Антикризове управління підприємством (2005)

Якщо економіка країни знаходиться в стані системної кризи, то ця обставина не може не відбитися на стані окремої організації, хоча характер цього відображення може бути різним (у тому числі і позитивним). Усе залежить від виду діяльності, галузевої приналежності, форми власності, розміру організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього психологічного клімату і т.п.

Жодна виробнича система не функціонує у вакуумі, її оточує чи вона знаходиться в сильно диференційованому середовищі. Усе, що знаходиться поза фірмою, тією чи іншою мірою постійно впливає на організацію. Цей "постійний" вплив протікає в часі нерівномірно чи періодично з різною силою і виявляється неоднаково. І цілком природним є той факт, що кожна організація повинна добре знати не тільки своє середовище, у якому вона знаходиться, але й вміти адекватно реагувати на кожний з цих впливів. Невдача в пристосуванні до середовища може вилитися в невдалий бізнес узагалі.

Більше того, необхідність планування бізнесу в умовах високої мінливості навколишнього середовища пов'язана з невизначеністю, ризиком, а значить, і з появою проблемних, а то й надзвичайних кризових ситуацій, здатних привести фірму до жалюгідних наслідків.

Причиною появи проблемних, а найчастіше й кризових ситуацій, може бути не тільки об'єкт, але й суб'єкт управління. Більше того, саме суб'єкт управління може бути найчастіше джерелом кризи, стан і розвиток якого можуть бути неадекватними стану і тенденціям розвитку об'єкта управління, що і породжує кризові ситуації. При цьому, чим вище ранг суб'єкта управління в ієрархічній системі, тим помітніший його вплив на первинні ланки економіки. Дуже важливо це бачити в системі державного управління. Очевидно, що під суб'єктом управління в даному випадку розуміється не тільки особистість, але й орган влади країни, регіону, галузі, що здійснює той чи інший вплив на економічну політику об'єктів управління.

В умовах розвинутих ринкових відносин стійкість роботи підприємств залежить від цілком відомих факторів мікросередовища. До них можна віднести циклічність розвитку економіки, особливості й умови державного втручання в економічні процеси суспільства, галузеві аспекти, глобальну конкуренцію і т.д.

У перехідний період розвитку суспільства як основне явище конфліктна домінанта) виступає всеосяжний соціально-політичний конфлікт, що пронизує усі важливі сфери громадського життя.

Суть перехідного періоду в тому, що на зустрічних курсах протікають два процеси — демонтаж традиційних державних інститутів, звичок і стереотипів у реалізації владних функцій, з одного боку, і нарощування досконало нових, нетрадиційних інституціональних структур, а так само правил і норм політичної поведінки, з іншого.

Перехідний період означає також і глобальний поворот, коли в економічному і політичному просторі одночасно співіснують носії з них, часом протилежних інтересів і цінностей. Це виявляється в конфліктах.

Специфіка соціально-політичних конфліктів перехідного періоду злягає в тому, що якщо в умовах суспільної стабільності вони носять переважно горизонтальний характер (боротьба в рамках режиму), то в перехідний період — вертикальний — боротьба проти режиму (за встановлення нового режиму).

Соціально-політичні конфлікти зумовлені зіткненням таких тенденцій: об'єктивно існуючої й офіційно декларованої необхідності переходу суспільства з ригідного стану до плюралізму, з одного боку, і суб'єктивного тяжіння до використання колишніх, твердих механізмів управління суспільством і державою, з іншого; первісної спрямованості на кардинальні демократичні перетворення політичних відносин в інтересах усього суспільства, з одного боку, і прагнення провести їх лише в інтересах нових, оновлювальних політичних еліт, з іншого;

гасла "волі ринку", з одного боку, і штучного створення нерівних стартових можливостей для ефективної участі суб'єктів суспільства в ринкових відносинах, з іншого; необхідності більш прогресивного улаштування внутрішньодержавних і міждержавних національних відносин, з одного боку, і використання етнічного диктату для реалізації вузькокорпоративних цілей, з іншого.

Дестабілізація в країні виникає не тому, що існують конфлікти, вони були і завжди залишаться в людському суспільстві. Напруженість настає через невміння вчасно виявити, контролювати і регулювати цей процес, тобто керувати ним.

Таким чином, на макрорівні основним явищем, що робить вплив на виникнення проблемних ситуацій, є державний вплив — це:

право, можливість і здатність держави через свої органи і посадових осіб впливати на долі, відносини і діяльність людей;

система відповідних інститутів і державних органів, що приймають владні рішення;

діяльність осіб, наділених відповідними владними повноваженнями.