Антикризове управління підприємством

Одним з важливих напрямів роботи щодо фінансового оздоровлення та недопущення банкрутства підприємства є проведення реструктуризації активів, тобто сукупності операцій щодо зміни структури активів, іммобілізації в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

Реструктуризація активів є дійовим інструментом проведення внутрішньої санації силами самого підприємства, без участі його кредиторів та зовнішніх санаторів. Не потребуючи значних фінансових ресурсів, організаційних та часових витрат, цей антикризовий захід дає можливість захистити підприємства від виникнення технічної неплатоспроможності, відстрочити виникнення ситуації банкрутства та отримати завдяки цьому додатковий час, необхідний для підготовки та проведення наступальних антикризових заходів.

Реструктуризація активів передбачає здійснення певної сукупності операцій з окремими видами активів підприємства, а саме:

продаж основних засобів підприємства та невстановленого обладнання (далі - позаоборотні матеріальні активи);

продаж або вихід з інвестиційних фінансових проектів (далі -позаоборотні фінансові активи);

продаж наднормативних товарних запасів (далі - матеріальні оборотні активи);

інкасація та рефінансування дебіторської заборгованості (далі -активи у розрахунках);

Концептуальна схема проведення роботи з реструктуризації активів у перебігу антикризового управління підприємством наведена на рис 8.3.

Сутність кожного етапу роботи полягає у зазначеному нижче.

1 етап. Поглиблений аналіз активів кризового підприємства.

У перебігу цього аналізу мають бути визначені елементи майнового комплексу підприємства, які можуть бути реалізовані для поповнення грошових коштів підприємства. При цьому необхідно враховувати, по-перше, їх ліквідність (можливість продажу, наявність попиту), по-друге, господарчу доцільність продажу (наслідки продажу для нормального продовження господарської діяльності). Залежно від ступеня загрози виникнення ситуації банкрутства необхідно знайти компроміс між названими факторами.

2 етап. Прогнозна оцінка обсягу грошових коштів, які можуть бути отримані за рахунок реструктуризації активів. На

цьому етапі роботи визначається обсяг грошових коштів, які можуть бути вивільнені за рахунок продажу або інших операцій відчуження майнових цінностей (передача в оренду, рефінансування, конвертація в субститути грошей тощо). Доцільно підготувати варіантні розрахунки, оскільки ліквідаційна вартість майна залежить від терміновості продажу.

З етап. Оцінка потреби підприємства в Іммобілізації коштів для виконання термінових зобов 'язань. На цьому етапі роботи слід оцінити потребу підприємства в іммобілізації коштів для виконання зовнішніх термінових зобов'язань. З цією метою використовується інформація стосовно обсягу та графіка сплати боргових зобов'язань підприємства, термін сплати яких настав, або які є небезпечними для підприємства (зумовлюють ризик виникнення ситуації банкрутства), а також визначають обсяг грошових надходжень від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, що можуть бути спрямовані на їх погашення.

Потреба в іммобілізації грошових коштів з наявних активів при визнанні доцільності їх збереження у складі майнового комплексу підприємства оцінюється як залишкова величина. Також необхідно врахувати можливі зміни в базових графіках обслуговування зовнішніх зобов'язань за рахунок реалізації різноманітних форм реструктуризації пасивів підприємства. Результатом врахування усіх перелічених факторів має бути уточнений графік погашення термінових зовнішніх зобов'язань за рахунок іммобілізованих коштів.

4 етап. Розробка плану-графіка реалізації окремих елементів майнового комплексу підприємства. На цьому етапі роботи відповідно до розробленого уточненого графіка обслуговування зобов'язань необхідно повернутися до розроблених варіантів продажу окремих видів активів та вибрати остаточний варіант проведення реструктуризації. Він має забезпечувати отримання достатнього обсягу грошових коштів для своєчасного розрахунку по усіх зобов'язаннях підприємства, джерелом покриття яких визнані іммобілізаційні кошти.

Неможливість виконання даної вимоги (5 етап) (у зв'язку з неліквідністю або недостатністю майна) свідчить, що проведення реструктуризації активів не може розглядатися як єдиний напрям антикризових заходів (6 етап). Для виведення підприємства з кризового стану необхідні зовнішні джерела, які можуть бути отримані шляхом проведення реорганізації у формі злиття або приєднання, продажу підприємства в цілому або його частки іншому власникові, зовнішнього поповнення статутного капіталу підприємства тощо.

Нижче будуть розглянуті відмітні особливості визначення обсягу грошових надходжень від проведення реструктуризації окремих видів активів підприємства.