансовий потенціал підприємства забезпечує можливості для бурхливого зростання обсягів діяльності.
Найбільший комерційний та фінансовий успіх характеризує квадрант „Холдинг" (РГД> 0, РФД> 0, РГФД> 0). Підприємство перебуває у стані фінансового розквіту, має фінансові можливості для фінансування не тільки свого виробничого розвитку, а й усіх інших потреб, і навіть створення дочірніх підприємств. Дане становище підприємства сприяє залученню додаткових кредитів, хоча потреба в них не обумовлена виробничою необхідністю.
Наявні усі можливості й для подальшого ефективного розвитку. Залежно від кон'юнктури ринку та продукції подальший розвиток підприємства може здійснюватись як шляхом збільшення обсягів виробничої діяльності, так і шляхом перетворення в холдинг. Слід постійно оцінювати динаміку прибутковості та вартість позикового капіталу для збереження досягнутого становища.
Останні три позиції є позиціями дефіциту.
Квадрант, в якому РГД& 0, РФД< 0, РФГД< 0, характеризує становище підприємства як „Епізодичний дефіцит". Знаходження підприємства в цьому квадранті обумовлюється тим, що у звітному періоді підприємство пішло на зниження заборгованості або її приріст був менший за фінансові витрати. Таке становище, як правило, має епізодичний характер і спровоковано ситуацією на ринку капіталів. Підприємство не бажає підвищити вартість капіталу, толерантно до деякого тимчасового дефіциту коштів (за повного фінансового покриття своїх виробничих потреб).
Підприємство має добрі перспективи розвитку за умови нормалізації становища на фінансовому ринку чи підвищення економічної прибутковості. Якщо ж зниження заборгованості пов'язано з неможливістю отримання кредиторів (підвищення ризику та зниження іміджу підприємства), - це загроза подальшого погіршення фінансового становища. У такому випадку недоцільно збільшувати обсяги діяльності.
Несталим та проблематичним є становище підприємства в квадранті „Дилема" (РГД> 0, РФД* 0, РГФД< 0). Дефіцит коштів підприємства пов'язаний зі зниженням економічної прибутковості або різким зростанням ФЕП та ВІ. Рівень зовнішньої заборгованості не змінюється або збільшується лише для покриття фінансових витрат, оскільки власних коштів для цього вже недостатньо. Подальше збільшення заборгованості може бути й неможливим у зв'язку з тим, що економічна прибутковість менша за вартість позички.
Перспективи подальшого розвитку підприємства залежать насамперед від динаміки економічної прибутковості або вжиття заходів щодо скорочення ФЕП. Якщо збільшити РГД не вдасться - є висока вірогідність кризи та банкрутства підприємства.
Входження підприємства в кризову стадію розвитку характеризує квадрант „Криза" {РГД< 0, РФД< 0, РГФД< 0). Причиною такого стану можуть бути збитки від господарської діяльності, різке зростання ФЕП та ВІ, а також зменшення заборгованості чи збільшення фінансових витрат по її обслуговуванню.
Для виходу з кризи необхідно: вишукати та мобілізувати резерви зростання економічної прибутковості; знайти можливості зниження ФЕП за рахунок прискорення швидкості обігу коштів; „законсервувати" виробничі інвестиції або вивільнення коштів у господарський обіг; вишукати можливості здешевлення позикових ресурсів (за рахунок покращення політики залучення ресурсів, отримання пільг, у тому числі й податкових, невиплати дивідендів); знайти „нетрадиційні" джерела фінансових ресурсів (за рахунок розширення кредиторської заборгованості, використання лізингу та ін.). Якщо всі розглянуті дії не дадуть позитивного результату, доцільно удатися до добровільної санації підприємства або його реорганізації (реструктуризації).
У процесі діагностики банкрутства підприємства на основі побудови матриць фінансової рівноваги доцільно ідентифікувати не тільки його поточне місцезнаходження, а й досліджувати напрямок руху підприємства в межах окремих квадрантів матриці в динаміці. Перебування або потенційне (очікуване) входження в квадрант 9 „Криза" є підставою для визнання стану підприємства кризовим, а рівня загрози банкрутства - високим.