Антикризове управління підприємством (2005)

Менеджер з АКУ — це тип особистості, що визначається спеціальною підготовкою (зміст і структура знань), умовами роботи, особливостями системи управління (мета, стимули, організація, контроль) й індивідуальними якостями людини. Найбільш повний опис фахівця з АКУ дає його модель. Зупинимося на кожній з її складових докладніше.

Структура знань являє собою знання й уміння, якими повинен володіти фахівець з АКУ. Але це не просто перелік знань, а визначене їхнє співвідношення і взаємозв'язок. Вони повинні забезпечити менеджеру з АКУ волю орієнтації в різноманітних проблемах організаційно-технологічного і соціально-економічного розвитку організації, економічне мислення і широту поглядів, господарську ощадливість, навички аналітичної оцінки ситуації, заповзятливість і організованість, винахідництво і творчість у справах, ініціативність.

Спеціальність менеджера з АКУ унікальна сплавом предметних галузей. "Три кити", що складають основу АКУ — це менеджмент, право, фінанси і бухгалтерський облік.

Кваліфікаційні вимоги до фахівців, що претендують на одержання атестата антикризового керівника, вимагають від нього знань в наступних галузях:

право в обсязі, "необхідному для роботи з антикризового управління";

основи оцінки бізнесу й оцінки нерухомості;

основи теорії маркетингу;

основи менеджменту, фінансового обліку, аудиту і планування;

основні правила роботи з цінними паперами, банківським і біржовим законодавством.

Крім вищевказаних, професійні знання фахівця з АКУ повинні базуватися на таких курсах, як основи реструктуризації власності, дослідження систем управління, стратегічне планування, інформаційні технології в АКУ, інвестиційний аналіз, правові основи банкрутства, господарське право і т.д. Це ядро спеціальної підготовки, але далеко не повний перелік знань, що лежать в основі його діяльності. До ряду загальнопрофесійних дисциплін можна додати статистику, теорію ймовірностей, математичне моделювання.

Кожен етап роботи антикризового керівника вимагає специфічних методів, навичок, прийомів праці і відповідно визначених умінь, якими повинен володіти менеджер. Здатності менеджера з АКУ і його "вміння" можна класифікувати за наступними основними групами.

Перша група. Уміння, необхідні для реалізації функцій антикризового управління (приблизно 50%):

уміння реалізувати управлінський цикл, спрямований на досягнення поставленої мети, уміння ставити перспективні цілі і завдання, раціонально планувати роботу, оперативно управляти в умовах, що змінюються, чітко доводити завдання до підлеглих у ясній і зрозумілій формі, організовувати контроль; умінням передбачати конфліктні ситуації; » уміння реалізувати основні форми роботи: оперативні наради, службове переписування, вести телефонні й інші переговори;

уміння координувати діяльність керованої системи: розподіляти функції, завдання, повноваження й обов'язки;

уміння делегувати повноваження, функції, владу;

уміння активізувати роботу співробітників: стимулювати, мотивувати, надихати;

уміння учитися на помилках і навчати цьому підлеглих;

уміння організувати свою особисту роботу: планувати час, дотримуватись режиму, не піддаватися текучці. Реалізація даної групи умінь має на увазі наявність наступних індивідуальних якостей в особистості антикризового керівника:

демократичність;

цілеспрямованість;

швидкість прийняття рішень (один здатний вибрати оптимальне з п'яти варіантів, інший — з 20);

компетентність;

організованість;

відповідальність;

вимогливість;

комунікабельність і харизма;

енергійність;

перспективність (передбачливість);

інформованість;

безстрасність і стійкість до стресів;

фізична витривалість.

Як видно з наведеного, вимоги, висувані до ситуаційного менеджера, набагато серйозніші і більш тверді, ніж до звичайного керівника. Інакше кажучи, якщо менеджмент — це наука і мистецтво, то антикризовий менеджмент — вища наука і мистецтво прийняття рішень і академія управління людьми.

Друга група. Уміння, пов'язані з реалізацією педагогічної функції. Вона має важливе значення на тлі основної діяльності менеджера з АКУ.

Для ефективної реалізації даної функції антикризовий менеджер повинен мати високий рівень власних професійних і морально-етичних якостей, володіти основами соціальної психології і конфліктології.

Важливою вимогою й умовою ефективної реалізації рішень є наявність авторитету і престижу в керівника взагалі, а в менеджера з АКУ особливо. Ці характеристики визначаються не особистісними рисами, а суспільними відносинами до нього. Авторитет і престиж можна мати тільки в інших людей (співробітників, підлеглих, менеджерів вищого рівня). Вони виступають функцією суспільної ситуації. Приміром, менеджер може мати набір особистих якостей для високого авторитету й у той же час мати дуже низький фактичний авторитет у співробітників і підлеглих, якщо останні мають ті ж риси на такому ж чи більш високому рівні.

Авторитет і престиж можуть знизитися не тільки через помилки, некоректну поведінку, допущене зниження особистісних якостей менеджера, але й у випадку, коли підвищилася кваліфікація підлеглих чи темпи її росту обганяють темпи росту його рівня кваліфікації.

престиж — це міра визнання здібностей, переваги знань, заслуг, успіхів керівника і рівень впливу цих факторів на ретельність підлеглих.

