Антикризове управління підприємством (2005)

Вступ

Знайоме усім нам управління, що сформувалося в рамках адміністративної системи, ґрунтувалося на всілякому обмеженні волі підприємництва й ідеї зумовленості основних подій і процесів на багато років уперед за допомогою всеохоплюючого централізованого планування.

В умовах транзитивної економіки організації зіштовхнулися з високим ступенем невизначеності розвитку подій і такими ж несподіваними впливами зовнішнього середовища на підприємства, змушуючи їх динамічно функціонувати і пристосовуватися до "капризів" і "прихотей" зовнішнього впливу.

Дотепер, через нерозвиненість наукового передбачення, на кризу реагували тільки з її появою. А іноді, що гірше, тоді, коли надзвичайна ситуація ставала реальністю і назрівала катастрофа.

Але поступово став вимальовуватися інший підхід, виникла інша система поглядів на те, як необхідно діяти в передкризових ситуаціях. Зараз у діях ведучих фірм усе більш виразно вимальовується стратегія попередження.

Дійсно, набагато розумніше передбачити кризу і ввести в поведінку системи такі нововведення чи альтернативи, які згладять негативні моменти для того, щоб стабільний розвиток не зазнав значних порушень.

Для запобігання кризи велике значення має своєчасне виявлення ознак майбутньої кризової ситуації.

Господарському керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати причини і джерела виникнення проблемних ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їх розв'язання для того, щоб наявними ресурсами і можливостями можна було якщо і не досягти поставленої мети, то хоча б не мати збитків.

У даний час більшість організацій про стійкість розвитку можуть поки лише мріяти. Проте у даному посібнику розглядаються питання не тільки ті, котрі дозволяють вижити фірмі в існуючих екстремальних обставинах, а й ті проблеми та умови, що дають можливість дивитися на майбутнє оптимістичніше і планувати свою роботу, спрямовану на стійкий розвиток підприємства в перспективі.

Головне завдання при реалізації комплексного системного підходу полягає в розробці адекватних його суті інструментальних методів і засобів, що дозволяють виявляти й описувати потенційні кризові ситуації, проектувати варіанти процедур їхнього розв'язання і відповідну цим процедурам інформаційну базу управління. І на цій основі — при виникненні кризових ситуацій за допомогою спеціальних заходів антикризового управління оперативним шляхом успішно вирішувати проблеми виходу з них.

Доцільність реалізації ситуаційного підходу в управлінні виробництвом зумовлена також необхідністю удосконалювання організаційних структур у швидкозмінних умовах управління.

Прогнозування проблемних ситуацій, що виникають в організаціях на всіх етапах функціонування, дозволяє заздалегідь розробляти процедури їх розв'язання з урахуванням обмежень на час вироблення управлінського рішення і впливу, наявності людських, фінансових, матеріальних ресурсів, науково-технічного заділу і т.д.

Підготовка фахівця в галузі антикризового управління передбачає засвоєння комплексу знань, що допомагають студентам і слухачам бачити його проблеми в різних ракурсах і поєднаннях.

Користуючись випадком, автор висловлює глибоку подяку рецензентам д.е.н., проф. В.І. Крамаренко; д.е.н., проф. О.М. Клейменову; д.е.н., Т.Є. Унковській за цінні зауваження і побажання, а також вдячність колегам по роботі, співробітникам кафедри менеджменту і маркетингу ТНУ на чолі з доктором економічних наук, професором В.А.Подсолонко.
← prev content next →