Отже, високі авторитет і престиж, стають інструментами ефективного управління. Авторитет забезпечує менеджеру з АКУ додаткові можливості впливу на підлеглих у досягненні екстрених завдань. Престиж також виступає важелем впливу, особливо в інтелектуальних і творчих колективах.

Індивідуальні якості з даної групи в основному відносяться до моральних:

коректність;

витриманість;

культурність,

уважність до співрозмовника і його проблем;

порядність;

людяність;

тактовність;

справедливість;

доброзичливість;

інтелігентність й ін.

Третя група умінь пов'язана з комунікативною функцією менеджера. Комунікаційна мережа має два контури — особистісний й інформаційний. Потреба оптимізації комунікаційної мережі, необхідність побудови її з погляду економічності і якості вимагають від антикризового менеджера уміння спілкуватися з людьми, налагоджувати контакти зі співробітниками, партнерами, представниками зовнішніх організацій і державних структур. До цієї групи відносяться уміння слухати співрозмовника, входити в його становище й інтереси, володіти письмовим й усним мовленням, контролювати власні емоції.

До індивідуальних якостей, що сприяють реалізації цієї функції з обліком перерахованих вище, можна додати:

чарівність;

життєрадісність;

стриманість;

вихованість і т.д.

Професійні уміння можна згрупувати і за фазами життєвого циклу організації. Так, на етапі латентного плину кризи важливі такі професійні якості, як:

уміння сформулювати проблему, зрозуміти її зміст, вивчити "глибше";

сформувати комплекс ідей для оперативного вирішення проблеми;

організувати дослідницьку програму: робочий план, розклад, бюджет;

обґрунтувати концепції надійності і законності;

передбачити різні шляхи проведення контролю;

інтерпретувати відсутність адекватної відповіді.

Ці уміння неможливо реалізувати, не володіючи здатністю дослідницького, інноваційного бачення проблеми.

Наступною важливою складовою моделі менеджера є психологія особистості. її визначають три характеристики: тип особистості, темперамент і рівень інтелекту.

За типом особистості можливі два варіанти: екстраверт (спрямований на зовнішній світ) й інтроверт (спрямований на внутрішній світ). Екстраверт — товариський, легко приймає все нове, але часто кидає почате, не закінчивши. Представники даного типу особистості схильні до різкої зміни мотивів і стимулів діяльності, залежні від думки навколишніх, мають альтруїстичні нахили. Інтроверт — замкнутий, у вчинках керується внутрішніми міркуваннями, тому для навколишніх найчастіше виглядає "білою вороною". У нього добре розвинута інтуїція: здатний точно прорахувати ситуацію, тому його рішення перспективні. Абсолютні екстра- й інтроверти зустрічаються рідко. Проте, в особистості антикризового менеджера в більшій мірі повинні бути присутніми риси інтроверта.

За темпераментом існують чотири основних типи:

сангвінік — спокійний, врівноважений, рухливий, адекватна самооцінка, працьовитий. Слабка риса — невміння швидко перебудовуватися в нових умовах;

флегматик — емоційно стійкий, темп мислення уповільнений, самооцінка занижена, інертний, для входження в нове середовище потрібен період адаптації;

холерик — емоційно хиткий, відрізняється рухливою мімікою, прискореним темпом мислення, висококомунікабельний, активний. Пізнавальні процеси (увага, сприйняття, пам'ять) надзвичайно рухливі. Самооцінка завищена;

меланхолік — емоційно чуттєвий, хиткий, відрізняється високим ступенем тривожності, в умовах, що змінюються, підданий стресам. Добре адаптується до соціальних ситуацій. Мислення уповільнене. Рівень домагань, як правило, нижчий реальних можливостей.

У дійсності переважають змішані типи темпераментів. Тому оцінка особистості за даною характеристикою може бути умовною: говорять про схильність до того чи іншого типу чи темпераменту, про перевагу рис. Очевидно, що людина з вираженими меланхолійними рисами навряд чи зможе ефективно управляти кризовою ситуацією.

Рівень інтелекту має три оцінки: низький, середній і високий. Очевидно, що вирішення проблем комплексного характеру, "наскрізних", а також виникаючих на стику декількох галузей знань, допускає наявність високого рівня інтелекту в антикризового керівника.

Антикризовий керівник є особою, що персоніфікує функції управління. Крім класичних функцій менеджменту основу його діяльності складають наступні функції.

Стратегічна — полягає в постановці їх на основі аналізу ситуації і прогнозів цілей організації, координації процесу розробки стратегії і складання плану.

Адміністративна — контроль і оцінка результатів, здійснення корекції діяльності, координація її за термінами, часом, ресурсами, встановлення системи заходів заохочень і покарань.

Експертно-інноваційна — жадає від антикризового керівника постійного, цілеспрямованого знайомства з новинками у різних сферах економіки, їхньої кваліфікованої оцінки і селекції, створення умов для невідкладного впровадження в практику.

Виховна — допускає створення в колективі сприятливого мо-зально-психологічного клімату, підтримка традицій, запобігання і зв'язок виникаючих конфліктів, формування стандартів поведінки.

Лідируюча — у цій функції антикризовий керівник виступає ініціатором й інтегратором діяльності, який стежить, щоб інтереси підлеглих і співробітників не суперечили цілям організації.